Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №309/2415/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2415/26

Провадження № 2/309/1293/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д. з участю секретаря судового засідання Плиска А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за позовом ТзОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – Варшавський К.А., який діє в інтересах ТзОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» звернувся до Хустського районного суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у якому просить суд стягнути із відповідача на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» загальну суму заборгованості за договором позики № 77124169 від 13.12.2021 р. у розмірі 30 741,26 грн, судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн; на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн а також витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу у розмірі 381,74 грн.

Позовну заяву мотивує тим, що 13.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було дистанційно укладено електронний договір позики №77124169, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 18 000 грн. строком на 30 днів (з 13.12.2021 по 12.01.2022).

Вказує, що відповідач пройшов процедуру реєстрації й ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором: viYvyj4Y4L, направленим на фінансовий номер телефону відповідача.

За твердженнями первісним кредитором, кредитні кошти перераховано на банківську картку відповідача НОМЕР_1 через надавача фінансових платіжних послуг, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», на підставі договору №РК-П-19/03-01 від 12.03.2019, що підтверджується довідкою останнього за Вих. № КД-000153117/ТНПП від 16.04.2026 р.

02.11.2022 р. між первісним кредитором — ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу №029-021122, відповідно до якого до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 77124169 від 13.12.2021 на суму виданої позики та складові заборгованості. Загальна сума заборгованості на момент відступлення становила 30741,26 грн., з яких 18000,00 грн. – тіло кредиту, 12741,26 грн. – проценти за користування кредитом.

17.12.2025 р. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило позивачу, ТзОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект», право вимоги за договором позики №77124169 від 13.12.2021 р. на підставі договору факторингу №17/12/25-01. Загальна сума заборгованості на момент відступлення становила 30741,26 грн., з яких 18000,00 грн. – тіло кредиту, 12741,26 грн. – проценти за користування кредитом.

29.06.2026 р. ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представником відповідача адвокатом Жупаном А.Ю. подано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

Вказує, що з наданих позивачем доказів, зокрема паперової фотокопії електронного договору №77124169 від 13.12.2021 р., неможливо довести цілісність і незмінюваність його положень після укладення. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 р. у справі №758/14925/23 та ст.ст.76-78,89,95,100 ЦПК України зазначає, що паперова копія електронного доказу не є письмовим доказом, а положення договору, цілісність яких не доведена, не можуть бути застосовані.

Зазначає, що позивачем не долучено доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що використаний під час укладення договору одноразовий ідентифікатор viYvyj4Y4L був сформований, надісланий та отриманий саме відповідачем ОСОБА_1 для підписання електронного договору та Паспорта споживчого кредиту. Зокрема, матеріали справи не містять доказів належності відповідачу номера телефону чи іншого засобу зв`язку, на який був надісланий одноразовий ідентифікатор, відомостей про його отримання та використання відповідачем, а також будь-яких інших доказів, які б прямо чи опосередковано підтверджували, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором viYvyj4Y4L належить саме ОСОБА_1 та був використаний ним особисто під час підписання зазначених електронних документів. Отже, саме по собі посилання Позивача на використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором без надання належних доказів його належності відповідачу не є достатнім для підтвердження факту укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 .

Вказує, що позивачем не надано жодного доказу, який би дозволяв перевірити: ким саме від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було накладено електронний підпис; чи була ця особа уповноважена на вчинення таких дій; коли саме був сформований одноразовий ідентифікатор «z4oM7Tb04p»; у який спосіб він був використаний; чи пов`язаний зазначений одноразовий ідентифікатор саме з цим кредитним договором; журналів (логів) інформаційної системи, що підтверджують створення та використання зазначеного одноразового ідентифікатора; інших електронних даних, які б дозволяли перевірити справжність електронного підпису надавача кредиту.

Посилаючись на ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та постанови Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 161/16891-15, від 16.09.2020 р. у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 р. у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 р. у справі №278/2177/15-ц, вказує, що доказом надання кредитних коштів є первинні документи, зокрема банківські виписки з рахунку позичальника, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу та їх отримання ОСОБА_1 . Надані позивачем довідка ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» за Вих. № КД-000153117/ТНПП від 16.04.2026 р. не містять достатніх ідентифікуючих даних отримувача та не дозволяє достеменно встановити зарахування коштів саме на рахунок відповідача. Виписки з рахунків або інші первинні банківські документи, які б підтверджували рух коштів, позивачем не надані

Окремо зазначено, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є внутрішнім одностороннім документом фінансової установи, не є первинним бухгалтерським документом і не може підтверджувати ані факт видачі кредиту, ані розмір заборгованості. Вказує, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, як в частині основного боргу, так і боргу за відсотками здійснений Позивачем невірно, а відсотки поза межами строку кредитування – нараховані безпідставно.

Також заперечує проти правильності нарахування та стягнення розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., які вважає завищеними та не співмірними.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в прохальній частині позовної заяви вказав про можливість розгляду справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився та його представник Жупан А.Ю. подав заяву з проханням провести розгляд справи без їх участі.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено ДОГОВІР ПОЗИКИ №77124169 (НА УМОВАХ ПОВЕРЕННЯ ПОЗИКИ В КІНЦІ СТРОКУ ПОЗИКИ) на умовах споживчого кредиту на суму 18 000 грн. строком на 30 днів (з 13.12.2021 р. по 12.01.2022 р.) зі процентною ставкою (базова) 1,99% в день. Позивачем долучено до матеріалів справи копію електронного договору, в якій зазначено, що Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В підтвердження факту надання відповідачу коштів за договором, позивач надав не підписану директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» довідку за Вих. №КД-000153117/ТНПП від 16.04.2026 р., згідно якої перераховано 18 000 грн. Банківської виписки з рахунку відповідача чи інших первинних документів про рух коштів по цьому рахунку позивачем суду не надано.

02.11.2022 р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу №029-021122, за яким до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 77124169 від 13.12.2021 р. на сума заборгованості, яка на момент відступлення в загальному становила 30741,26 грн., з яких: 18000,00 грн. – тіло кредиту, 12741,26 грн. – проценти за користування кредитом.

17.12.2025 р. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги позивачу, ТзОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект», за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 77124169 від 13.12.2021 р.

Позивач просить стягнути 30 741,26 грн., з яких 18000,00 грн. – тіло кредиту, 12741,26 грн. – проценти за користування кредитом.

Так, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем є зобов`язальними і регулюються нормами ЦК України.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (ч.2 ст.644 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.599,526,527,530 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, що належать відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, що зобов`язання підлягає виконанню у встановлений ним строк.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ст. 512 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.ч.1,2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідно до ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору в письмовій формі. Водночас згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України саме позивач повинен довести факт укладення договору з відповідачем, виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів та наявність і розмір заборгованості.

Суд встановив, що матеріали справи містять копію ДОГОВОРУ ПОЗИКИ №77124169 (НА УМОВАХ ПОВЕРЕННЯ ПОЗИКИ В КІНЦІ СТРОКУ ПОЗИКИ) від 13.12.2021 року, де Позивачем зазначено, що його підписання здійснено клієнтом ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.

Позивачем не надано доказів, які б з достовірністю підтверджували реєстрацію відповідача в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, ознайомлення з усіма істотними умовами договорів, а також надіслання та введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що свідчило б про акцепт договору саме відповідачем.

Також Позивач не надав належних та допустимих доказів щодо підтвердження накладення та підписанням ДОГОВОРУ ПОЗИКИ №77124169 (НА УМОВАХ ПОВЕРЕННЯ ПОЗИКИ В КІНЦІ СТРОКУ ПОЗИКИ) від 13.12.2021 року безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в розмінні Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Окрім того, із долученої до позову паперової фотокопії електронного Договору позики № 77124169 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.12.2021 року неможливо встановити дату проставлення підпису кредитодавецем, що також виключає можливість перевірити дотримання порядку оформлення Договору. Вказане свідчить на про відсутність наявності укладення договірних відносин між Сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.100 ЦПК України паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Так у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 зроблено висновок, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово. Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними. Водночас, відповідач заперечує цілісність і незмінюваність договору.

Також відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи.

Суд враховує, що позивачем не надано належних та достатніх доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, зокрема первинних банківських документів (виписок з рахунку), які б підтверджували зарахування коштів саме на рахунок відповідача.

Суд не бере до уваги надану позивачем довідку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» за Вих. №КД-000153117/ТНПП від 16.04.2026 р., оскільки така не підписана посадовою особою товариства та не скріплена печаткою.

Судом також з`ясовано, що матеріали справи не містять і доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), а розрахунки заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, відтак такі розрахунки самі по собі не є належним доказом існування боргу.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15).

Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів Позивач не надав до суду та матеріали справи таких не містять.

Відсутність у матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит та у позику, але й перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 та від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що було представником позивача не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень та такі його доводи спростовані твердженнями відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.526,527,530,625,629,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,76-81,89,141,178,223,263-265,273 279,354,355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ТзОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та опублікований 10 листопада 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В. Д.