Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №716/1114/26
Суддя: Лисак І. Н.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Чернівці Справа № 716/1114/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Вайновської О.Є., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову зазначало, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту від 08.05.2024 року №09878-05/2024 в електронній формі.
Відповідно до умов договору ТОВ «Стар Файненс Груп» надало відповідачці кредит в розмірі 6200 грн на строк 120 днів до 04.09.2024 року.
Вказувало, що ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначений у договорі.
ОСОБА_1 не виконано зобов`язання за кредитним договором з повернення кредиту у розмірі 6200 грн, сплати процентів у розмірі 8835 грн та штрафу у розмірі 10075 грн.
24.09.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло прав нового кредитора за
Провадження №22-ц/822/2221/26
кредитним договором №09878-05/2024 від 08.05.2024 року на підставі договору відступлення прав вимоги №24092024, у зв`язку з чим до товариства перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму боргу 25110 грн.
Станом на день звернення до суду відповідач свої зобов`язання перед кредитором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яку позивач просив стягнути на свою користь.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17.08.2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №09878-05/2024 від 08.05.2024 року в розмірі 15035 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права й порушенням норм процесуального права.
Апелянт вказує, що висновок суду першої інстанціії про доведеність права позивача на 15035 грн є передчасним і ґрунтується на припущеннях та недосліджених копіях.
У справі відсутня належна та безперервна доказова конструкція, необхідна для стягнення коштів: не досліджено оригінал електронного договору та технічні дані, які підтверджують незмінність його тексту і приєднання одноразового ідентифікатора; відсутня платіжна інструкція первісного кредитодавця щодо видачі 6 200грн; відсутній договір з ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який пояснює правову підставу переказу; розрахунок заборгованості є одностороннім похідним документом; договір факторингу подано в копії, комплект додатків за п. 14.2 не є повним, повний реєстр боржників не досліджено, а витяг з нього обґрунтовано поставлено під сумнів.
Суд першої інстанції мав вирішити не абстрактне питання про те, чи допускає закон електронну форму кредитного договору, а конкретне питання: чи довів цей позивач існування саме цього електронного договору з незмінним змістом, його підписання саме відповідачем, фактичне перерахування коштів та належний перехід конкретної вимоги. Загальні посилання на статті 205, 207, 1054 ЦК України та Закон «Про електронну комерцію» не замінюють оцінки конкретних доказів.
Суд також не надав належної відповіді на довід про відсутність договору первісного кредитодавця з надавачем платіжних послуг, не витребував платіжну інструкцію щодо видачі кредиту, не дослідив повний реєстр боржників та комплект додатків, прямо названих у п. 14.2 договору факторингу, і не усунув сумнів щодо візуальної цілісності витягу з реєстру. Сукупність цих недоліків є істотною, оскільки кожен із них стосується окремої необхідної ланки позову: договір — виконання кредитодавця — розмір вимоги — правонаступництво
Апелянт просить навести альтернативний контрольний розрахунок за загальною межею 1 % на випадок, якщо апеляційний суд дійде висновку про її безпосереднє застосування до спірних нарахувань.
У відзиві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Д.М., залишити без задоволення, а рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області залишити без змін.
Вважає аргументи у відзиві відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором.
Зауважує, що копії наданих документів були належним чином посвідчені. Відповідно до Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 року №144, відмітка має містити такі реквізити: слова – «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистий підпис, власне ім`я та прізвище, дату засвідчення. Надані до суду копії документів містили усі ці необхідні реквізити.
Позивач позбавлений можливості надати цілий реєстр боржників до Договору факторингу №24092024 від 24.09.2024 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»).
Представником позивача надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а тому зауваження щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги є необґрунтованими та недоречними.
Всупереч твердженням відповідача щодо укладення кредитного договору, в матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №09878-05/2024 від 08.05.2024 року отримала одноразовий ідентифікатор W1564 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор.
Крім цього, у справі наявні докази про перерахування грошових коштів на картку відповідачки в розмірі 6200 грн, а саме довідка сервісу онлайн платежів iPay.ua від 17.02.2026 року.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
На підставі частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково, суд першої інстанції виходив з укладення ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту від 08.05.2024 року №09878-05/2024 в електронній формі, виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 6200 грн відповідно до довідки сервісу онлайн платежів iPay.ua від 17.02.2026 (а.с. 21 зворот), а також витребуваної судом виписки за договором №б/н за період 08.05.2024-13.05.2024.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про набуття ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за договором між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 про надання фінансового кредиту від 08.05.2024 року №09878-05/2024 на підставі договору між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про відступлення права вимоги від 24.09.2024 року №24092024.
Тому суд першої інстанції вважав, що підлягає задоволенню вимога ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 15035 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 6200грн та процентів в розмірі 8835 грн.
Водночас, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 не доведено виконання зобов`язання, не спростовано розрахунок, наданий ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 10075 грн суд послався на те, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам закону відповідає в частині, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.05.2024 року між ТОВ «СТАР Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №09878-05/2024, відповідно до якого відповідачці було надано фінансовий кредит у розмірі 6200 грн (п.1.1) на строк 120 днів (п.1.2.).
Судом установлено, що 08.05.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , був укладений договір про надання фінансового кредиту №09878-05/2024 (надалі Кредитний договір).
Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору для отримання кредиту клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Приймаючи умови Кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.п. 7.6 п. 7 Кредитного договору).
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підписи сторін.
Згідно з п. 1.2 Кредитного договору кредит надається на 120 днів. Дата надання кредиту 08.05.2024. Наданий кредит відповідач зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 04.09.2024.
Відповідно до п. 1.4 Договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Підпунктом 1.4.1 Кредитного договору встановлено, що процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 договору.
Згідно із п.1.5 детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору.
Пунктом 1.6 договору визначено, що кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.
Договір про фінансовий кредит укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W1564.
Згідно Графіка платежів (дод. 1 до договору), 08.05.2024 ОСОБА_1 зобов`язана була повернути 04.09.2024 суму кредиту 6200 грн, проценти за користування кредитом в сумі 11160 грн., загалом 17360 грн.
Відповідно до довідки сервісу онлайн платежів iPay.ua від 17.02.2026 року вбачається, що 08.05.2024 року здійснено перерахування грошових коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 (маска картки № НОМЕР_2 ).
Згідно інформації отриманої, від АТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2026 року № 20.1.0.0.0/7, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано карту № НОМЕР_3 та 08.05.2024 року було зараховано кошти в сумі 6200 грн. Зазначена інформація також відображена у виписці за договором б/н за період 08.05.2024-13.05.2024, наданій АТ КБ «ПриватБанк».
24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 24092024, відповідно до п. 1.1. якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Право Вимоги) за плату, а клієнт відступає факторові грошові вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитним договором (портфель заборгованості). Пунктом 7.1 визначено, що фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3 564 318,78 грн без ПДВ.
Відповідно до копій акту приймання - передачі письмового та електронного реєстру боржників від 24.09.2024 року до договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024, складеного 24.09.2024, та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №09878-05/2024 від 08.05.2024 року, в загальному розмірі 25110 грн, що складається із 6200 грн заборгованості за кредитом, 8835 грн заборгованості за процентами, 10075 грн заборгованості по пеням/штрафам.
Згідно з копією платіжної інструкції від 24.09.2024 за № 5895 здійснено зарахування коштів в сумі 3 564 318,78 грн із призначенням платежу згідно договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 без ПДВ.
05.06.2026 за вих. № 23922353 позивачем було надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за реквізитами позивача (а.с.31 зворот).
Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Судом установлено, що 08.05.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №09878-05/2024.
Матеріалами справи підтверджується, що договір про надання споживчого кредиту №09878-05/2024 від 08.05.2024 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням ст. 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме: кредитодавцем засвідчено кваліфікованою електронною печаткою, а позичальником - за допомогою одноразового ідентифікатору із позначкою часу.
Суд зазначає, що порушень порядку надання і отримання доказів передбачених ст. 100 ЦПК України не встановлено. У суду не має сумнівів щодо відповідності паперових копій електронного доказу оригіналу.
З довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідачка здійснила ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши свої персональні дані, зокрема РНОКПП, номер мобільного телефону, що дає можливість її ідентифікувати. За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор (W1564) та ким підписано кредитний договір №09878-05/2024 від 08.05.2024 року. Довідка про ідентифікацію підписана електронним цифровим підписом представника ТОВ «Стар Файненс Груп», що підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, котрий є в матеріалах справи.
Отже, звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» надало належні та допустимі докази укладення електронного кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп».
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів на підтвердження переказу Козаковій О.В. грошових коштів у розмірі 6200 грн спростовуються долученою до матеріалів справи довідкою сервісу онлайн платежів iPay.ua від 17.02.2026 року, за якою вбачається, що 08.05.2024 року здійснено перерахування грошових коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 (маска картки № НОМЕР_2 ).
Крім цього, переказ коштів підтверджується інформацією, отриманою від АТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2026 року № 20.1.0.0.0/7, за якою вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано карту № НОМЕР_3 та 08.05.2024 року було зараховано кошти в сумі 6200 грн. Зазначена інформація також відображена у виписці за договором б/н за період 08.05.2024-13.05.2024, наданій АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до п.1.6. договору про надання фінансового кредиту №09878-05/2024 від 08.05.2024 кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у спірному кредитному договорі.
Кошти відповідачу було перераховано на уже існуючий у позичальника рахунок, без відкриття нового рахунку.
Разом з тим, ОСОБА_1 не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність факту переходу права вимоги до позивача необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №24092024 від 24.09.2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, витяг з реєстр боржників за Договором, з якого убачається перехід прав вимоги за кредитним договором (боржник ОСОБА_1 ), а тому такий перехід відбувся у встановленому законом порядку, про що і наголосив суд першої інстанції.
Позивач позбавлений можливості надати цілий Реєстр боржників до Договору факторингу №24092024 від 24.09.2024 року, як того просить апелянт, з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»). Тому представником надано витяг з Реєстру боржників з якого слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №09878-05/2024 від 08.05.2024 року.
Щодо тверджень апелянта про непропорційність процентної ставки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %;
Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.
Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд здійснив перерахунок процентів за період дії договору кредитування, у тому числі з урахуванням положень договору № 09878-05/2024 про надання фінансового кредиту, а також положень Закону України № 3498-IX, а саме: застосувавши до договору процентну ставку у максимальному розмірі 1% суми кредиту за кожен день користування кредитом у період з 20.08.2028 року по 04.09.2024 року.
Таким чином заборгованість за процентами по вказаному кредитному договору складає: за період з 08.05.2024 року по 19.08.2024 року: 6200х1,5%х104 дні=9672 грн; за період з 20.08.2024 року по 04.09.2024 року: 6200х1%х16 днів = 992 грн, а всього 10664 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за укладеним договором про надання фінансового кредиту № 09878-05/2024 від 08.05.2024 року з урахуванням часткового погашення ОСОБА_1 заборгованості за процентами в сумі 2325 грн складає 8339 грн (10664 грн -2325,00грн=8339 грн).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 8339 грн.
Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п.п.29-30).
В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення з відповідача відсотків у заявленому позивачем розмірі 8835 грн, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення суми відсотків до 8339 грн.
Щодо судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення відсотків, а тому відповідно до розміру задоволених позовних вимог необхідно здійснити перерозподіл судових витрат.
За приписами п.п.б) та в) п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, із резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається, за результатами апеляційного перегляду справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, а саме на 57,90% від заявлених вимог.
Позивачем сплачено за подання позовної заяви 2662,40 грн, а тому з урахуванням задоволення позову на 57,90% стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1541,52 грн (2662,40*57,90%), витрати на правову допомогу у сумі 4632 грн (57,90%*8000).
Апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3993,60 грн, а тому з урахуванням задоволення апеляційної скарги на 1,97%, останній за рахунок позивача слід компенсувати 78,67 грн.
Частина 10 ст.141 ЦПК України вказує на те, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За наведеного, здійснити взаємозалік судового збору між сторонами та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 462,85 грн (1541,52-78,67).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пузін Денис Миколайович, задовольнити частково.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2026 року в частині визначного до стягнення розміру заборгованості змінити.
Визначити до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором 09878-05/2024 від 08.05.2024 року у розмірі 14539 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1462,85 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4632 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua