Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №175/12504/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №175/12504/26

Суддя: Акуленко В. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2905/26 Справа № 175/12504/26 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Коваль В.С., в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 26.02.2026 року о 12:01 по вул. О. Тихого, 27 в м. Краматорськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MITSUBISHI SHOGUN» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до висновку газоаналізатора Драгер у водія ОСОБА_1 виявлено 1,10 % алкоголю. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення захисник Коваль В.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що працівники поліції не мали правових підстав для зупинки транспортного засобу. При цьому, надані суду відеозаписи не містять відомостей щодо проходження ОСОБА_2 огляду на запомогою газоаналізатора Драгер. В ОСОБА_2 взагалі були відсутні ознаки алкогольного сп?яніння, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не є беззаперечними доказами вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, та, за відсутності факту відеофіксації порушення, вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому правопорушенні не доведена. Наполягає на тому, що ОСОБА_2 є військовим, виконував бойове завдання, а тому огляд на стан сп?яніння проведено з порушенням процедури та без залучення уповноваженої особи Військової служби правопорудку. Також, транспортний засіб не передано тверезому водієві.

Захисник просить розглядати справу за її відсутності та за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджується даними, що містить протокол про адміністративне правопорушення, квитанція Drager Alcotest 6820, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відеозапис з бодікамер.

Згідно до тесту газоаналізатора Drager Alcotest 6820, водій ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння - вміст алкоголю «1,10 проміле».

ОСОБА_2 , після продуття алкотестера, був згоден з його результатами, що підтвердив своїм підписом в Акті огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних техічних засобів, який долучено до матеріалів справи.

Крім того, всі дії ОСОБА_2 , у тому числі й безпосередньо момент продуття ним газоаналізатора Drager Alcotest 6820, були зафіксовані на бодікамери робітників поліції та на відеозаписі чітко зафіксована його згода з результатами огляду.

Перевіривши відеозапис адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що він надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий відеозапис у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів.

Робітником поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , що в нього є ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, з чим він погодився.

Щодо доводів захисника про не встановлення доказів на підтвердження у водія зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, то вони можуть бути спростовані лише шляхом проходженням водієм на вимогу поліцейського відповідного огляду у встановленому законом порядку.

Після продуття газоаналізатору «Alcotest Dragеr» 6820, водій ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння - вміст алкоголю «1,10 проміле». З вмістом алкоголю ОСОБА_2 був згодний. Не висловив заперечень та незгоди з результатом вказаного тесту та не заявив про своє бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, що підтверджується відеодоказами, доданими до матеріалів справи.

Щодо правомірності зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими, як і законність дій поліцейських при цьому, не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння та законністю його результатів.

Слід зазначити, що з аналізу ч. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.

Відповідно до відеозапису бодікамер, працівники поліції дотримались вимог ч.1 ст. 266 КУпАП та відсторонили водія ОСОБА_2 від керування транспортним засобом, а тому доводи сторони захисту щодо обов?язкової передачі транспортного засобу під управління іншої особи слід відхилити.

Досліджені матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції.

Таким чином, робітниками поліції в повній мірі виконані вимоги ст. 266 КУпАП, роз`ясненні ОСОБА_2 його права відповідно до ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, тому запропонований огляд на стан алкогольного сп`яніння проведений без порушень чинного законодавства, а доводи захисника про зворотне не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що рапорт та протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об`єктивних доказів дійсно не може слугувати доказом винуватості, але спростовуючи доводи апелянта, слід зазначити, що всі докази в сукупності, які містяться в матеріалах справи, є достатніми для доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стосовно доводів захисника про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не уповноваженою на те особою, зазначаю наступне.

Згідно наявного у справі відеозапису, ОСОБА_2 повідомив працівників поліції на місці зупинки транспортного засобу, що він напередодні вийшов з бойової позиції та вживав алкогольні напої, й доказів виконання ним будь-якого бойового завдання безпосередньо під час зупинки транспортного засобу суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини на території військової частини або об`єктів, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП.

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

Отже, в даному випадку ОСОБА_2 безумовно є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Твердження апелянта, що огляд ОСОБА_2 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Суддею не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та правильно оцінено кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість та достовірність.

Невизнання ОСОБА_2 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР України.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи доводять вину ОСОБА_2 , а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua