Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №930/314/26
Суддя: Ковальчук О. В.
Справа № 930/314/26
Провадження № 22-ц/801/2180/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Богоніс Н. Я.
Доповідач:Ковальчук О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 930/314/26м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області, ухвалене 17 липня 2026 року суддею Богоніс Н. Я. у м. Немирів, дата складення повного рішення невідома,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК», скорочена назва АТ “А-Банк”) звернулося до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК» зазначає, що 09.12.2024 між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок у розмірі 7 000,00 грн на строк 36 місяців, тобто до 08.12.2027 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % щорічно.
ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим станом на 09.02.2026 утворилась заборгованість у розмірі 10 068,22 гривень, із яких: 6 572,49 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 3 228,79 гривень - заборгованість за процентами, 266,94 гривень - заборгованість за пенею.
Відтак, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» просило суд задовольнити поданий позов та стягнути з ОСОБА_1 вказану вище суму заборгованості та судові витрати у виді сплаченого судового збору.
17 липня 2026 року рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та стягнути понесені судові витрати із сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом безпідставно відмовлено у достроковому стягненні заборгованості за кредитним договором з посиланням на норми ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки між сторонами було укладено кредитний договір і в даному випадку застосовуються умови кредитного договору.
Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що погашення кредитного ліміту за окремі місяці користування ним, не свідчить про вимогу дострокового погашення заборгованості. Перед отриманням кредиту ОСОБА_1 була ознайомлена з Паспортом споживчого кредиту, у п. 6 (Додаткові умови) якого передбачено право Банку в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, спрямовані на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка».
Також зазначає, що умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки в даному випадку Банк з даною вимогою звернувся в суд, а відповідачка знає, що порушила вимоги кредитного договору, оскільки має графік погашення кредиту.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом установлено, що 24.05.2024 ОСОБА_1 власноруч підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку».
Згідно зі змістом цієї Анкети-заяви відповідачка погодилася з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг. Відповідачка ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідна з його умовами, про що свідчить її підпис під Анкетою-заявою (а.с.19).
09.12.2024 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВНОСТ155101733753048478, відповідно до умов якої відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок у розмірі 7 000,00 грн. на строк 36 місяців, тобто до 08.12.2027 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % щорічно (а.с.9).
Крім того, 09.12.2024 відповідачка ОСОБА_1 підписала простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком з телефону у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (далі у тексті Паспорт споживчого кредиту), в якому зазначені, зокрема, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, процентна ставка тощо (а.с.8).
Зі змісту Паспорта споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною Кредитного договору, убачається, що Банк зобов`язався надати кредитні кошти ОСОБА_1 у сумі 7 000,00 грн за фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 85,0% на рік строком на 36 місяців. Натомість відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти.
Банк зі своєї сторони належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачці банківську послугу з кредитування, що підтверджується випискою по картці, випискою по кредиту (а.с.14 зворот - 17).
Зі змісту меморіального ордеру від 09.12.2024 слідує, що ОСОБА_1 на підставі кредитного договору 09.12.2024 було перераховано кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн (а.с.13 зворот, 14).
З наданої позивачем банківської виписки по картці вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами за допомогою карток №*9447, №* 2950 та №* 1995 (а.с.16,17).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на станом на 09.02.2026 борг ОСОБА_1 за кредитним договором складає 10 068,22 гривень, із яких: 6 572,49 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 3 228,79 гривень - заборгованість по процентах, 266,94 гривень - заборгованість за пенею (а.с.12 зворот, 13).
Станом на 09.12.2024 позивач був, і наразі є, банком юридичною особою, яка здійснює банківську діяльність, що підтверджується Статутом АТ «А-БАНК», нова редакція якого затверджена загальними зборами АТ «А-БАНК», протокол № 1/2022 від 30.09.2022, та погоджена Національним банком України 22.11.2022, а також Витягом з Державного реєстру банків від 16.08.2021 №ДРБ-000007 (23-28).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення позивача до суду кредитний договір є чинним і строк кредитування за ним не закінчився. За відсутності у матеріалах справи доказів того, що Банк надсилав відповідачці повідомлення (вимогу) про дострокове погашення кредитної заборгованості, а відповідачка її отримувала, відсутні підстави стверджувати, що позивач виконав вимоги ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII щодо порядку дострокового погашення споживчого кредиту.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, 24.05.2024 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, де сторони обумовили розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк дії договору, порядок погашення заборгованості.
Так, сторони у п. 9 заяви про відкриття рахунку від 24.05.2024 погодили, що погашення заборгованості проводиться щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.
09.12.2024 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВНОСТ155101733753048478, відповідно до умов якої відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок у розмірі 7 000,00 грн. на строк 36 місяців, тобто до 08.12.2027 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % щорічно.
На виконання умов договору банком було видано ОСОБА_1 платіжний інструмент зі встановленим кредитним лімітом.
ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, що видно із виписки по картці.
З огляду на викладене, всі платежі з дати укладання договору по дату подання позову, які відповідачка ОСОБА_1 повинна була у відповідності до умов договору сплатити, не є такими, що мають статус дострокового стягнення.
Таким чином, позовна вимога про погашення кредитного ліміту за окремі місяці користування ним, не свідчить про вимогу дострокового погашення заборгованості.
Натомість суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позовних вимог у зв`язку із порушенням позивачем вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 за період від укладення договору до моменту подання позовної заяви позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості.
У свою чергу, ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 572 грн, 49 коп. та 3 228,79 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими.
Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення із відповідачки ОСОБА_1 неустойки за кредитним договором у виді пені в розмірі 266 грн 94 коп.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказана правова позиція є сталою та неодноразово була застосована судами різних інстанцій при розгляді справ про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. У зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відтак із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що апеляційним судом позовні вимоги задоволено на 97, 35%, тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 479 грн 53 коп. пропорційно до розміру задоволених вимог. Вказана сума включає компенсацію судового збору як за подання позовної заяви в розмір 2 591 грн 81 коп, так і за подання апеляційної скарги в розмірі 3 887 грн 72 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПО14360080) заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 801 грн 28 коп., із яких: 6 572 грн 49 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 3 228 грн 79 коп. - заборгованість за процентами.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПО14360080) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 591 грн 81 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 887 грн 72 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. Б. Сало
О. С. Панасюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua