Вирок від 08 листопада 2026 р. у справі №742/5274/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/190/26

Єдиний унікальний № 742/5274/25

ВИРОК

іменем України

09 листопада 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025272210000036 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ще Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одружену, працюючу в ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис» підсобним працівником, засуджену вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.08.2026 за ч.3 ст.240 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Згідно зі статутами Комунального підприємства «Добрий господар», затверджених рішенням чотирнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Малодівицької селищної ради від 26 жовтня 2021, рішенням шістнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Малодівицької селищної ради від 09 грудня 2021, рішенням двадцять другої сесії восьмого скликання Малодівицької селищної ради від 30 травня 2022, рішенням сорок третьої сесії восьмого скликання Малодівицької селищної ради від 22 серпня 2023, підприємство є юридичною особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» посадовою особою юридичної особи публічного права є голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.

Відповідно до роз?яснень розміщених на офіційному інтернет ресурсі Національного агентства з питань запобігання корупції, а саме розділу ІІ «Суб?єкти декларування», пункту 26 «Критерії визначення юридичних осіб публічного права» згідно з положеннями ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 169 ЦК України державні та комунальні підприємства, а також навчальні заклади, спільні комунальні підприємства належать саме до юридичних осіб публічного права, безвідносно до мети їхньої діяльності.

Разом з тим відповідно до пункту 26-1 «Хто належить до посадових осіб юридичних осіб публічного права?» зазначених роз?яснень суб?єктами, на яких поширюється дія Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, в тому числі керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар юридичної особи публічного права.

Крім цього, пункт 2-7 Перехідних положень Закону України «Про запобігання корупці», передбачає установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Встановлено, що ОСОБА_6 відповідно до рішення (дванадцятої сесії восьмого скликання) Малодівицької селищної ради від 09 вересня 2021 року «Про призначення директора Комунального підприємства «Добрий господар» Малодівицької селишної ради», призначена директором Комунального підприємства «Добрий господар» Малодівицької селищної ради на контрактній основі з 09 вересня 2021 року. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_6 з 09 вересня 2021 року по 31.03.2026 виконувала адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто являлася посадовою особою, юридичної особи публічного права на яку розповсюджуються вимоги антикорупційного законодавства, зокрема Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, відповідно до п.п. а), п. 2, ч. 1, ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_6 належала до суб?єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону, в тому числі і в частині зобов?язання подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за певний період за формою, що визначається НАЗК.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ;" пункту 2 статті 3 цього Закону, зобов?язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: посадова особа юридичної особи публічного права, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

У відповідності до статті 68 Конституції України кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та згідно з рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 N? 3, щорічна декларація суб?єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Крім цього, відповідно до п. 2-2 роз?яснення щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) N?4 від 13.11.2023 Національного агентства з питань запобігання корупції особи, повинні подати щорічні декларації за 2021 та 2022 звітні періоди, а також у період з 01.01.2024 до 31.03.2024 включно подаються щорічні декларації за 2023 звітний період.

Так, встановлено, що директором КП «Добрий господар Малодівицької селищної ради» ОСОБА_6 у порушення вимог ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», не подано щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларацію за 2021, 2022 та 2023 звітні періоди.

Отже, ОСОБА_6 , діючи умисно, маючи всі необхідні умови і реальну технічну можливість, достовірно знаючи про обов?язковість подання вказаних декларацій, будучи попередженою, щодо необхідності декларування шляхом реєстрації та внесення відповідних відомостей на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, а також достовірно знаючи про те, що в строк до 00 годин 00 хвилин 31.01.2024 вона зобов`язана подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2021, 2022 звітні періоди а у строк з 01.01.2024 до 31.03.2024 за 2023 звітний період, перебуваючи на території України, зокрема за місцем проживання, умисно не подала у строк до 31 січня 2024 року щорічні декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022 та 2023 роки, шляхом заповнення такої на офіційному веб-сайті «https://public.nazk.gov.ua».

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 винною себе у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, фактичних обставин кримінального провадження не оспорює, детально давши у суді показання по факту неподання декларацій, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч.3 ст.349КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які її характеризують. Зміст цих обставин вірно розуміються обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження, сумнівів стосовно добровільності їх позиції у суду не має, та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при ухваленні вироку.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_6 у судовому засіданні не добуто.

Сукупністю добутих в судовому засіданні доказів, суд знаходить винність обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доказаною, і її дії вірно кваліфіковані за ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких, вчинила його умисно, особу винної та її позицію до вчиненого, яка за місцем проживання характеризується виключно позитивно, згідно довідки КНП «Прилуцька центральна районна лікарня» за №273 від 26.04.2025 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, згідно довідки КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради за №592 від 26.09.2025, на диспансерному обліку не числиться і за медичною допомогою не зверталася, з середньою спеціальною освітою, одружену, працюючу в ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис» підсобним працівником, засуджену вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.08.2026 за ч.3 ст.240 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік; наявність обставин, що пом`якшують її покарання, та відсутність обставин, що обтяжує таке, тому вважає за можливе призначити їй покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді громадських робіт в межах санкції статті із позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функції органів державної влади та місцевого самоврядування.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винної, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, а також для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вироком Прилуцького міськрайонного суду від 17.08.2026 ОСОБА_6 засуджений за ч.3 ст.240 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України, остання звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, остання вчинила до ухвалення вироку Прилуцького міськрайонного суду від 17.08.2026.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно ж до ч.1 ст.36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Згідно з ч.6 ст.13 вищевказаного Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 15.02.2021 (справа №760/26543/17) викладено висновок, згідно з яким, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Враховуючи, що попередній вирок Прилуцького міськрайонного суду від 17.08.2026 щодо ОСОБА_6 набрав законної сили, обидва вироки підлягають самостійному виконанню.

По матеріалам кримінального провадження цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.349,370-371,374КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України та призначити їй покарання у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт із позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функції органів державної влади та місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2026 року щодо ОСОБА_6 - виконувати самостійно.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу - не обирати.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_8