Суд: Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №739/1404/26
Суддя: Чепурко В. В.
Справа № 739/1404/26
Провадження № 2/739/824/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
09 листопада 2026 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання – Неживець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
1. Описова частина
Стислий виклад позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – позивач), діючи через свого представника – Оболонкову Ю.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №29.05.2024-100000971 від 29 травня 2024 року у розмірі 16 689 грн. 07 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав від позивача кредиту розмірі 11 000 грн. на 210 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1% на день. Також сторонами було погоджено сплату відповідачем комісій за надання кредиту в розмірі 2 200 грн. 00 коп. Крім того передбачено сплату неустойки у розмірі 110 грн. 00 коп. за кожен день невиконання / неналежного виконання зобов`язань за договором. У подальшому відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 16 689 грн. 07 коп., з яких: тіло кредиту – 2 867 грн. 74 коп., відсотки – 9 421 грн. 33 коп. та неустойка – 4 400 грн. 00 коп., що й підлягає стягненню на користь позивача.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. При цьому у позовній заяві міститься її клопотання про розгляд справи без її участі та про відсутність заперечень проти розгляду справи без участі відповідача з постановлення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча неодноразово викликався до суду належним чином. При цьому останній о 10 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року до суду не з`явився, водночас подав заяву про відкладення судового розгляду, яку судом було задоволено, а розгляд справи відкладено до 10 год. 00 хв. 09 листопада 2026 року. На вказану відповідач викликався шляхом надіслання повістки про виклик за адресою його проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідно до пункту 4 частини сьомої статті 128, статті 130 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду. При цьому останній до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, заяв по суті справи та про розгляд справи без його участі до суду не подав.
Заяви та клопотання учасників справи
Інших заяв та клопотань від представника позивача та відповідача не надходило.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 04 серпня 2026 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачем відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.
У зв`язку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи без його участі та відзиву на позов не подав, беручи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, 25 травня 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №29.05.2024-100000971, відповідно до якого позивач надав відповідачу на 210 днів кредит у розмірі 11 000 грн. 00 коп. (а.с. 10-16).
Вказаний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора Е197 (а.с. 13) та шляхом обміну електронними повідомленнями, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Сторонами вказаного кредитного договору було погоджено денну відсоткову ставку за кредитом у розмірі 1% за кожен день строку користування кредитом, а також погоджено сплату відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 2 200 грн. 00 коп. (пункти 5, 8, а.с. 12).
Крім того, пунктом 13 договору було передбачено, що у разі невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов`язання стягується неустойка у розмірі 110 грн. за кожен день. (а.с. 13).
Згідно пункту 4 договору відповідач зобов`язався повернути кредит до 24 грудня 2024 року (а.с. 12).
Як вбачається, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №29.05.2024-100000971, перерахувавши 29 травня 2024 року кредитні кошти у сумі 11 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції про перерахування коштів (а.с. 17).
Згідно розрахунку, складеного представником позивача, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у результаті чого виникла заборгованості 16 689 грн. 07 коп., з яких: тіло кредиту – 2 867 грн. 74 коп., відсотки – 9 421 грн. 33 коп. та неустойка – 4 400 грн. 00 коп. Також згідно даного розрахунку 29 травня 2024 року відповідачу було нараховано комісію у розмірі 2 200 грн. 00 коп. При цьому відповідач здійснював платежі на погашення 02 липня 2024 року на суму 5 228 грн. 99 коп., 06 серпня 2024 року на суму 5 228 грн. 99 коп., 17 вересня 2024 року на суму 4 500 грн. 00 коп., 30 грудня 2024 року на суму 3 000 грн. 00 коп. та 27 січня 2025 року на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с. 18-19).
Оцінюючи доводи представника позивача щодо нарахованої відповідачу комісії за надання в розмірі 2 200 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
Так, пунктом 8 кредитного договору дійсно передбачено сплату відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 2 200 грн. 00 коп.
У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року, винесеного у справі №7-рп/2013, вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12 травня 1991 року, далі – Закон України №1023-XII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Частиною першою статті 18 Закону України №1023-XII передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України №1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Згідно частини п`ятої статті 18 Закону України №1023-XII якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України №1023-XII положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Як вбачається, сплата зазначеної вище комісії згідно кредитного договору фактично передбачена за укладення договору та надання позикових коштів тобто за дії, які товариство здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним.
Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, винесеного у справі №756/8840/17.
Згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За таких обставин суд приходить до висновку про незаконність нарахування відповідачу комісії за надання кредиту в розмірі 2 200 грн. 00 коп.
З приводу нарахованої позивачем неустойки у розмірі 4 400 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за порушення останнім своїх зобов`язань суд зазначає наступне.
Так, пунктом 9.1 кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсно передбачено, що у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором строки сума зобов`язань з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою і до відповідача може бути застосована неустойка згідно пункту 7.6 договору.
При цьому пунктом 7.6 договору визначено, що розмір неустойки встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.
Згідно пунктів 13 заявки відповідача та відповіді позичальника розмір неустойки становить 110 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с. 12-13).
Відповідач дійсно допускав порушення своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення позивачу отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.
Водночас, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на території України було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
У зв`язку з викладеним відповідач на період дії в Україні воєнного стану звільняється від сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 4 400 грн. 00 коп. і вказана неустойка має бути списана кредитодавцем. Відповідно доводи останнього про стягнення з відповідача зазначеної неустойки є необґрунтованими.
Статею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Вирішуючи питання щодо визначеного представником позивача розміру заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII (далі – Закон України №1734-VIII) передбачено, що споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.
Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.
Згідно статті 19 Закону України №1734-VIII у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Як з`ясовано в ході судового розгляду кредитні кошти в сумі 11 000 грн. 00 коп. відповідач отримав 29 травня 2026 року на 210 днів зі сплатою процентів у розмірі 1% на день.
При цьому в подальшому він здійснив наступні платежі на погашення 02 липня 2024 року на суму 5 228 грн. 99 коп., 06 серпня 2024 року на суму 5 228 грн. 99 коп., 17 вересня 2024 року на суму 4 500 грн. 00 коп., 30 грудня 2024 року на суму 3 000 грн. 00 коп. та 27 січня 2025 року на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с. 18-19).
Отже, за період за 19 травня по 02 липня 2024 року протягом перших 35 днів користування кредитними коштами відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 35% (35 х 1%) від тіла кредиту, що становить 3 850 грн. 00 коп. (11 000 х 35%).
Оскільки 02 липня 2024 року відповідач сплатив 5 228 грн. 99 коп., які мали бути спрямовані на погашення тіла кредиту, то після даної сплати заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 5 771 грн. 01 коп. (11 000 грн. 00 коп. – 5 228 грн. 99 коп.) та 3 850 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.
Наступний платіж на погашення заборгованості відповідач здійснив 06 серпня 2024 року в розмірі 5 228 грн. 99 коп., який також мав бути спрямований на погашення тіла кредиту.
Відповідно за період з 03 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року, тобто за наступні 35 днів, відповідачу було нараховано 35% (35 х 1%) від тіла кредиту, тобто 2 019 грн. 85 коп. (5 771 грн. 01 коп. х 35%), а загалом розмір нарахованих відсотків становив 5 869 грн. 85 коп. (3 850 грн. 00 коп. + 2 019 грн. 85 коп.).
При цьому залишок несплаченого тіла кредиту станом на 06 серпня 2024 року становив 542 грн. 02 коп. (5 771 грн. 01 коп. – 5 228 грн. 99 коп.).
Наступний платіж на погашення заборгованості відповідач здійснив 17 вересня 2024 року на суму 4 500 грн. 00 коп., який мав бути спрямований на погашення решти тіла кредиту та нарахованих відсотків.
Відповідно за період з 07 серпня 2024 року по 17 вересня 2024 року, тобто за наступні 42 дні, відповідачу було нараховано 42% (42 дні х 1%) від тіла кредиту, тобто 227 грн. 65 коп. (542 грн. 02 коп. х 42%), а загалом розмір нарахованих відсотків становив 6 097 грн. 50 коп. (5 869 грн. 85 коп. + 227 грн. 65 коп.).
При цьому, станом на 17 вересня 2024 року відповідачем було повністю сплачено решту тіла кредиту в розмірі 542 грн. 02 коп. та погашено частину нарахованих відсотків на суму 3 957 грн. 98 коп. (4 500 грн. 00 коп. – 542 грн. 02 коп.), у зв`язку з чим станом на 17 вересня 2024 року розмір заборгованості за відсотками становив 2 139 грн. 52 коп. (6 097 грн. 50 коп. – 3 957 грн. 98 коп.).
З огляду на відсутність з 17 вересня 2024 року заборгованості за тілом кредиту нарахування відповідачу відсотків не мало здійснюватися.
При цьому, відповідач продовжував погашати заборгованості за кредитним договором, зокрема 30 грудня 2024 року сплатив 3 000 грн. 00 коп. та 27 січня 2025 року також сплатив 3 000 грн. 00 коп., а загалом сплатив 6 000 грн. 00 коп.
Отже, станом на 27 січня 2025 року відповідач не лише повністю погасив заборгованість за кредитним договором №29.05.2024-100000971, а й здійснив переплату на суму 3 860 грн. 48 коп. (6 000 грн. 00 коп. – 2 139 грн. 52 коп.).
Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що вже станом на 27 січня 2025 року відповідач не мав заборгованості за кредитним договором №29.05.2024-100000971 від 29 травня 2024 року, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з нього на свою користь заборгованості за вказаними договором у розмірі 16 689 грн. 07 коп. є необґрунтованими, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Судові витрати
Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (а.с. 23) та витрати на надіслання позову відповідачу на суму 120 грн. 18 коп. при цьому відповідачем судові витрати не здійснювалися.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29.05.2024-100000971 від 29 травня 2024 року – відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, який має право подати її до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду у загальному порядку в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ – 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Чепурко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua