Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №950/2546/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2546/26

Номер провадження 2/950/1338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,

за участю секретаря – Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини нерухомого майна зі складу спільної часткової власності та припинення спільної часткової власності;

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.09.021 року вона успадкувала після смерті ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки площею 3,6839 га з кадастровим номером 5922983700:10:001:0442. Співвласницею другої частини вказаної земельної ділянки є відповідачка - ОСОБА_2 .

Спірна земельна ділянка ОСОБА_3 за життя 01 січня 2006 року була передана в оренду ПСП ім. Мічуріна строком на 8 років. 21 листопада 2017 року ОСОБА_3 та ПСП ім. Мічуріна уклали додаткову угоду про зміну строків оренди, а саме договір оренди земельної ділянки площею 3,6839 га з кадастровим номером 5922983700:10:001:0442, від 01.01.2006 року вважається укладеним до 01.01.2030 року.

Після оформлення прав на спадщину сторони за спільною згодою уклали із ПСП ім. Мічуріна додаткову угоду до договору оренди вказаної земельної ділянки від 01.01.2026 року, виклавши п.8 договору у новій редакції, а саме «договір укладено на 24 роки».

Позивачка стверджує, що вона має намір продати належну їй частку земельної ділянки та неодноразово пропонувала відповідачці укласти договір поділу нерухомого майна, але вона ухиляється від оформлення договору розподілу земельної ділянки, тому ОСОБА_1 звернулася до суду і просила виділити їй в натурі належну на праві власності 1/2 частину земельної ділянки площею 3,6839 га з кадастровим номером 5922983700:10:001:0442 та припинити спільну часткову власність на таку земельну ділянку.

В судове засідання позивачка не з`явилася, її представник в наданій суду заяві підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу за їх відсутності.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, в наданій суду заяві позовні вимоги визнала в повному обсязі, також просила розглянути справу за її відсутності.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З паспорта, картки, витягу (а.с. 3-5), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачкою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

З договору, додаткових угод, витягів (а.с. 6-11), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 01.01.2006 року між ОСОБА_3 та ПСП ім. Мічуріна було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 передала ПСП ім. Мічуріна належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,6839 га з кадастровим номером 5922983700:10:001:0442, розташовану на території Калюжненської сільської ради Лебединського району Сумської області у строкове платне користування.

Додатковою угодою від 21.11.2017 року була змінена нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки та продовжено термін дії договору оренди землі від 01.01.2006 року, а додатковою угодою від 01.10.2021 року – замінено орендодавця з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З технічної документації по землеустрою (а.с. 28-29), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_3 площею 3,6839 га меже бути розділена на дві земельні ділянки площею 1,8419 га та 1,8420 га.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява обґрунтована, між сторонами мають місце цивільні правовідносини і позов підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що 17.09.021 року ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки площею 3,6839 га з кадастровим номером 5922983700:10:001:0442. Співвласницею другої частини вказаної земельної ділянки є відповідачка - ОСОБА_2 .

Спірна земельна ділянка ОСОБА_3 за життя 01 січня 2006 року була передана в оренду ПСП ім. Мічуріна строком на 8 років. 21 листопада 2017 року ОСОБА_3 та ПСП ім. Мічуріна уклали додаткову угоду про зміну строків оренди, а саме договір оренди земельної ділянки площею 3,6839 га з кадастровим номером 5922983700:10:001:0442, від 01.01.2006 року вважається укладеним до 01.01.2030 року.

Після оформлення прав на спадщину сторони за спільною згодою уклали із ПСП ім. Мічуріна додаткову угоду до договору оренди вказаної земельної ділянки від 01.01.2026 року, виклавши п.8 договору у новій редакції, а саме «договір укладено на 24 роки».

Позивачка має намір продати належну їй частку земельної ділянки та неодноразово пропонувала відповідачці укласти договір поділу нерухомого майна, проте в добровільному порядку оформлення договору розподілу земельної ділянки не відбулося.

Вказані обставини стверджуються матеріалами справи і не були оспорені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 316, ст. 317, ч. ч. 1-3 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання, своїм майном. На зміст права власності не виливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 358, ч.ч. 1,3 ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що с у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Згідно вимог ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Ст.ст. 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що позивачкою було доведено необхідність виділу частки нерухомого майна зі складу спільної часткової власності, так як позивачка позбавлена права вільно володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Крім того, суд враховує, що відповідачка визнала позовні вимоги і нею не було доведено того, що позивачка за даних обставин має можливість вільно реалізувати право власності відносно свого майна чи, що існують обставини, які виключають необхідність виділу їй частини нерухомого майна і тому вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 355, 356, 358, 360, 364 ЦК України;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини нерухомого майна зі складу спільної часткової власності та припинення спільної часткової власності задовільнити.

Виділити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі належну на праві власності частину земельної ділянки кадастровий номер 5922983700:10:001:0442, площею 3,6839 га.

Припинити спільну часткову власність на земельну ділянку кадастровий номер 5922983700:10:001:0442, площею 3,6839 га.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Суддя Володимир СТЕЦЕНКО