Суд: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визначення місця проживання дитини
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №473/3774/26
Суддя: Булкат М. С.
Справа № 473/3774/26
РІШЕННЯ
іменем України
"10" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судових засідань, Соколенко Д. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, -
ВСТАНОВИВ:
21 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кудіна Тетяна Михайлівна, звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення місця проживання дитини з батьком.
Позов обґрунтовує тим, що в період із 2014 року до 2023 року він, ОСОБА_1 , проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 . Від спільного проживання у них народилася донька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2023 році сторони припинили спільне проживання та почали проживати окремо. Після цього донька залишилася проживати з матір`ю, яка згодом переїхала разом із дитиною до м. Вознесенська Миколаївської області. Водночас, за твердженням позивача, спільне проживання дитини з матір`ю супроводжується конфліктами між ними, проявами агресивної поведінки відповідачки щодо доньки.
Позивач зазначає, що відповідачка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків та вчиненням домашнього насильства щодо доньки, що підтверджується постановами суду у справах № 473/3840/23 від 10.08.2023 та № 473/1959/26 від 01.05.2026.
Крім того, у період із 22 квітня до 22 червня 2026 року дитина перебувала під соціальним супроводом Комунального закладу «Вознесенський центр надання соціальних послуг». Підставами для такого супроводу стали соціальна картка обліку факту вчинення домашнього насильства та рішення Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради. 22 червня 2026 року соціальний супровід було припинено за заявою позивача, який узяв на себе фактичне піклування про доньку.
Також позивач стверджує, що відповідачка неодноразово виганяла дитину з дому, унаслідок чого донька була змушена самостійно пішки добиратися з м. Вознесенська до с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, де проживає її бабуся по батьківській лінії – ОСОБА_6 . При цьому, за словами позивача, відповідачка не виявляла належного інтересу до місця перебування та стану дитини після таких випадків. Позивач також зазначає, що теперішній чоловік відповідачки допускав негативні висловлювання на адресу доньки, а сама відповідачка не вживала заходів для її захисту.
На думку позивача, часта зміна відповідачкою місця проживання у м. Вознесенську призводила до необхідності неодноразового переведення дитини до різних закладів освіти. Наразі ОСОБА_7 навчається у 6-А класі Вознесенської гімназії № 6. Позивач вважає, що рівень навчальних досягнень доньки, який він характеризує як середній та низький, свідчить про недостатню увагу з боку матері до її навчання та освітнього розвитку.
У червні 2026 року позивач звернувся до адміністрації Вознесенського ліцею № 6 з питання переведення доньки до закладу освіти в с. Прибужани, однак, за його твердженням, йому було відмовлено з огляду на те, що дитина офіційно проживає з матір`ю.
Позивач зазначає, що з кінця травня 2026 року донька фактично постійно проживає разом із ним та бабусею в с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області. При цьому відповідачка, за його словами, належним чином не цікавиться життям дитини, а телефонне спілкування між ними відбувається переважно в конфліктній формі, супроводжується погрозами, підвищеним тоном та використанням нецензурної лексики. Позивач також вказує, що відповідачка не привітала доньку з днем народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За твердженням позивача, у період проживання з матір`ю дитина стала замкнутою та заляканою, постійно перебувала в очікуванні сварок. Із травня 2026 року він разом із матір`ю, ОСОБА_6 , докладає зусиль для відновлення емоційного стану доньки, забезпечення її відчуття безпеки та створення сприятливих умов для розвитку. Позивач наголошує, що, попри проходження військової служби, підтримує постійний контакт із дитиною та має намір і надалі особисто займатися її вихованням, забезпечувати належні умови для навчання й розвитку, а також перевести доньку до Прибужанівського ліцею з метою приділення більшої уваги її освітнім потребам.
Позивач зазначає, що є військовослужбовцем, регулярно отримує грошове забезпечення та має можливість самостійно утримувати доньку. Він проживає в будинку своєї матері, який перебуває у процесі переоформлення в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 . За твердженням позивача, у будинку створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини: ОСОБА_7 має окрему кімнату, облаштовану відповідно до її віку, забезпечена повноцінним харчуванням, сезонним одягом та необхідним приладдям для навчання й розвитку.
З огляду на викладене позивач вважає, що проживання доньки разом із ним відповідатиме її інтересам, сприятиме забезпеченню стабільного сімейного оточення, належних умов для навчання та розвитку, а також її фізичного й психологічного благополуччя.
Ухвалою суду від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання та задоволено клопотання про витребування висновку від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про можливість визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також задоволено клопотання про допит свідка.
15 вересня 2026 року на адресу суду надійшов висновок від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про можливість визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено до судового розгляду.
06 жовтня 2026 року на адресу суду надійшла заява від відповідачки про визнання позовних вимог з проханням провести розгляд без її участі.
У судовому засіданні була допитана свідок, ОСОБА_6 , бабуся дитини по батьківській лінії, яка надала показання щодо сімейних відносин між сторонами та обставин проживання малолітньої ОСОБА_7 з матір`ю. Зокрема, свідок повідомила про випадки неналежного поводження відповідачки з дитиною, застосування до неї психологічного та фізичного насильства, а також про конфліктні стосунки між матір`ю та донькою. Також зазначила, що дитина неодноразово прибігала до неї після того, як мати виганяла її з дому, та потребувала підтримки й безпечного середовища.
Крім того, свідок пояснила, що з кінця травня 2026 року дитина фактично проживає разом із батьком та нею в с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області. У цей період батько приділяє доньці належну увагу, піклується про її повсякденні потреби, забезпечує необхідні умови для проживання та виховання. Свідок також зазначила, що дитина потребує спокійної сімейної атмосфери, стабільності та належної емоційної підтримки.
Показання свідка суд оцінює в сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема документами щодо притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності, матеріалами соціального супроводу дитини та іншими наявними доказами, які мають значення для встановлення обставин її проживання, виховання та забезпечення її найкращих інтересів.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2026 року було доручено практичному психологу закладу освіти, у якому навчається дитина, провести з дитиною бесіду у звичних для неї та психологічно комфортних умовах з метою з`ясування її думки щодо обставин, які є предметом розгляду у справі.
14 жовтня 2026 року на адресу суду надійшов висновок практичного психолога за результатами психодіагностичного обстеження та бесіди з дитиною.
Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що взаємодія дитини з матір`ю на цей час практично відсутня, а спільне дозвілля з нею дитина описує в минулому часі. Також дитина зазначила, що відчувала образу через те, що мати не прийшла на її останній дзвоник.
Водночас, описуючи взаємини з батьком та бабусею, дитина демонструвала яскраві позитивні емоції, розповідала про спільне дозвілля з батьком та позитивний досвід перебування разом із ним і бабусею. У висновку зазначено, що на цей час дитина почувається щасливою, перебуває в безпеці та без будь-якого примусу висловлює бажання надалі проживати разом із батьком і бабусею.
Зазначений висновок підписаний директором закладу освіти та практичним психологом закладу, у якому навчається дитина. Наведені в ньому відомості мають значення для з`ясування емоційного стану дитини, її суб`єктивного сприйняття сімейних взаємин, відчуття безпеки та ставлення до проживання з кожним із батьків.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_9 не з`явилися, проте надали заяву про розгляд справи без їх участі.
В судове засідання Відповідачка не з`явилася, проте надала заяву про розгляд без її участі та визнання позовних вимог.
Представник третьої особи надав суду заяву про розгляд без його участі заява від 06 жовтня 2026 року.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 зазначила, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою виник спір щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на обставини фактичного проживання дитини разом із ним із кінця травня 2026 року, створення належних умов для її виховання, навчання та розвитку, а також на обставини неналежного, на його думку, виконання відповідачкою батьківських обов`язків.
На підтвердження обставин, викладених у позові, судом досліджено письмові докази, зокрема постанови про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності у справах № 473/3840/23 від 10 серпня 2023 року та № 473/1959/26 від 01 травня 2026 року(а. с. 14-15), матеріали щодо перебування дитини під соціальним супроводом у період із 22 квітня до 22 червня 2026 року, а також інші матеріали справи, які стосуються обставин проживання, виховання та забезпечення потреб дитини.
15 вересня 2026 року на адресу суду надійшов висновок від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про можливість визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні була допитана свідок, ОСОБА_6 , бабуся дитини по батьківській лінії, яка надала покази щодо сімейних відносин між сторонами та обставин проживання малолітньої ОСОБА_7 з матір`ю. Зокрема, свідок повідомила про конфліктні стосунки між відповідачкою та дитиною, випадки неналежного поводження матері з донькою, а також про те, що дитина неодноразово прибігала до неї після того, як мати виганяла її з дому. Свідок також зазначила, що з кінця травня 2026 року дитина фактично проживає разом із батьком та нею в с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, де їй забезпечено належні умови проживання, догляд та емоційну підтримку.
Крім того, 14 жовтня 2026 року на адресу суду надійшов висновок практичного психолога за результатами психодіагностичного обстеження та бесіди з дитиною. Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що взаємодія дитини з матір`ю на цей час практично відсутня, а спільне дозвілля з нею дитина описує в минулому часі. Також дитина зазначила, що відчувала образу через те, що мати не прийшла на її останній дзвоник.
Водночас під час опису взаємин із батьком та бабусею дитина демонструвала яскраві позитивні емоції, розповідала про спільне дозвілля з батьком. У висновку зазначено, що на цей час дитина почувається щасливою, перебуває в безпеці та без примусу висловлює бажання надалі проживати разом із батьком і бабусею. Висновок підписаний директором закладу освіти та практичним психологом закладу, у якому навчається дитина.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд бере до уваги не лише матеріальне становище батьків та наявність житлових умов, а й фактичне місце проживання дитини, характер її взаємин із кожним із батьків, емоційний стан, відчуття безпеки, сталість сімейного оточення та власне ставлення дитини до визначення її подальшого місця проживання.
Суд також враховує, що надані докази свідчать про фактичне проживання дитини з батьком із кінця травня 2026 року та про сформоване в неї позитивне емоційне сприйняття нинішніх умов проживання. Водночас обставини, викладені у постановах про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності, показання свідка та висновок практичного психолога підлягають оцінці в сукупності, з урахуванням їх змісту, належності, допустимості та достовірності.
Отже, вирішуючи спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, суд виходить із необхідності забезпечення її найкращих інтересів, зокрема права на безпечне сімейне середовище, належне виховання, стабільні умови проживання та гармонійний фізичний і психологічний розвиток.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 , з метою забезпечення прав та інтересів дитини орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 43-44).
Судом досліджено акт обстеження житлово-побутових умов від 15 червня 2026 року, зі змісту якого вбачається, що за місцем фактичного проживання позивача створено належні умови для проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини. Житло забезпечене необхідними побутовими умовами, а дитина має окрему кімнату, облаштовану відповідно до її віку та потреб. Наведені обставини свідчать про наявність у позивача можливості забезпечити доньці належний догляд, комфортні умови проживання та сприятливе сімейне середовище (а. с. 17).
Відповідно до довідки-характеристики гр. ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку, скарг та заяв не останнього не надходило (а. с. 18).
Судом також досліджено службову характеристику, надану військовою частиною НОМЕР_1 , у якій ОСОБА_1 характеризується з позитивного боку. Зазначена характеристика свідчить про належне виконання ним службових обов`язків, відповідальне ставлення до дорученої справи та позитивні особисті якості. Вказані відомості суд бере до уваги під час оцінки особи позивача, його відповідальності та здатності забезпечувати належні умови для виховання й розвитку доньки. Водночас службова характеристика оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі та сама по собі не є безумовним підтвердженням належного виконання батьківських обов`язків (а. с. 19).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місяця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Верховний Суд зазначає, що міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною, і посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17 вказано, що, коли батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов`язків та в разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини має бути визначено з тим із батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини. Суди під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини мають керуватися принципом якнайкращих інтересів дитини.
Також суд зазначає, що відповідачка з`являлась у підготовче засідання, окреслювала своє бачення, втім потім визнала позовні вимоги, про що повідомила під час розгляду справи. Визнання позову відповідачкою суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами та встановленими обставинами справи.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що визначальним критерієм під час вирішення питання про місце проживання дитини є забезпечення її найкращих інтересів, у тому числі права на безпечне сімейне середовище, стабільність умов проживання, належне виховання, турботу та гармонійний розвиток.
Ураховуючи фактичне проживання дитини разом із батьком, наявність належних житлово-побутових умов, висновок органу опіки, позитивне ставлення дитини до проживання з батьком і бабусею, відомості, викладені у висновку практичного психолога, показання допитаної в судовому засіданні свідка, характеристики позивача, а також визнання відповідачкою позовних вимог, суд доходить висновку, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 разом із батьком відповідатиме її найкращим інтересам, сприятиме забезпеченню стабільного та безпечного середовища для її виховання, навчання й розвитку.
За встановлених обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 141, 150, 155, 161 Сімейного кодексу України, Законом України Про охорону дитинства, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273,354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини з батьком – задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст складено 10 листопада 2026 року.
Суддя: М. С. Булкат
Оригінал: reyestr.court.gov.ua