Суд: Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №682/2957/26
Суддя: Мотонок Т. Я.
Справа № 682/2957/26
Провадження № 2-о/682/124/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року
Славутський міськрайонний суд
Хмельницької області у складі:
головуючого судді Мотонок Т. Я.,
за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
заінтересованих осіб: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження № 682/1716/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
у с т а н о в и в :
12.10.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2005 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час спільного проживання у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яких вони разом утримували та виховували спільно із ОСОБА_7 .
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2026 року встановлено факт батьківства ОСОБА_7 щодо спільних із заявницею трьох дітей, рішення суду набрало законної сили 01 вересня 2026 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом, але шлюб між ними не реєструвався за їхнім спільним рішенням. Однією сім`єю із ОСОБА_7 заявниця проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка. Проводили вихідні та святкові дні, ОСОБА_7 брав активну участь у вихованні та утриманні спільних дій. Під час проходження військової служби заявниця систематично відвідувала ОСОБА_7 , вони постійно підтримували зв`язок, також він телефонував до дітей та постійно спілкувався із ними.
ОСОБА_7 , стрілець-снайпер аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільного батальйону, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 від вибухів та осколків, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну.
Після смерті ОСОБА_7 у заявниці виникло право на отримання виплат та пільг, передбачених чинним законодавством, а також право на спадщину, а тому від встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу залежить реалізація її прав.
За таких обставин заявниця звернулась до суду та просила: встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 14.10.2026 дану заяву прийнято до провадження судом та призначено судове засідання на 06.11.2026.
06.11.2026 під час судового засідання представник заявниці ОСОБА_2 підтримала заяву з викладених у ній підстав. Зазначила, що рішенням суду, яке набрало законної сили, вже встановлено факт батьківства ОСОБА_7 відносно спільних із заявницею ОСОБА_1 дітей. Крім того, вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали як одна сім`я, вели спільний побут до смерті останнього під час бойових дій. У зв`язку із смертю ОСОБА_7 заявниця, як його цивільна дружина, набула прав та пільг, передбачених законом, а також право на спадщину, у зв`язку із чим заявниці потрібно встановити факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу.
Зявниця ОСОБА_1 підтримала заяву та підтвердила, що вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_7 , який загинув під час несення військової служби. За час спільного проживання у них народились спільні діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . З 2005 року вони із ОСОБА_7 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, однак шлюб вони не реєстрували за їхньою спільною згодою. На даний час встановлення факту проживання із ОСОБА_7 необхідне їй для оформлення спадщини та реалізації прав після смерті ОСОБА_7 , який був військовослужбовцем.
ОСОБА_3 , матір померлого ОСОБА_7 , підтвердила, що її син тривалий час проживав однією сім`єю як чоловік та дружина із ОСОБА_1 та разом виховували їхніх трьох дітей, тому вона не заперечувала проти задоволення заяви.
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є їхніми рідними батьками. Вони завжди всі разом проживали як одна сім`я.
Крім того, під час судового засідання були допитані свідки: ОСОБА_8 ,
ОСОБА_8 повідомила, що вона є рідною сестрою заявниці ОСОБА_1 , тому їй достовірно відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом однією сім`єю з 2004 року та мають спільних дітей. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, проживали разом за однією адресою: спочатку з батьками заявниці, потім, після народження першого сина, вони переїхали та почали проживати окремо. Надалі, після народження доньок, вони знову переїхали жити до її батьків. Вона разом із заявницею проводжали ОСОБА_7 на службу. В подальшому ОСОБА_9 за кожної можливості відвідувала його в різних містах під час військової служби та всіляко його підтримувала. Смерть ОСОБА_7 це велике горе в родині ОСОБА_1 та її дітей.
ОСОБА_10 зазначила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та з народження знає ОСОБА_1 . Їй відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з 2004 року проживали разом однією сім`єю протягом багатьох років: вони є батьками трьох дітей, мали спільний побут, вели спільне господарство, проводили разом вільний час, не сварились, спільно святкували усі свята. У них була міцна і гарна родина. ОСОБА_1 їздила до ОСОБА_7 під час проходження ним військової служби.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Із матеріалів справи слідує, що за рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.07.2026 у справі № 682/1716/26 встановлено факт батьківства ОСОБА_7 відносно спільних і ОСОБА_1 дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 16-23).
Як зазначено у Постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціальність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Отже факти та обставини, встановленні рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.07.2026 у справі № 682/1716/26 має для суду преюдиціальне значення.
На підставі зазначеного рішення Славутським відділом ДРАЦС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видано свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в яких батьками дітей зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 13, 14, 15).
Крім того, зазначеним вище рішенням суду, зокрема поясненнями заінтересованих осіб, які є близькими родичами ОСОБА_7 , також підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно проживала разом із ОСОБА_7 однією сім`єю з 2005 року.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , під час виконання військового обов`язку в бою за Україну (сповіщення сім`ї № 1/103 від 28.08.2024) (а.с. 24, 25, 26). ОСОБА_7 проживав та був похований в с. Довжки Шепетівського району Хмельницької області.
До заяви заявницею ОСОБА_1 також додано спільні фотокартки сім`ї за різні періоди часу спільного проживання із ОСОБА_7 .
Отже, надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У справі «Джонстон проти Ірландії» було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.
Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, передусім є сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені ч. 2 ст. 3 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України та п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно вимог ч. 4 ст. 3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.
Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 643/6799/17 від 30.10.2019.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
Частиною 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (день смерті військовослужбовця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 зазначеної статті визначав, що: до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отож, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що заявницею доведено факт її проживання із ОСОБА_7 однією сім`є без реєстрації шлюбу з 2005 року, а встановлення даного факту має для неї юридичне значення, яке полягає в оформленні спадкових прав та прав та пільг, пов`язаних у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_7 , тому в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв`язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_7 , їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 352-355 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Заяву – задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Заінтересовані особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП та дані паспорту - не відомі)
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 )
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складено: 10.11.2026.
Суддя Мотонок Т.Я.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua