Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №444/658/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/658/26

Провадження № 2/444/1083/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовква Львівської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення пені за несплату аліментів на утримання дітей,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Позивач свої позовні вимоги мотивує наступним. 08 вересня 2007 року з відповідачем укладено шлюб про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Турківського районного управління юстиції Львівської області складено відповідний актовий запис за No57. 17 січня 2025 року Жовківським районним судом Львівської області (судова справа No444/4890/24) шлюб розірвано. Від шлюбу народились діти: ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 син ОСОБА_8 . Згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2024 року (судова справа No444/2889/23) відповідачу визначено сплату аліментів на утримання наших дітей у розмірі 12 частини доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 24 серпня 2023 року ідо досягнення дітьми повноліття. Рішення суду набрало законної сили 04 листопада 2023 року. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 15 січня 2026 року, що виконана державним виконавцем, заборгованість по сплаті аліментів становить $2 894, 17 грн. Заборгованість стала можливою виключно узв?язку зухиленням відповідача від виконання батьківських обов?язків, оскільки він є працездатною особою, фізично розвиненим, не являється особою похилого віку, не є обмежено дієздатним чи обмежено працездатним, тощо.

Відповідач не подав відзив на позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області у справі № 444/2889/23 від 04 жовтня 2024 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з останнього аліменти на утримання неповнолітніх дітей: в розмірі 1/2 частини доходу щомісячно , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 24.08.2023 року. На виконання вказаного судового рішення буловиконавче провадження ВП № 73265639.

З копії розрахунку заборгованості боржника по аліментах, вбачається, що заборгованість - становить 52894,00 грн.

Дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, заслухавши учасників судового засідання, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі N 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі N 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі N 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Таким чином судом встановлено, що відповідач з 13.10.2008 року мав обов`язок сплачувати на користь позивача аліменти у визначеному розмірі та достовірно знав про цей свій обов`язок, відтак допущення ним заборгованості по сплаті таких було свідоме та в певний період часу сукупний розмір цієї заборгованості перевищував суму відповідних платежів за один рік. Достатніх належних та допустимих доказів того, що заборгованість утворилася з незалежних від відповідача причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів, раптової хвороби, тощо, суду не надано.

За таких обставин немає достатніх підстав стверджувати, що заборгованість відповідача утворилася не з його вини, а відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19, «саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».

Також суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що в сімейному чи матеріальному стані відповідача з часу призначення аліментів відбулися якісь зміни, що матеріальний стан відповідача не дозволяє сплачувати аліменти на утримання його дитини, а відтак, відповідно до положень ч.2 ст.196 СК України відсутні правові підстави для зменшення розміру неустойки.

Враховуючи викладене, позивач відповідно до положень ч.1 ст.196 СК України має право на стягнення неустойки (пені) у зв`язку із виникненням заборгованості по сплаті аліментів, що відбулося з вини відповідача, який був зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Загальний розмір пені становить 61246,30 грн.

Зібрані по справі докази оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для повного задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. А тому з відповідача необхідно стягнути 5559 грн. 83 коп. судового збору.

Керуючись ст. 155, 180, 196 СК України, ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 61246,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одночасно роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Мікула В. Є.