Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №570/5157/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Суд: Рівненський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №570/5157/26

Суддя: Кушнір Н.В.

Справа № 570/5157/26

Номер провадження 3/570/1691/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю правопорушника ОСОБА_1 ,

представника іншого учасника ДТП адвоката Маєвського О.А.,

перекладача Сокол О.,

розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , громадянки Канади,

за ст.124 КУпАП, -

у с т а н о в и в:

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 782670 від 27.09.2026 27 вересня 2026 року о 15 год. 00 хв. на 323 км. + 410 м. А/Д М-06 Київ-Чоп поблизу населеного пункту Колоденка Рівненського району Рівненської області ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, не врахувала дорожню обстановку та під час маневру випередження не дотрималася безпечного інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки "Фольцваген", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

29 вересня 2026 року у поданих до суду письмових поясненнях, перекладених на українську мову, без нотаріального засвідчення, ОСОБА_3 пояснила, що того дня близько 15:00 год. здійснювала випередження автомобіля Фольцваген світло-сірого кольору на двосмуговій дорозі. Стверджує, що маневр виконувала у дозволеному місці з увімкненим лівим покажчиком повороту на швидкості 70–75 км/год., однак під час обгону водій іншого транспортного засобу почав маневр ліворуч і врізався в її автомобіль, пошкодивши його праву задню частину (від задніх дверей до правого колеса). Після зіткнення обидва авто зупинилися на узбіччі.

Звертає увагу суду, що відразу після аварії вона з пасажирем помітили, що чоловік, який керував автомобілем Фольваген, почав змінювати номерні знаки на автомобілі (початкові номери починалися на літери «ВК», а нові — на літери «АН»). На запитання про причину таких дій жінка в червоному светрі відповіла: «Він із сил спеціального призначення». Факт заміни номерів згодом підтвердив і поліцейський, який зафіксував початкові знаки на камерах відеоспостереження.

Крім цього, повідомляє, що з автомобіля Фольцваген спочатку вийшли чоловік-водій та жінка в червоному светрі, проте пізніше з`явилася третя особа - жінка в синьому светрі (яка до цього сиділа на задньому сидінні). Зазначає, що поліцейський повідомив їй, що за версією іншої сторони, за кермом нібито перебувала саме жінка в синьому светрі, а після ДТП вони з чоловіком помінялися місцями через її переляк. Вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки автомобіль зупинився одразу і часу для безпечної зміни місць між пасажиром та водієм до повної зупинки не було.

Стверджує, що співробітники поліції спочатку тривалий час спілкувалися з представниками Фольцваген і винесли попередній висновок про її вину у вчиненні ДТП ще до того, як вислухали її версію подій. Вказує, що відеозапис самого моменту ДТП відсутній. Пояснює, що підписала схему місця події та матеріали лише після запевнення поліції, що пояснення іншої сторони не є визнанням її провини, а лише підтвердженням надання заяви.

У суді особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_5 , з участю перекладача, підтримала подані письмові пояснення.

Представник потерпілої ОСОБА_4 адвокат Олексій Маєвський стверджує, що його довірителька визнана винною за свої дії в даній події за ст.124 КпАП України, але постанову щодо себе оскаржує в апеляційному порядку.

Заслухавши їх пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суд прийшов до таких висновків.

Ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" покладає на суд обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності /ст.7 КУпАП/.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати,чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

За положеннями ч.1 ст.270 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 782670 від 27.09.2026, складений з істотним порушенням вимог ст. 256 КУпАП та не містить всіх даних, необхідних для розгляду справи.

Згідно з вимогами ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Ст.274 КУпАП визначає, що перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до положень ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У даній справі для вирішення питання про притягнення особи, а саме ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП необхідно перевірити, чи були дотримані вимоги закону при вирішенні питання наявності в діях складу адміністративного правопорушення, а також дотримання процедури при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху врегульовано положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі- Інструкція), врегульовано порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.п.4 п.1 розділу ІІ Інструкції протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до ст. 254 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення, крім іншого, долучаються інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Згідно з абз.4 п.2 розділу ІІ Інструкції під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення та долученого до матеріалів справи відеозапису, після події ДТП за участю транспортних засобів: "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки "Фольцваген", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , уповноважені особи Управління патрульної поліції в Рівненській області встановили, що водій ОСОБА_3 не розуміє та не володіє українською мовою, однак, усупереч вимогам ст.268 КУпАП не забезпечили участь в справі перекладача, а користувалися мобільним телефоном з метою доведення інформації.

Разом з тим, відповідно до діючого законодавства України при встановленні, що особа, яка не володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі, залучається саме перекладач, використання будь-яких інших засобів перекладу закон не передбачає.

Крім цього, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не можливо встановити точний та дійсний зміст інформації, яка перекладалася поліцейськими з використанням перекладача, а також коректність такого перекладу, що також викликає об`єктивні сумніви у розумінні в повному обсязі змісту подій, що відбувалися на місці ДТП.

Як виснував Верховний суд у постанові від 03.07.2018 року (справа №176/407/17) розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника. Для констатації факту порушення права особи на захист через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом». При цьому чинниками для з`ясування розуміння особою зазначених обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладене стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Санкція ст.124 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід`ємна складова права на захист (параграф 3 ст.6 Конвенції).

Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).

У справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v United Kingdom), 32771/96, 24 вересня 2002 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) став на бік заявника, констатував порушення Конвенції, вказав, що обвинувачений, навіть проживши кілька років в Сполученому Королівстві, недостатньо добре розумів англійську мову, внаслідок чого у нього виникли реальні труднощі в розумінні суті пред`явленого йому звинувачення. Інформація про звинувачення має надаватися особі мовою, яку він розуміє, якщо особа не володіє мовою, що використовується і не розуміє її документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений, мовою зрозумілою обвинуваченому (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду (2006) §68).

Наявні у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 782670 від 27.09.2026 недоліки ставлять під сумнів справедливість провадження у справі, оскільки з протоколу та долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається, що органи поліції забезпечили право особи на користування послугами перекладача, а ОСОБА_3 , як особа відносно якої складений протокол, розуміла суть правопорушення, свої права та характер процесуальних дій, які проводились під час складання протоколу, отримала переклад примірника протоколу або, що такий протокол перекладений особі і є зрозумілим.

З наведеного вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 працівники поліції порушені її права, зокрема, в частині складення протоколу без участі перекладача та ознайомлення з іншими документами зрозумілою для неї мовою, не роз`яснили належним чином права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові в справі №331/706/19 від 29 липня 2020 року виснував, що право на перекладача повинно бути забезпечено реально, а не формально.

Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП). Суд також не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року, заява №16347/02, та «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, заява №36673/04 ).

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, внаслідок порушення права ОСОБА_2 яка є іноземцем, користуватися послугами перекладача, що є суттєвим порушенням при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї за ст.124 КУпАП, суд не може визнати допустимими доказами у справі як протокол про адміністративне правопорушення, так і інші докази, зібрані посадовими особами органу поліції під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1, 2 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься, зокрема: при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст.124 КУпАП, керуючись ст.247, 276, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Кушнір Н.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua