Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №213/2482/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2482/26

Номер провадження 2/213/1807/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права спільної сумісної власності, визначення частки співвласника, визнання права власності,

У С Т А Н О В И В :

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права спільної сумісної власності, визначення частки позивача та визнання права власності на 1/ 4 частку квартири. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29.11.1994, яке видане Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому, позивачу, його матері – відповідачці ОСОБА_3 та брату – відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/ 4 частка квартири належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частки квартир від 29.01.2024.

Позивач має намір розпорядитися своєю власністю, проте частка квартири кожного із співвласників не визначена. Відповідачі не виявляють бажання в нотаріальному порядку визначити частки в спільному майні, а тому позивач змушений звернутися до суду. Враховуючи, що правовий режим спільної сумісної власності розповсюджується на 3/ 4 частки квартири, співвласників троє та частки кожного з них є рівними, позивач просить припинити право спільної сумісної власності на 3/ 4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити, що частка позивача як співвласника вказаної квартири складає 1/ 4 та визнати за ним право власності на 1/ 4 частку квартири.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Представником позивача подана заява від представника надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені своєчасно і належим чином. Відповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_5 повторно не з`явився у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань та відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

04 червня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

15.06.2026 отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів.

Ухвалою судді Алексєєва О.В. від 16.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 15 липня 2026 року витребувані докази у справі.

У зв`язку з виникненням обставин, які унеможливлюють участь судді Алексєєва О.В. у розгляді справи, проведено повторний автоматичний розподіл справи (протокол повторного розподілу від 03.09.2026).

Ухвалою від 09.09.2026 справу прийнято до провадження судді Хмельової С.М. та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29 листопада 1994 року, яке видане Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому у приватну спільну (сумісну) власність ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , було передано двокімнатну квартиру загальною площею 36,84 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» від 22.07.2026, наданого на ухвалу суду, квартира зареєстрована в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» в реєстровій книзі 77П-575-575 та належить вищевказаним особам на праві спільної сумісної власності. Аналогічне значиться і в довідці КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» від 27.07.2026.

29 січня 2024 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 1/ 4 частки квартири, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняла у власність 1/ 4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за №59.

Право приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/ 4 частку спірної квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що видно із витяґу з реєстру №363617009.

Як видно із звіту про оцінку майна, проведеного ФОП ОСОБА_7 , станом на 26.05.2026 ринкова вартість спірної квартири становить 187 300,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Предметом даної справи є визначення частки у спільному сумісному майні та визнання за позивачем права власності на частку у квартирі, оскільки це право не визнається іншими співвласниками майна та учасниками цивільних відносин.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 статті 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Частиною 1 статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частинами 1 та 2 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

В даній справі судом встановлено, що позивач та відповідачі є співвласниками 3/4 частки квартири, яка належить їм на праві спільної сумісної власності. Позивач не має можливості розпорядитися своїм майном та належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з відсутністю згоди всіх співвласників на визначення часток в нотаріальному порядку. Отже у позивача відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для визначення частки у спільному майні та визнання свого права приватної власності на неї.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна означає перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

При виділі майна припиняється право спільної власності щодо суб`єкта, який виділив свою частку у натурі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 визнала позов в повному обсязі, відповідач ОСОБА_4 відзив із запереченнями проти позову не надав.

Домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду не встановлювався відступ від засади рівності часток у праві спільної сумісної власності на 3/ 4 частки спірної квартири, таких доказів суду не надано, а тому суд вважає що, частки співвласників у цьому нерухомому майні є рівними.

Оскільки невизначеність розміру часток у праві спільної сумісної власності на квартиру створює перешкоди позивачу у реалізації його майнових прав, суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що оскільки у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29.11.1994 року не вказано розмір часток чотирьох власників у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а 1/ 4 частка вказаної квартири була набута відповідачкою ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2024, продавцем якої був один із співвласників квартири - ОСОБА_6 , суд вважає за можливе визначити частку позивача ОСОБА_1 у спільному сумісному майні (3/4 частки) та встановити її у розмірі 1/4 частки, визнавши за ним право власності на вказану частку нерухомого майна. При цьому, право спільної власності позивача, який виділив свою частку, стосовно вищевказаного майна, слід припинити.

Таким чином, позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.ст.15, 16, 321, 355, 357, 368, 369, 370 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 223, 247, 263- 265, 353, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права спільної сумісної власності, визначення частки співвласника, визнання права власності – задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 в нерухомому майні, яке складає 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити, що частка ОСОБА_1 , як співвласника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/4.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Дата складення повного судового рішення - 09 листопада 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова