Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №528/79/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №528/79/25

Суддя: Обідіна О. І.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/79/25 Номер провадження 22-ц/814/1618/26Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рябеки Руслана Миколайовича на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року та апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кумечко Марини Сергіївни на додаткове рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради про поновлення батьківства,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кумечко М.С. звернулася до суду з позовом, в якому просила поновити ОСОБА_2 батьківські права відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували в шлюбі з 03.06.2011 по 29.04.2015, від якого мають неповнолітнього сина, який після розлучення батьків залишився проживати з батьком, оскільки чоловік вигнав ОСОБА_2 з будинку, а іншого житла в неї не було.

Заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.07.2016 року ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про вказане рішення позивач дізналася в грудні 2024 року, коли син був госпіталізований для лікування у НДСЛ «Охматдит».

Станом на 2025 рік ОСОБА_2 радикально змінила умови свого життя. Вона має постійне місце проживання, фінансово забезпечена, займається волонтерством, працює у клінінговій компанії. Проживає зі своїм другим сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ірпінь, має можливість і бажання виконувати всі батьківські обов`язки.

Вважає, що наявні підстави для поновлення батьківських прав, що відповідатиме інтересам дитини та відновить їх спілкування.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківські права відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведеність стороною позивач правових підстав для поновлення батьківських прав матері дитини.

Додатковим рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

В іншій частині заявлених в клопотанні вимог відмовлено.

Постановляючи додаткове рішення суд дійшов висновку про відсутність попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу зі сторони позивача, як під час подачі позову, так і під час розгляду справи в суді, що є підставою для відмови в стягненні вказаних витрат, поданих лише після ухвалення рішення в заяві про ухвалення додаткового рішення.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача адвокат Рябека Р.М. оскаржив його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвали нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності та передчасності поновлення батьківських прав, не з`ясував думку дитини, яка не бажає спілкуватися з матір`ю та вказує, що вона для нього фактично є сторонньою особою, з якою втрачено зв`язок на протязі майже десяти років, впродовж яких остання його життям не цікавилась.

Звертає увагу, що маючи значну заборгованість по аліментах – понад 100000 грн, позивач сплачує за послуги адвоката 71200 грн, що є не логічним та свідчить про байдуже відношення до забезпечення потреб дитини, на утримання якої відповідач тривалий час взагалі нічого не перераховувала.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення адвокат позивача ОСОБА_5 ставить питання про його скасування в частині відмови в розподілі витрат на правничу допомогу, оскільки не подання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Докази понесених витрат були подані протягом 5 днів після ухвалення рішення, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що було залишено судом проза увагою та призволе до невірного вирішення розподілу судових витрат.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката Кумечко М.С., поданої в інтересах ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.06.2011, який було розірвано рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року.

Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу суд встановив, що з 2014 року подружжя проживає окремо, шлюбні відносини між ними припинені, збереження сім`ї неможливо.

Одночасно, в резолютивній частині рішення суд вказав про залишення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Гребінківського районного суду від 20 липня 2016 року позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 500 грн. щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме, 23.05.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позбавляючи ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина, суд взяв до уваги висновок служби у справах дітей Гребінківської РДА, яким встановлено відсутність піклування матері про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, відсутність спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлювання.

Обґрунтовуючи підстави поновлення батьківських прав ОСОБА_2 вказувала, що на даний час проживає в м. Ірпінь, відповідно до довідки про взяття на облік як ВПО, працює на посаді адміністратора з 03.02.2025 у БО «Міжнародний благодійний фонд «Час служити», а до цього з червня 2023 року по серпень 2024 року працювала на посаді медичної сестри в Управлінні освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області, забезпечена житлом та має стабільний дохід.

Згідно висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Гребінківської міської ради щодо недоцільності поновлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно дитини ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області №93 від 25.04.2025 року, орган опіки і піклування вважає за недоцільне на даний час поновити в батьківських правах ОСОБА_2 , відносно сина ОСОБА_3 , оскільки матері необхідно вжити заходи в межах законодавства щодо встановлення спілкування з дитиною, як особи, яка позбавлена батьківських прав та тривалий час не мала контакту з сином.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що мати бажає відновити спілкування із сином, встановити з ним емоційний зв`язок. На даний час вона змінила та упорядкувала свій спосіб життя, що фактично усуває ті підстави, які слугували правовим обґрунтуванням позбавлення її батьківських прав. По відношенню до молодшого сина не встановлено неналежне виконання нею батьківських обов`язків.

При цьому суд відхилив висновок органу опіки та піклування про недоцільність поновлення батьківських прав як недостатньо вмотивований.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватись про здоров`я та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Так, пунктом 2 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно зі статтею 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Частиною четвертою статті 164 СК України передбачено, що суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Згідно ч.5 ст.169 СК України при вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

Статтею 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до ч. 7 ст. 164 СК України у разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Отже, правовий аналіз норми ч. 4 ст. 169СК України свідчить, що мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Тому суд має перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Такі обставини потрібно встановлювати через призму якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв`язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема у разі, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №755/15903/20, провадження №61-19707св21.

Судом встановлено, що підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 було ухилення матері від його виховання, оскільки остання повністю самоусунулась від своїх обов`язків.

Аналізуючи обставини, пов`язані з позбавленням її батьківських прав, позивач колегії суддів пояснювала, що дійсно на той час вона зловживала спиртним напоями, не мала постійного місця проживання, розірвала свої відносини не тільки з відповідачем та сином, а навіть з батьками, які відмовились їй допомагати, тому вона була змушена переїхати до іншого міста.

В подальшому, усвідомлюючи свою поведінку, прийняла рішення позбавитись залежностей та проходила лікування і соціальну реабілітації в благодійних фондах, таких як «Міжнародний благодійний фонд «Час служити» та в релігійній громаді «Філадельфія» Ірпінська християнська церква.

Стверджує, що як мати змінила свою поведінку, має зареєстроване місце проживання як ВПО, роботу, виховує молодшого сина, пройшла добровільне лікування та психологічну підтримку в «Центрі духовної та соціально-психологічної ресоалізації», позбавилася алкогольної залежності.

На даний час в неї існує свідоме рішення про необхідність відновити свої зв`язки з сином, повністю налагодити з ними відносними та як мати дбати про нього та виховувати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на даний час працює у БО «Міжнародний благодійний фонд «Час служити» та проживає у АДРЕСА_1 .

Таким чином, надані стороною позивача докази свідчать, що остання пройшовши відповідне лікування та соціальну реабілітацію позбавилась шкідливих звичок та залежностей, працевлаштована , має власний дохід та житло, надане їй за місцем роботи.

Тобто на даний час поведінка позивача та спосіб її життя змінилися і вона дійсно бажає відновити спілкування з сином.

Між тим, при вирішенні спорів про поновлення батьківських прав судом має бути дотриманий баланс прав та інтересів батьків та дітей, який, в свою чергу має ґрунтуватись на дотриманні принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Такі обставини потрібно встановлювати через призму якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв`язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема у разі, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач припинила проживання разом з відповідачем в 2014 році, тобто коли сину ОСОБА_6 було три роки. Увесь цей час ним повністю опікувався та матеріально забезпечував лише батько, з яким він час проживав увесь цей час.

Впродовж майже десяти років мати ОСОБА_2 життям хлопчика не цікавилась, участі в його вихованні та утриманні не приймала, будь-яких контактів з дитиною не налагоджувала та відповідно не зверталась до органу оплітки та піклування з питанням можливостей побачень із сином.

І лише в 2024 році в неї виникло бажання розпочати процес відновлення таких стосунків, у зв`язку з чим остання звернулась до суду.

На виконання ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області органом опіки та піклування надано висновок, згідно якого малолітній ОСОБА_7 проживає в повній родині, за останні роки ОСОБА_2 жодного разу не спілкувалася з сином, має значний борг по аліментам. У грудні 2024 року приїжджала до сина в лікарню, але не бачилася з ним. В телефонній1 розмові дитина сказала, що не бажає бачити та підтримувати зв`язок з ОСОБА_2 . Називає дружину батька матір`ю та підтримує позитивні відносини.

В ході виконання ухвали, органом опіки та піклування було встановлено, що на звернення ОСОБА_2 в січні 2025 року їй було роз`яснено та рекомендовано спочатку встановити з сином ОСОБА_6 , відносно якого вона позбавлена батьківських прав, спілкування з метою розпочати процес емоційного відновлення та прив`язаності, враховуючи відсутність матері в житті дитини більше 8 років.

Одночасно звернуто увагу на наявність значеної заборгованості про аліментам та необхідності її погасити.

Також було з`ясовано думку неповнолітнього сина ОСОБА_6 , який в своїй заяві висловив категоричне не бажання спілкуватися з ОСОБА_2 , оскільки не вбачає в цьому сенсу. Вказує на байдуже відношення до нього, ігнорування факту його існування протягом 14 років, що викликає в нього негативні відчуття, а тому він не вважає її матір`ю та не бажає поновлення їй батьківських прав. Зазначає, що це не відповідає його інтересам, оскільки він живе в сім`ї свого батька та його дружини, яку вважає матір`ю.

Зазначений висновок органну опіки та піклування колегія суддів приймає до уваги як вмотивований та обґрунтований.

Крім того, на виконання ст. 171 СК України колегією суддів було заслухано ОСОБА_3 в присутності дитячого психолога. Останній в своїй поясненнях наголосив, що біологічну матір не пам`ятає, жодних відносин між ними не пригадує протягом свого життя. Останній раз бачив її лише в суді рік тому. Будь-яких згадок про неї в нього не має.

На питання, чи хотів би він відновити спілкування, бачитися з матір`ю, підтримувати відносини з нею, відповів категорично: «Ні».

Встановивши зазначені обставини, через призму якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сталих сімейних зв`язків у сім`ї ОСОБА_8 , який впродовж цього часу належним чином виконував свої батьківські обов`язки та дбав про сина, забезпечуючи всім необхідним, колегія суддів вважає передчасним можливість відновлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Так, за змістом ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

За своїм змістом положення вказаної норми урегулюють питання забезпечення побачень з дитиною з метою підтримання з нею відносин та емоційно-психологічних зв`язків та виходить із природної психологічної потреби дитини підтримувати зв`язок із біологічними батьками.

Водночас це право не є безумовним: воно реалізується лише за рішенням суду і лише тоді, коли це відповідає інтересам самої дитини. Якщо дитина висловлює категоричне небажання бачитися з батьком чи матір`ю, суд враховує її думку.

В даному випадку, орган опіки та піклування при здійсненні своєї перевірки та під час спілкування з позивачем наголошував на необхідності спочатку відновити контакти з сином, знайти до нього підхід та поступово налагодити відносини, щоб вже в подальшому, не порушуючи його інтереси, відновитись в своїх батьківських правах.

Однак, позивачем не було реалізовано правового механізму, визначеного положеннями ст. 168 СК України метою поступового відновлення в`язків з сином та налагодження емоційної прив`язаності один до одного, враховуючи відсутність її як матері в життя хлопчика тривалий час.

Таким чином, надаючи оцінку ставленню дитини до матері в контексті поновлення їй батьківських прав, колегія суддів вважає, що відсутність тривалого спілкування, раптове поновлення батьківських прав (що може тягти за собою зміну місця проживання дитини) може мати для дитини негативні психологічні наслідки, а тому більш доцільним є попереднє налагодження контакту з дитиною через орган опіки та піклування шляхом звернення з відповідною заявою до суду.

У разі досягнення позитивного результату та відновлення психоемоційних зв`язків з сином, ОСОБА_2 не позбавлена права повторного звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, в порядку ч. 7 ст. 164 СК України.

У даному випадку позивач, яка не бачила дитину та не спілкувалася з нею протягом 10 років, не використовуючи можливості відновлення спілкування та налагодження комунікаційних зв`язків, одразу подала позов до суду, що, на думку колегії суддів, є передчасним кроком та потребує попер нього застосування положень ст. 168 СК України.

Вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для поновлення батьківських прав, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи скасування рішення суду, підлягає також скасуванню і додаткове рішення суду в частині розподілу судових витрат у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, в порядку ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 1816,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, ст. 376 ч.1 п.п. 3, 4, ст.ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рябеки Руслана Миколайовича задовольнити.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради про поновлення батьківства відмовити.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кумечко Марини Сергіївни залишити без задоволення.

Додаткове рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 1211,20 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 1816,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови суду виготовлено 06 листопада 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua