Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №554/7115/25
Суддя: Чумак О. В.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/7115/25 Номер провадження 22-ц/814/3123/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 рокум. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря Ванди А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами представника Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради адвоката Салашного Михайла Олексійовича та Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради
на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2026 року, ухвалене суддею Материнко М.О.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Виконавчий комітет Полтавської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди
В С Т А Н О В И В
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідачів 255230 грн. майнової шкоди та 50000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04 листопада 2024 року на узбіччі дороги по вул. В.Козака біля будинку № 2 міста Полтави відбулось падіння дерева на належний йому автомобіль марки Субару Форестер, державний номер НОМЕР_1 , в якому перебував позивач ОСОБА_2 , внаслідок чого йому було завдано тілесні ушкодження, а транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
На місце події приїхали працівники поліції, які відібрали у нього пояснення та задокументували вказану подію. Працівники швидкої медичної допомоги, які також з`явились на місце події, виявили, що позивач отримав тілесні ушкодження, але від госпіталізації він відмовився, оскільки бажав лікуватись вдома в м. Світловодську.
У зв`язку з пошкодженням автомобіля, які виключали можливість його самостійного руху, ОСОБА_1 був вимушений доставляти його до м. Світловодськ Кіровоградської області за допомогою автомобільного евакуатора. Вартість доставки транспортного засобу становить 6800 грн.
Під час транспортування пошкодженого автомобіля, цього ж дня у м. Кременчуці Полтавської області, його було оглянуто судовим експертом Сумцовим С.С. та складено висновок № 184 від 06.11.2024, яким встановлено, що вартість матеріального збитку власнику автомобіля Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження, яке сталося 04.11.2024, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 244430 грн.
За проведення транспортно-товарознавчої експертизи ОСОБА_1 сплатив 4000 грн.
Таким чином, загальний розмір завданої ОСОБА_1 майнової шкоди становить 255230 грн.
ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про відшкодування завданих йому збитків, проте, грошові кошти йому виплачено не було, та листом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради рекомендовано звернутися йому до суду.
Окрім пошкоджень транспортного засобу ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень, а саме: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, розрив зв`язок лівого акроміально-ключинного сполучення.
В результаті отриманих травм ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в травмотологічному відділенні Світловодської ЦРЛ.
За викладений обставин, ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я та душевних стражданнях, пов`язаних з знищенням автомобіля, розмір якої він оцінює у 50000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Виконавчий комітет Полтавської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 255230,00 грн.
Стягнуто солідарно з Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.
Стягнуто соліарно з Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3052,30 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що саме Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради є відповідальною особою за стан зелених насаджень вздовж дороги загального користування по вулиці В.Козака біля будинку №2 у місті Полтаві, а Комунальне підприємство «Декоративні культури» Полтавської міської ради було відповідальним за видалення дерев, які перебували в аварійному стані за вищевказаною адресою, тому саме вони несуть солідарну відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду у сумі 255230 грн.
Окрім того, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржив представник КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради адвокат Салашний М.О., подавши апеляційну скаргу, в якій він просив рішення суду в частині задоволених вимог до КП «Декоративні культури» скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради не є і ніколи не було балансоутримувачем зелених насаджень, розташованих по АДРЕСА_1 , де, за твердженням позивача, сталося падіння дерева, що виключає його відповідальність за завдану позивачу шкоду. Цей факт підтверджується рішенням 37 сесії Полтавської міської ради 5 скликання «Про впорядкування територій зелених зон та зелених насаджень м. Полтава» від 19.02.2009 (зі змінами та доповненнями), яким затверджено вичерпний перелік об`єктів благоустрою, які передані на баланс КП «Декоративні культури».
Окрім того, суд поклав відповідальність на КП «Декоративні культури» за відсутності складу цивільного правопорушення, який визначений ст. 1166 ЦК України, а саме: протиправної поведінки (бездіяльності), вини та причинного зв`язку.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2026 року в апеляційному порядку також оскаржило Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, подавши апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду в частині задоволених вимог до управління скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у даній частині, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що утримання зелених насаджень у АДРЕСА_1 не здійснюється Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради, а дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, не перебувало на балансі управління.
Віднесення до повноважень виконавчих органів Полтавської міської ради контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів не наділяє такі виконавчі органи повноваженнями балансоутримувача.
Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, на виконання рішення позачергової 25 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 02.08.2012 «Про затвердження порядку видалення зелених насаджень», виконало покладені на нього обов`язки щодо прийняття рішення про видалення зелених насаджень, які знаходяться у незадовільному стані, серед яких було дерево, яке 04.11.2024 впало на належний позивачу автомобіль, проте, управління не є відповідальним за його виконання, оскільки даний обов`язок покладено на балансоутримувача, або орган, який не визначив такого.
Вважає, що відповідальність за нанесену матеріальну та моральну шкоду може нести тільки Полтавська міська рада, що свідчить про те, що Управління ЖКГ не є належним відповідачем у даній справі.
Окрім того, вважає, що наданим позивачем висновком експерта не встановлено, що всі пошкодження або їх частина були спричинені саме внаслідок падіння дерева, а не внаслідок інших факторів зовнішнього впливу, оскільки експертиза була проведена не за місцем події, а автомобіль міг отримати пошкодження або їх частину під час транспортування до місця проведення експертизи.
Від представника Полтавської міської ради Дзюбло О.І. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка А.М. до суду надійшли відзиви на апеляційні скарги ДП «Декоративні культури» Полтавської міської ради та Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
В судове засідання з`явилися представник Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради Люмах А.О., представник Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради Салашний М.О. та представник Полтавської міської ради Дзюбло О.І.
Представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко А.М. приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції з приміщення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Субару Форестер, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 8).
04.11.2024 року внаслідок падіння дерева на дорозі по вул. В.Козака біля будинку №2 міста Полтави було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль та завдано позивачу тілесних ушкоджень.
За даним фактом Полтавським РУП ГУ НП в Полтавській області було проведено перевірку, за результатами якої прийнято рішення про списання матеріалів справи Полтавського РУП у порядку Закону України «Про звернення громадян» у зв`язку з відсутністю у події складу кримінального правопорушення (т. 1, а.с. 14).
Згідно висновку судового експерта Сумцова С.С. за №184 від 06.11.2024 року вартість матеріального збитку власнику автомобіля Subaru Forester № НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження, яке сталося 04.11.2024 року, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 244430,00 грн. (т. 1, а.с. 18-31).
Відповідно до платіжної інструкції від 05.11.2024 року вартість експертизи складає 4000,00 грн. (т. 1, а.с. 34).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.11.2024 року про оплату за доставку транспортного засобу за маршрутом Полтава-Кременчук-Світловодськ вартість транспортування становила 6800,00 грн. (т. 1, а.с. 17).
04 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Полтавської міської ради з заявою про відшкодування завданої майнової шкоди (т. 1, а.с. 9).
Листом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25.11.2024, за результатами розгляду даної заяви, рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду (т. 1, а.с. 10).
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина друга статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша та друга статті 22 ЦК України).
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюється на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля (стаття 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»)
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Згідно з п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), яким врегульовано питання утримання зелених насаджень у населених пунктах України, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Пунктом 5.5 Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі.
Відповідно до розділу 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.
Згідно п. 9.1.11 Правил, під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева (дерева, які можуть становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебувають у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі). Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди, або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян внаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані відшкодувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом у разі встановлення особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування, а саме позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вину (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша та третя статті 12 ЦПК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради посилались на те, що вони не є відповідальними особами за завдану позивачу шкоду, оскільки не є балансоутримувачами дерева, яке впало на належний ОСОБА_1 автомобіль.
Згідно п. 5 Порядку видалення зелених насаджень (дерев, кущів, газонів і квітників) у м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради позачергової двадцять п`ятої сесії шостого скликання від 02.08.2012, компетентним органом для прийняття рішень про видалення зелених насаджень у м. Полтаві та видачі ордерів на видалення зелених насаджень визначено управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (т. 2, а.с. 66-69).
Пунктом 12 даного порядку передбачено, що видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об`єктах благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта обстеження зелених насаджень.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 12.06.2025 за клопотанням представника позивача, витребувано у Виконавчого комітету Полтавської міської ради наступну інформацію:
- яке підприємство (організація) визначено балансоутримувачем зелених насаджень та об`єкта благоустрою, на якому розташовані зелені насадження уздовж дороги загального користування по вул. В.Козака м. Полтава біля будівлі № 2?
- яке підприємство (організацію) визначено відповідальною особою за збереження та належний догляд за зеленими насадженнями уздовж дороги загального користування по вул. В. Козака м. Полтава біля будівлі № 2?
- яку особу визначено для прийняття рішень про видалення зелених насаджень у м. Полтава та видачі ордерів на видалення зелених насаджень?
- чи є дорога по вул. В.Козака в м. Полтава біля будівлі № 2 комунальною власністю; якщо ні – то чиєю власністю вона є? (т. 1, а.с. 100).
Від Управління обліку, звітності та матеріально-господарського забезпечення виконавчого комітету Полтавської міської ради, на виконання даної ухвали суду, надійшов лист від 11.07.2025, в якому зазначено, що Виконавчий комітет не володіє запитуваною інформацією (т. 1, а.с. 106).
Згідно листа Апарату Полтавської міської ради від 10.07.2025, запитувана ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 12.06.2025 інформація, відсутня у апараті міської ради (т. 1, а.с. 105).
З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2024 року КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради, звернулося до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою, в якій з метою уникнення шкоди майну та здоров`ю людей та задля недопущення аварійних ситуацій, просило надати доручення відповідній комісії провести обстеження по вул. Козака та за результатами обстеження оформити відповідні документи та доручення на видалення або обрізку виявлених зелених насаджень, що знаходяться в незадовільному стані (т. 1, а.с. 87).
Відповідно до п. 1.4 Статуту комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, підприємство підпорядковано Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (т. 1, а.с. 223-234).
Пунктом 2.4 Статуту визначено основні напрямки діяльності підприємства, серед яких, зокрема: утримання територій, парків, скверів, бульварів, вуличних насаджень, зеленої зони Полтавської міської територіальної громади, водних і інших об`єктів на земельних ділянках водного фонду на території Полтавської міської територіальної громади, прибережних захисних смуг та інших територій громади (п. 2.4.2); поточний ремонт зелених насаджень (посадка і видалення дерев та кущів, відновлення газонів, садіння квітів, тощо) Полтавської міської територіальної громади (п. 2.4.6); обрізування та видалення аварійних, фаутних, та сухостійких дерев (п. 2.4.10).
Актом № 3850, складеного комісією управління житлово-комунального господарства від 23.10.2024, на підставі заяви ДП «Декоративні культури», згідно обстеження зелених насаджень в м. Полтава, вул. Володимира Козака (відрізок від вул. Монастирська до пров. Госпітальний), виявлено 4 дерева, які підлягаю видаленню (т. 1, а.с. 88-89).
На підставі даного акту, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, було направлено до КП «Декоративні культури» доручення щодо проведення відповідних робіт по видаленню 4 дерев та обрізанню гілок дерева за вищевказаною адресою (т. 1, а.с. 90).
Враховуючи вищевказані обставини справи в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого суду щодо солідарного обов`язку відповідачів відшкодувати завдану ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 255230 грн.
При цьому, колегія суддів враховує, що у разі своєчасного виявлення ДП «Декоративні культури» аварійного дерева, яке в подальшому впало на автомобіль позивача, а також своєчасно прийнятого рішення УЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради про його видалення, позивачу не була б завдана шкода, що спростовує доводи апеляційних скарг щодо відсутності в діях відповідачів вини та причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та отриманою позивачем шкодою.
Доводи апеляційної скарги про те, що наданим позивачем висновком експерта не встановлено, що всі пошкодження або їх частина були спричинені саме внаслідок падіння дерева, а не внаслідок інших факторів зовнішнього впливу, оскільки експертиза була проведена не за місцем події, а автомобіль міг отримати пошкодження або їх частину під час транспортування до місця проведення експертизи колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Згідно листа судового експерта Сумцова С.С. від 13.06.2025, експертом встановлено, що отримані транспортним засобом Subaru Forester № НОМЕР_1 пошкодження, притаманні внаслідок падіння на транспортний засіб дерева, або іншого предмету схожого за своєю формою, а не внаслідок зіткнення при ДТП (т. 1, а.с. 110).
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії фотознімків даного транспортного засобу на момент пригоди (з лежачим на даху авто деревом) та фототаблицею, складеною експертом, у колегії суддів не викликає сумнівів факт того, що завдані належному ОСОБА_1 автомобілю пошкодження, спричинені саме внаслідок падіння на нього дерева, а не іншими зовнішніми чинниками (т. 1, а.с. 27-29, 111).
Щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування завданої йому моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що окрім пошкодження транспортного засобу ОСОБА_1 , він внаслідок падіння дерева отримав тілесні ушкодження, а саме: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, розрив зв`язок лівого акроміально-ключинного сполучення Т. 1, а.с. 35, 37-38).
Враховуючи обставини даної справи, належним чином дослідивши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, внаслідок отриманих травм, тривалості лікування, а також, факту знищення належного йому автомобіля, виходячи з засад розумності та виваженості, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що належним та обґрунтованим розміром відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, є сума 20000 грн.
Доводи апеляційних скарг визначений судом розмір моральної шкоди не спростовують.
Інші доводи апеляційних скарг, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України
П О С Т А Н О В И В
Апеляційні скарги представника Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради адвоката Салашного Михайла Олексійовича та Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua