Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №527/304/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №527/304/26

Суддя: Дряниця Ю. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/304/26 Номер провадження 22-ц/814/2814/26Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником – адвокатом Таранковою Оленою Олегівною, на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року, постановлене суддею Левицькою Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

02.02.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на період навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 31.08.2025 (дати досягнення ним повноліття) і до закінчення ним навчання (30.06.2027).

В обґрунтування підстав позов зазначає, що із 01.09.2024 є здобувачем освіти Кременчуцького медичного фахового коледжу імені В.І. Литвиненка на денній формі навчання за спеціальністю «Медсестринство» за освітньою програмою «Лікувальна справа» на регіональне замовлення.

30.08.2025 він, позивач, досяг повноліття, проживає окремо від матері, яка є інвалідом ІІ групи та потребує матеріальної допомоги пов`язаної із витратами на навчання та просить суд стягувати із відповідача, який має можливість сплачувати аліменти, по частці від доходу на його утримання до закінчення ним навчання.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 30.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у зв`язку із навчанням у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із 03.02.2026 - дати подачі позову і до закінчення навчання - 30.06.2027, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивач є студентом денної форми навчання та потребує матеріальної допомоги для оплати пов`язаних із навчанням витрат. Доказів, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, ним не надано. Натомість визначаючи розмір аліментів, які підлягають до стягнення, районний суд виходив із того, що 1/6 частини щомісяця від доходу відповідача буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку повнолітнього сина відповідача. Оскільки позивачем не надано доказів вжиття ним заходів щодо одержання аліментів за минулий час, районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення аліментів з відповідача із 31.08.2025, визначивши початком періоду стягнення - 03.02.2026 (день пред`явлення позову).

Позивач, в інтересах якого діє представник - адвокат Таранкова О.О., із рішенням районного суду не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив порушення вимог частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, статті 7, 182, 198-200 СК України, якими гарантовано право повнолітнього сина, який продовжує навчання на отримання пов`язаної із цим матеріальної допомоги від його батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №308/2268/16-ц від 21.03.2018, №748/2340/17 від 06.08.2018, яку суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин.

Наголошує, що наявність у відповідача іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки обов`язок утримання дітей є рівним, а інтереси дитини, яка навчається, мають пріоритет.

Просить урахувати, що раніше із відповідача на утримання позивача уже стягувалися аліменти у розмірі 1/4 від його доходу, що, на думку сторони позивача, свідчить про його реальну платоспроможність, яку слід оцінювати комплексно - з урахуванням наявності майна, доступу до джерел доходу, соціального статусу, віку, стану здоров`я, витрат на базові потреби тощо. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 10.12.2025 у справі №466/2128/23, детально цитованій стороною позивача у мотивах апеляційної скарги.

Вважає безпідставною відмовою у стягненні аліментів за минулий час, оскільки відповідач знав або повинен був знати про продовження навчання сина, а тому у відповідності до вимог статті 199 СК України зобов`язаний був надати йому пов`язану із цим матеріальну допомогу.

Зазначає, що відсутність формальних звернень не може позбавляти позивача, який потребує матеріальної допомоги, права на відповідне утримання. Тоді як зменшення розміру аліментів та відмова у стягненні за попередній період фактично обмежує його право на належне утримання.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 26.05.2026.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 ; його батьками є: ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.5/

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 21.03.2011 (справа №2-335/2011) шлюб, зареєстрований 28.04.2007 відділом РАЦС Глобинського РУЮ Полтавської області за актовим записом №39 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - розірвано./а.с.10/

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29.12.2016 (справа №527/2597/16-ц) визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 з його матір`ю ОСОБА_4 ; змінено прізвище із « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »./а.с.11-12/

05.01.2024 ВДРАЦС у м.Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис №3 у тім, що ОСОБА_3 змінив по-батькові на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ./а.с.6/

02.01.2026 КЗО Кременчуцький медичний фаховий коледж імені В.І. Литвиненка Полтавської обласної ради складено довідку №01, якою підтверджено, що здобувач освіти ОСОБА_1 навчається у коледжі на 2 курсі за спеціальністю «Медсестринство» за освітньою програмою «лікувальна справа» на очній денній формі здобуття освіти за регіональним замовленням. Наказ про зарахування: №103-Н від 12.08.2024; термін навчання: з 01.09.2024 по 30.06.2027./а.с.6/

14.01.2026 Глобинським ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області складено довідку №1324 у тім, що ОСОБА_10 нараховувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_2 за період із 01.01.2025 по 30.08.2025 по виконавчому листові №2-3917/2010, виданому 18.04.2010 Глобинським районним судом Полтавської області у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу); усього сума сплачених аліментів із січня по грудень 2025 року склала 25961,81 грн./а.с.10/

Мати позивача ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи безтерміново, загальне захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААБ №706153; є отримувачем державної допомоги, як особа з інвалідністю 2 групи, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю» із 01.07.2025 по 31.01.2026, яка сукупно склала 16761,00 грн./а.с.8,9/

Батько позивача ОСОБА_2 надав докази, якими підтверджено: відсутність у нього зареєстрованого нерухомого майна; відомості з Пенсійного Фонду України (форма ОК-5) за 2001-2026 роки; відомості про склад сім`ї: ОСОБА_11 - дружина; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - син; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дочка дружини; син відповідача ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю./а.с.29-37/

Частково задовольняючі позовні вимоги, районний суд врахував потребу повнолітнього сина відповідача, який продовжує навчання, у матеріальній допомозі, та можливість надання такої допомоги відповідачем. Визначаючи розмір стягнення, суд першої інстанції врахував, що на утриманні відповідача є дитина-інвалід та дружина, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), щомісячно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів за минулий час, районний суд виходив із того, що позивач не вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача та не надав доказів ухилення останнього від сплати аліментів у розумінні положень частини другої статті 191 СК України.

Апеляційний суд із висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується

Стосовно стягнення аліментів на період навчання, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

За змістом статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

До обставин, визначених частиною першою статті 182 СК України, належать, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище одержувача і платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність у нього майна та майнових прав, доведені значні витрати платника, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 201 СК України передбачено застосування до відносин щодо утримання повнолітніх дочки, сина, зокрема, статті 192 цього Кодексу, за якою визначений судом розмір аліментів може бути згодом зменшений або збільшений у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із учасників аліментних правовідносин та в інших передбачених законом випадках.

У постановах Верховного Суду від 06.08.2018 у справі №748/2340/17 та від 28.02.2019 у справі №466/532/16-ц сформульовано висновок про те, що обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує вісімнадцять, але є меншим двадцяти трьох років; продовження нею навчання; потреба у матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням; можливість батьків надавати таку допомогу.

При цьому, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не залежить від форми навчання. При визначенні розміру аліментів можуть ураховуватися витрати на навчання, придбання підручників і навчальних матеріалів, проїзд до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №644/3610/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №635/1139/17 суд касаційної інстанції виходив із необхідності враховувати всі джерела, які формують дохід повнолітньої дитини, обов`язок обох батьків надавати відповідну матеріальну допомогу та реальну спроможність кожного з них її надавати.

Аналіз наведених норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду свідчить, що розмір аліментів визначається індивідуально із огляду на доведені потреби одержувача, фінансові можливості кожного з батьків та інші істотні обставини. Сам по собі факт продовження навчання, у тому числі платного, не є достатньою підставою для стягнення аліментів у будь-якому заявленому розмірі.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права, урахувавши матеріальне становище, як матері позивача, яка є інвалідом ІІ групи, так і батька, платника аліментів, зокрема, наявність у нього інших утриманців дитини-інваліда та дружини, дійшовши обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача.

Такі висновки районного суду узгоджуються із принципом рівності обов`язку батьків в утриманні дитини. Зокрема, в контексті того, що стороною позивача не надано доказів вартості його навчання чи проживання у гуртожитку, а також користування послугами харчування чи наявності інших фактичних витрат, понесених ним задля забезпечення навчального процесу. При цьому колегія суддів ураховує, що з часу повноліття дитина стає працездатною, що зумовлює фізичну можливість додатково здійснювати забезпечення свої життєдіяльності, а відтак, такий розмір стягнення (1/4 доходу), за обставин даної справи, є достатнім для потреб повнолітньої дитини під час навчання.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до загального цитування норм матеріального права та позицій Верховного Суду безвідносно до фактичних обставин цієї справи. Між тим, як раніше наголошувалося, сам по собі факт продовження навчання не є достатньою підставою для стягнення аліментів на повнолітнього сина; тоді як врахування судом матеріального стану платника аліментів та наявність у нього інших утриманців, у даному випадку дитини-інваліда та дружини, є тими істотними обставинами, які впливають на розмір стягнення.

Твердження сторони позивача, викладені у доводах апеляційної скарги, що інтереси дитини, яка навчається, мають пріоритет, у даному випадку, над інтересами дитини-інваліда, колегія суддів відхиляє як неспроможні. Натомість, зіставлення позивачем часток аліментів, визначених за різними правовими підставами (1/4 на неповнолітню дитину відповідно до статті 183 СК України та 1/6 на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, відповідно до статей 199, 200 СК України) не свідчить про порушення принципу рівності прав дітей, оскільки зазначені правовідносини не є тотожними та регулюються різними нормами матеріального права.

Відтак, розмір аліментів, які стягувалися з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , а саме, 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) на підставі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 18.04.2010 (справа №2-3917/2010), не є преюдиційним у цій справі.

Стосовно стягнення аліментів за минулий період, колегія суддів ураховує наступне

Частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання, тобто, пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язку по утриманню.

Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто, свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справах №635/6268/18 від 19.12.2019, №672/198/19 від 27.01.2020, №756/14483/18 від 29.01.2020, №235/101/21 від 20.03.2024, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для застосування.

Із огляду на викладене та враховуючи, що обов`язок доказування у даній категорії справ покладено саме на позивача, останній має довести факт умисного ухилення відповідача від виконання ним обов`язку по утриманню дитини після отримання відповідного звернення. Відтак, позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи дії тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов`язку по утриманню повнолітнього сина, який продовжив навчання.

Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконано та не надано доказів того, що відповідач з часу досягнення ним повноліття звертався до батька за матеріальною допомогою, але останній свідомо ухилявся від виконання обов`язку по його утриманню. Тож колегія суддів погоджується й з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення аліментів за минулий період.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач знав або повинен був знати про продовження навчання сина, колегія суддів відхиляє, як такі, що зводяться до припущень. Між тим доказів, які б підтверджували, що позивач звертався до відповідача, який відмовив чи в інший спосіб ухилився від виконання обов`язку по утриманню повнолітнього сина, який продовжив навчання, матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником – адвокатом Таранковою Оленою Олегівною, - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua