Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №496/6837/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Суд: Біляївський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №496/6837/25

Суддя: Портна О. П.

Справа № 496/6837/25

Провадження № 2/496/181/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої – судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря – Сурженка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», код ЄДРПОУ 39433769, юридична адреса: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, Київська область, індекс 03040, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про відшкодування шкоди в порядку регресу,

представник позивача – будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності,

відповідач – будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 13.10.2025 року Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (далі – позивач та/або ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) з вимогами про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу в розмірі 156800,00 гривні, інфляційних втрат в розмірі 7498,34 гривень, 3% річних в розмірі 3337,91 гривень, пені в розмірі 34096,48 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 7300,00 гривень, а також суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 гривні.

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2024 року сталася ДТП за участю ТЗ марки CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ТЗ марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином було встановлено факт, що відповідач під час настання ДТП керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія ТЗ марки CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-3233203. ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування шкоди третій особі за полісом страхування № АР-3233203 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП ТЗ марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 . За полісом страхування № АР-3233203 було передбачено суму франшизи, яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. На виконання полісу страхування № АР-3233203, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу, позивач здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 156800,00 гривень. 16.01.2025 року відповідачу було направлено вимоги про виплату грошових коштів, однак станом на дату подання даної позовної заяви на банківські рахунки позивача кошти не надходили. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

3. Відповідач відзив на позов не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував. (а.с. 17)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 року, цивільну справу № 496/6837/25, передано на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 10)

6. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27.10.2025 року було прийнято до провадження цивільну справу та призначену справу в порядку загального позовного провадження з проведення підготовчого провадження. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 13-14)

7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16.06.2026 року закрите підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті. (а.с. 25)

8. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

9. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України – шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 19) та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області в мережі Інтернет (а.с. 21, 23, 26, 31), в судове засідання не з`явився, про поважність причин, своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача будь яких заперечень проти заочного розгляду справи не надав, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

10. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

11. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

12. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що транспортний засіб марки CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АР № 003233203. Поліс діючий на 03.01.2024 року. (ЕС)

14. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2024 року по справі № 496/458/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком 1 рік. Постанова набрала законної сили 15.02.2024 року. (ЕС)

15. При постановлені вищевказаної постанови судом були встановлені обставини ДТП на які посилається позивач.

16. Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником ТЗ марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 (ЕС)

17. Відповідно до ремонтної калькуляції № 47577 від 17.01.2024 року вартість ремонту ТЗ марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після вирахувань вартості зношених запчастин становить 170894,55 гривні. (ЕС)

18. 27.02.2024 року ОСОБА_2 звернулася на адресу ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 156800,00 гривень. (ЕС)

19. 17.05.2024 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було складено Страховий акт № 47577/1 про схвалення страхового відшкодування в розмірі 156800,00 гривень. (ЕС)

20. З копії платіжної інструкції № 9214 від 17.05.2024 року вбачається, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало в повному обсязі. (ЕС)

21. 10.01.2025 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про виплату грошових коштів з проханням погашення регресної вимоги. (ЕС)

22. Відповідно до розрахунку, розмір інфляційний втрат за період з лютого 2025 року по серпень 2025 року становить 7498,34 гривень. (ЕС)

23. Розмір пені за період з 22.01.2025 року по 07.10.2025 року становить 34096,48 гривень. (ЕС)

24. Відповідно до розрахунку, розмір 3% річних за період з 22.01.2025 року по 07.10.2025 року становить 3337,91 гривень. (ЕС)

V. Оцінка Суду.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

26. У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

27. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

28. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у ст. 1166 ЦК України.

29. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

30. З наведеного вбачається, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: протиправне діяння, шкода, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а також вина особи у вчиненому діянні.

31. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

32. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в силу положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується. Саме тому у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

33. Одним з різновидів цивільно-правової відповідальності за відсутності вини особи, яка своєю поведінкою заподіяла шкоди, є відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що врегульовується положеннями ст. 1187 ЦК України.

34. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

35. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

36. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

37. З наведеного також вбачається, що діяльність з експлуатації транспортного засобу є діяльністю, що пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим завдання шкоди внаслідок використання транспортного засобу зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1187 ЦК України.

38. Зі змісту постанови Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2024 року по справі № 496/458/24, яка набрала законної сили 15.02.2024 року, встановлено, що 03.01.2024 року о 16.45 год. рухаючись в Одеській області, Одеський район, с. Мирне, по вул. Центральна, 121, на перехресті вулиць Степова водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «CHERY AMULET», державний номерний знак НОМЕР_5 , виконуючи поворот ліворуч при виїзді з перехрещення проїзних частин виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_6 , який рухався в протилежному напрямку. В результаті ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 10.5 ПДР України. Окрім того, зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом марки «CHERY AMULET», державний номерний знак НОМЕР_5 , у стані алкогольного сп`яніння.

39. Постановою суду від 05.02.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

40. Вищезазначені обставини відповідачем не заперечувалися.

41. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

42. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

43. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

44. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (Постанова КЦС ВС від 29.09.2023 року у справі № 573/1/23).

45. Згідно із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05.09.2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

46. З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено факт протиправної поведінки відповідача щодо порушення вимог ПДР України під час експлуатації транспортного засобу марки «CHERY AMULET», державний номерний знак НОМЕР_5 , як джерела підвищеної небезпеки.

47. Зі змісту постанови Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2024 року у справі № 496/458/24, ремонтної калькуляції № 47577 від 17.01.2024 року судом встановлено, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), транспортному засобу марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номер НОМЕР_3 , завдано майнової шкоди у розмірі 170894,55 гривні.

48. Таким чином, судом встановлено як факт протиправної поведінки відповідача, що мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (експлуатації транспортного засобу), так і факт заподіяння внаслідок такої поведінки майнової шкоди ОСОБА_2 , а також причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою та завданою шкодою. Зважаючи на те, що заподіяння шкоди мало місце при використанні джерела підвищеної небезпеки, то для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 за заподіяння вказаної шкоди відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України вина у вчиненні протиправного діяння не має вирішального значення.

49. З урахуванням вищевикладеного, суд також доходить висновку про виникнення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої останнім при експлуатації джерела підвищеної небезпеки. Разом з тим, виконання обов`язку у деліктному зобов`язанні з відшкодування шкоди, завданої власником наземного транспортного засобу, має законодавчо визначену специфіку. Вказана специфіка на момент виникнення деліктного зобов`язання та настання дорожньо-транспортної пригоди (2024 рік) визначалася положеннями ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

50. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

51. Відповідно до ст.ст. 5, 6 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

52. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

53. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

54. Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

55. Відповідно до ст. 29 вищезазначеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

56. Аналіз викладених приписів чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього (Постанова ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц).

57. Крім того, у Постанові ВП ВС від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 було зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (п. 59), від 03.10.2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

58. Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

59. У Постанові ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у Постанові ВП ВС від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 було зроблено наступні висновки щодо застосування приписів ст. 1194 ЦК України. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

60. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

61. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

62. Судом встановлено, що станом на 03.01.2024 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу марки CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була забезпечена ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу серії АР № 003233203. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, становив 160000,00 гривень, а розмір франшизи було визначено у 3200,00 гривень.

63. Вищезазначені обставини наявності у 2024 році між позивачем та відповідачем відносин обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу сторонами справи не заперечувалися.

64. 27.02.2024 року ОСОБА_2 звернулася до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі 156800,00 гривень (за вирахуванням франшизи у розмірі 3200,00 гривень) у зв`язку з настанням страхового випадку 03.01.2024 року за договором страхування № АР-3233203 від 05.08.2023 року. Суму страхового відшкодування ОСОБА_2 просила перерахувати на зазначений у заяві банківський рахунок.

65. За результатами проведеного розслідування 17.05.2024 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» у рамках страхової справи № 47577 складено страховий акт № 47577/1, за яким дорожньо-транспортну пригоду від 03.01.2024 року визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 156800,00 гривень.

66. Зі змісту платіжної інструкції № 9214 від 17.05.2024 року вбачається, що 17.05.2024 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 156800,00 гривень на банківський рахунок ОСОБА_2 в якості виплати страхового відшкодування згідно з страховим актом № 47577/1 від 17.05.2024 року.

67. Таким чином, судом встановлено, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» у межах ліміту страхового відшкодування належним чином виконало обов`язок ОСОБА_1 у деліктному зобов`язанні перед ОСОБА_2 , що виникло внаслідок вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди від 03.01.2024 року, яка призвела до заподіяння матеріальних збитків. Тим самим, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» повністю виконало своє зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 як власника наземного транспортного засобу.

68. За обставин обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виконання страховиком свого зобов`язання за відповідним договором призводить до припинення такого зобов`язання шляхом його належного виконання. Тобто, здійснення страховиком страхового відшкодування за таким договором є закономірним розвитком страхових відносин, що виникли на підставі відповідного договору. Разом з тим, положеннями ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 визначено вичерпний перелік випадків, за яких страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника.

69. Так, відповідно до пп. а п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

70. Як було встановлено раніше зі змісту постанови Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2024 року у справі № 496/458/24 відповідач ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

71. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, якою завдав матеріальної шкоди, зокрема, ОСОБА_2 , а ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» виконало своє зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 серії АР № 003233203 від 2023 року, сплативши ОСОБА_2 страхове відшкодування в якості виконання обов`язку ОСОБА_1 у відповідному деліктному зобов`язанні, то до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» набуло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 на підставі пп. а п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV від 01.07.2004 з огляду на те, що страховий випадок настав з вини відповідача та при здійсненні ним керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

72. Право зворотної вимоги ТДВ «СГ ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 у межах сплаченого страхового відшкодування ґрунтується на вимогах закону та є обґрунтованим, підтверджується встановленими судом фактичними обставинами справи. Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 156800,00 гривень підлягають задоволенню.

73. Щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат у розмірі 7498,34 гривень; пені у розмірі 34096,48 гривень та 3 % річних у розмірі 3337,91 гривень.

74. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

75. За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

76. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

77. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

78. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (ч. 41).

79. Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).

80. У постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п. 6.20).

81. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

82. У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

83.Судом встановлено, що позивачем, крім вимоги про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 156800,00 гривень, заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7498,34 гривень, трьох процентів річних у розмірі 3337,91 гривень та пені у розмірі 34096,48 гривень.

84.Вирішуючи питання щодо обґрунтованості зазначених позовних вимог, Суд виходить із того, що відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

85.За змістом пп. «а» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування набуває право зворотної вимоги до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

86.Таким чином, право зворотної вимоги страховика виникає внаслідок здійснення ним страхової виплати за наявності передбачених законом підстав для регресу. За своєю правовою природою відповідне зобов`язання є грошовим, оскільки його зміст становить обов`язок боржника сплатити кредитору визначену грошову суму.

87.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) дійшла висновку, що положення ст. 625 ЦК України поширюються як на договірні, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання. Зазначеною нормою визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 757/26216/22-ц. Отже, регресний характер спірного зобов`язання сам по собі не виключає можливості застосування до нього наслідків прострочення, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

88.Разом з тим, необхідною умовою застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, є встановлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання та визначення періоду такого прострочення.

89.Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

90.Як убачається з матеріалів справи, позивачем складено письмову вимогу про виплату грошових коштів за вих. № 47577/1 від 10.01.2025 року, відповідно до якої ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» вимагало від ОСОБА_1 сплатити 156800,00 гривень протягом п`яти календарних днів із моменту отримання зазначеної вимоги.

91.На підтвердження направлення відповідачу вимоги про сплату грошових коштів позивачем надано поштові документи. Разом з тим, наявні у матеріалах справи докази не підтверджують факту вручення ОСОБА_1 зазначеної вимоги та не дають можливості достовірно встановити дату її пред`явлення відповідачу, з якою позивач пов`язує початок перебігу строку виконання грошового зобов`язання.

92.Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності, Суд враховує, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем письмової вимоги від 10.01.2025 року. Крім того, надані поштові документи не дають можливості достовірно встановити зміст вкладення у відповідне поштове відправлення. За таких обставин Суд не вбачає достатніх підстав вважати доведеним пред`явлення відповідачу зазначеної вимоги у спосіб, який давав би можливість визначити початок перебігу строку виконання грошового зобов`язання саме з дати, зазначеної позивачем.

93.При цьому Суд виходить із того, що відсутність доказів належного пред`явлення письмової вимоги не припиняє регресного грошового зобов`язання відповідача та не виключає застосування до нього положень ст. 625 ЦК України за наявності встановленого факту прострочення. Однак позивачем не доведено, що станом на 22.01.2025 року відповідач прострочив виконання відповідного зобов`язання, а тому заявлений позивачем початковий момент нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат не підтверджений належними і достатніми доказами.

94.Вирішуючи вимогу про стягнення пені у розмірі 34096,48 гривень, Суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Позивачем не наведено умов договору або положень закону, які передбачали б обов`язок відповідача сплачувати пеню за прострочення виконання саме регресного зобов`язання. Положення п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV передбачають відповідальність страховика за прострочення виплати страхового відшкодування та не встановлюють аналогічної відповідальності особи, до якої страховиком заявлено регресну вимогу. За таких обставин позовна вимога про стягнення пені у розмірі 34096,48 гривень є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

95. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

96. Частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

97. За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

98. На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 156800,00 гривень.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

99. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

100. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

101. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.

102. Представник позивача надав копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року (ЕС) та копію Акту прийому-передачі наданих послуг № 47577/1 від 07.10.2025 року (ЕС).

103. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

104. Як вбачається з вищевказаних документів, позивач за надання правничої допомоги сплатив 7300,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 156800,00 гривень. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5674,29 грн (156800,00 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 201732,73 грн (заявлені позовні вимоги) = 77,73 % (процент задоволених позовних вимог); 7300,00 грн (загальні судові витрати) х 77,73% : 100% = 5674,29 грн).

105. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 34645 від 01.10.2025 року (а.с. 7), позивач за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1882,85 гривні (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 156800,00грн. ? 2422,40 грн. ? 201732,73 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 979, 988, 990, 1194 ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», код ЄДРПОУ 39433769, юридична адреса: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, Київська область, індекс 03040, шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в порядку регресу в розмірі 156800,00 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 5674,29 гривні та на сплату судового збору у розмірі 1882,85 гривні, разом 164357,14 гривень.

4. В задоволенні решті позовних вимог – відмовити.

3. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

8. Повний текст рішення складено 22.10.2026 року.

Суддя О.П. Портна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua