Суд: Біляївський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №496/1410/26
Суддя: Портна О. П.
Справа № 496/1410/26
Провадження № 2/496/2431/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої – судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря – Сурженка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: індекс 04080, Київська область, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, до
відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості,
представник позивача – повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення,
відповідач – повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -
В С Т А Н О В И В:
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 19.02.2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – позивач та/або АТ «Універсал Банк»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 34557,38 гривень, та понесених позивачем судових витрат.
2. Свої вимоги мотивує тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект - «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank», за заявою клієнта, встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 12.06.2024 року відповідач звернувся до Банку із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 та встановлення кредитної лінії на суму, вказану у Мобільному додатку. Відповідач, як клієнт, своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_2 та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 10000,00 гривень. У зв`язку з порушенням умов Договору про надання банківських послуг від 12.06.2024 року зі сторони позичальника, у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 34557,38 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34557,38 гривні та заборгованості за пенею в розмірі 6016,45 гривень. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.
3. Відповідач відзив на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позову просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи. (зворотній а.с. 9)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 року цивільна справа № 496/1410/26 була передана головуючій судді Портній О.П. (а.с. 67)
6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26.02.2026 року було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 70-71)
8. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
9. Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України – шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 74) та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області (а.с. 76, 78), в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
10. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
11. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «адресат відмовився» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
14. Судом встановлено, що відповідачем було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. (а.с. 15)
15. Зі змісту цієї ж Анкети-заяви вбачається, що відповідач звернувся до AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» з питання відкриття поточного рахунку № НОМЕР_3 у гривні та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. При цьому Анкета-заява не містить дати її підписання відповідачем, а також істотних умов таких як розмір кредитного ліміту та суми кредиту, яка була отримана відповідачем, строк надання грошових коштів, строк їх повернення, відсутні будь-які посилання на вид картки, з якої відповідач міг отримувати грошові кошти, умова про отримання цієї картки відповідачем, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру тобто, сторони не досягли істотних умов кредитного договору. Суд звертає увагу на те, що поряд з проханням відповідачки про відкриття рахунку вже зазначений номер рахунку.
16. Зі змісту Умов та правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при надані банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank вбачається шість видів карток: «Чорна картка monobank», «Біла картка monobank», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Валютні картки monobank», «Картка Monobank Platinum», «Iron Bank», які набувають чинності з 01.06.2024 року (а.с. 30-59), але позивачем до матеріалів справи долучені, витяг про умови обслуговування картки «Чорна картка monobank» (зворотній а.с. 58-59) та паспорт споживчого кредиту «Чорна картка monobank» (зворотній а.с. 55-57) без зазначення дати надання споживачу інформації, що позбавляє суд можливості вважати, що відповідач мав намір оформити на своє ім`я саме цей вид картки та був ознайомлений саме з цими умовами обслуговування.
17. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.
18. Разом з тим, п. 6.3 розділу 6 Умов визначено, що, підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільний додаток клієнту, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими суду позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту. (а.с. 41)
19. Досліджуючи наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank», Суд встановив, що зазначений документ містить інформацію про загальні умови кредитування, зокрема порядок надання кредиту, процентні ставки, платежі за користування кредитними коштами та відповідальність споживача за порушення зобов`язань. При цьому у розділі 7 Паспорту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від наведеної в ньому інформації залежно від результатів оцінки кредитоспроможності споживача, а сама інформація зберігає чинність до 01.01.2025 року. Суд враховує, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» Паспорт споживчого кредиту призначений для надання споживачу переддоговірної інформації, необхідної для прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення кредитного договору. Водночас переддоговірний характер зазначеного документа сам по собі не виключає можливості погодження сторонами відповідних умов у складі договору про надання банківських послуг, укладеного в електронній формі. Надані позивачем документи щодо електронного підписання підтверджують оформлення відповідачем договірних документів 12.06.2024 року. Разом з тим, сам факт електронного оформлення договору та наявність Паспорту споживчого кредиту не підтверджують здійснення відповідачем конкретних операцій із використання кредитних коштів, нарахування Банком передбачених відповідними умовами платежів та формування заборгованості в заявленому позивачем розмірі. За таких обставин Суд дійшов висновку, що Паспорт споживчого кредиту не підтверджує наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28540,93 гривень та правомірності включення до її складу будь-яких додаткових платежів, нарахованих Банком.
20. Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, на підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_4 (а.с. 14), але в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази цього факту, зокрема банківська виписка з рахунку відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом і належним доказом виникнення та розміру заборгованості у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України, а також ознайомлення відповідача з правилами користування кредитною карткою відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
21. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про надання банківських послуг від 12.06.2024 року вбачається, що станом на 04.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача, за твердженням Банку, становить 34557,38 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 28540,93 гривень, заборгованість за процентами – 0,00 гривень, заборгованість за пенею – 6016,45 гривень (а.с. 12–13). Оцінюючи зазначений розрахунок відповідно до ст.ст. 76–81, 89 ЦПК України, Суд виходить із того, що він є письмовим доказом, який містить відомості про визначений позивачем розмір заборгованості, а тому підлягає дослідженню та оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи. Водночас сам по собі розрахунок заборгованості не підтверджує фактичного здійснення всіх операцій, на підставі яких сформовано заявлену до стягнення суму. Судом встановлено, що наданий розрахунок не містить відомостей, достатніх для перевірки дат, сум та змісту конкретних операцій із використання відповідачем кредитних коштів, здійснених погашень, нарахованих процентів, комісій та інших платежів, а також порядку їх зарахування Банком. Зокрема, за встановленого відповідачу кредитного ліміту в розмірі 10000,00 гривень позивач визначив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 28540,93 гривень, однак із наданого розрахунку неможливо встановити, за рахунок яких саме операцій та нарахувань сформувалася зазначена сума, чи відбувалося збільшення кредитної заборгованості відповідно до пп. 5.22 п. 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування та які саме платежі були включені до складу тіла кредиту. При цьому до матеріалів справи не долучено виписки про рух коштів за рахунком відповідача або інших документів, які б у сукупності з розрахунком дозволяли перевірити фактичне використання кредитних коштів, здійснені погашення та визначити залишок неповернутого кредиту. За таких обставин Суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, оцінений у сукупності з іншими доказами, не є достатнім для підтвердження заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28540,93 гривень та не містить вихідних даних, необхідних для самостійного визначення Судом іншої доведеної суми неповернутого кредиту.
22. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 30.11.2022 року № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 року № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 року № 381/1647/21; від 01.08.2022 року № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 року № 128/2269/20; від 01.06.2022 року № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 року № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 року № 219/7527/16; від 25.05.2022 року № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 року № 336/4796/18; від 09.02.2022 року № 161/5648/20; від 02.02.2022 року № 205/7751/16-ц.
23. Умовами пп. 2.1. п. 2 Розділу І визначено, що Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору, в тому числі платіжної системи Master Card/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно правових актів Національного Банку України.
24. Згідно із пп. 2.3. п. 2 Розділу І Умов, відповідно до ст. 628 ЦК України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якого містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка, депозитного договору, договору про надання кредиту.
25. П.п. 2.1., 2.3., 2.4., 2.5. п. 2 Розділу ІІ Умов визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Платіжна карта передається Клієнту не активованою: у віртуальному вигляді у Мобільному додатку, або особисто уповноваженим співробітником, або доставляється рекомендованою поштою, кур`єрською службою за адресою, вказаною клієнтом в Анкеті-заяві, або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що платіжна картка була отримана клієнтом. Платіжна карта передається клієнту не активною. Платіжна картка активується Банком: при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону або при активації клієнтом віртуальної картки в Мобільному додатку. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.
26. Надання і обслуговування кредиту обумовлено п. 5 Розділу II Умов. У пп. 5.1. п. 5 Розділу ІІ Умов визначено, що ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі.
27. Підпункт 5.2. п. 5 Розділу ІІ Умов - ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
28. Підпункт 5.3. п. 5 Розділу ІІ Умов - сторони домовилися, що Банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються Клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону Клієнта та/або у Мобільному додатку.
29. Підпункт 5.4. п. 5 Розділу ІІ Умов - клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням Платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання.
30. Підпункт 5.5. п. 5 Розділу ІІ Умов - форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
31. Підпункт 5.6. п. 5 Розділу ІІ Умов - клієнт повинен здійснювати операції в межах Кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг Банку відповідно до Тарифів.
32. Підпункт 5.7. п. 5 Розділу ІІ Умов - банк надає інформацію про кредитний ліміт Платіжної картки до її активації за допомогою Мобільного додатку та / або контактного центру Банку.
33. Відповідно пп. 5.22. п. 5 Розділу ІІ Умов – кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору.
V. Оцінка Суду.
34. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
35. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
36. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
37. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
38. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).
39. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
40. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
41. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
42. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.
43. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
44. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
45. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
46. Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
47. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
48. Згідно зі ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
49. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч. 3 цієї статті.
50. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.
51. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
52. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
53. Згідно п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
54. Згідно ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
55. Приписами ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
56. За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднанням є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
57. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Універсал Банк»).
58. Статтею 1046 ЦК України закріплено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
59. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
60. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
61. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.
62. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодних доказів передання грошей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України), належного/неналежного виконання сторонами взятих на себе за договором про надання банківських послуг зобов`язань.
63. Відповідно до положень ст. 1071 ЦК України банк може списувати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Списання грошових коштів з рахунку клієнта без його розпорядження допускається у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом, або на підставі рішення суду. Отже, чинне законодавство не виключає можливості здійснення Банком платіжних операцій зі списання коштів на підставі відповідних умов договору, погоджених сторонами. Водночас наявність у договорі положень щодо порядку списання коштів сама по собі не підтверджує фактичного здійснення таких операцій, їх розміру та правомірності зарахування списаних сум на погашення окремих складових кредитної заборгованості.
64. Судом встановлено, що відповідно до пп. 5.22 п. 5 розділу ІІ наданих позивачем Умов і правил обслуговування передбачено можливість збільшення кредитної заборгованості на суму нарахованих процентів та неустойки у разі недостатності власних коштів клієнта для їх сплати, шляхом надання Банком кредитних коштів для погашення відповідних платежів. Разом з тим, позивачем не надано виписки про рух коштів за рахунком відповідача або інших документів, які б дозволяли встановити, чи застосовувався зазначений механізм саме до відповідача, у які дати, на які суми та за рахунок яких нарахувань здійснювалися відповідні операції. За відсутності таких доказів Суд позбавлений можливості перевірити, чи сформована заявлена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 28540,93 гривень виключно за рахунок фактично використаних відповідачем кредитних коштів, чи до її складу включено суми процентів, комісій або неустойки, погашених Банком за рахунок додаткового кредитування рахунку. При цьому сама по собі наявність відповідного положення в Умовах обслуговування не підтверджує фактичного проведення зазначених операцій. За таких обставин Суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не дозволяють достовірно встановити склад заявленої заборгованості за тілом кредиту та перевірити правомірність її формування.
65. Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог та надані позивачем докази в їх сукупності, Суд виходить із того, що обов`язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України покладається на цю сторону. При цьому предметом доказування у даній справі є не лише факт виникнення між сторонами договірних правовідносин та встановлення відповідачу кредитного ліміту, а й фактичне використання ним кредитних коштів, розмір неповернутої заборгованості та правомірність включення до її складу кожного із заявлених позивачем платежів. Як убачається зі змісту позовної заяви, АТ «Універсал Банк» посилається на встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту в розмірі 10000,00 гривень, водночас просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 28540,93 гривень. Однак позивачем не наведено належного обґрунтування того, за рахунок яких саме операцій та нарахувань сформувалася зазначена сума заборгованості, що істотно перевищує встановлений кредитний ліміт.
66. Суд враховує, що правовідносини сторін виникли на підставі договору про надання банківських послуг, укладеного шляхом приєднання відповідача до запропонованих Банком умов. Водночас особливість договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією зі сторін, а тому при вирішенні спору щодо змісту погоджених умов кредитування необхідно встановити, які саме умови були доведені до відома споживача та прийняті ним під час укладення договору. Судом досліджено надані позивачем Умови і правила обслуговування, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та документи щодо їх електронного підписання. При цьому наявність електронного підпису відповідача на відповідних документах підтверджує факт їх оформлення, однак не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність застосування конкретних договірних положень при формуванні заявленої заборгованості. Зокрема, надані Тарифи передбачають нарахування процентів, комісій за окремі операції та платежів у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань, проте матеріали справи не містять відомостей, які дозволяли б установити, які саме операції здійснювалися відповідачем, які нарахування були проведені Банком та чи включено їх до заявленої заборгованості за тілом кредиту. За таких обставин Суд дійшов висновку, що надані договірні документи, хоча й підтверджують оформлення кредитних правовідносин, самі по собі не доводять обґрунтованості визначеного позивачем розміру неповернутого кредиту.
67. Досліджуючи надану позивачем Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, Суд встановив, що її зміст свідчить про звернення відповідача до АТ «Універсал Банк» з метою відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту на суму, визначену в мобільному додатку. Надані позивачем документи щодо електронного підписання, зокрема протокол перевірки електронного підпису, підтверджують оформлення відповідачем відповідних документів 12.06.2024 року. Довідкою Банку підтверджується встановлення відповідачу кредитного ліміту в розмірі 10000,00 гривень. Разом з тим, зазначені докази підтверджують виникнення між сторонами договірних правовідносин та встановлення кредитного ліміту, проте не містять відомостей про конкретні операції з використання кредитних коштів, здійснені відповідачем погашення та фактичний залишок неповернутого кредиту. Відтак Суд дійшов висновку, що зазначені документи самі по собі не підтверджують наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту в заявленому позивачем розмірі 28540,93 гривень.
68. Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Такого висновку 07.06.2023 року дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22).
69. Відповідач на власний розсуд вирішує чи використовувати наданий йому кредитний ліміт, чи утриматися від його використання. Ключовим моментом є власне дії відповідача з ініціювання платіжної операції за рахунок не власних коштів, а за рахунок кредитних коштів, що становить собою операцію з кредитування рахунку, чим фактично акцептовано пропозицію банку з кредитування рахунку в обсязі та в межах кредитного ліміту, що свідчить про прийняття та схвалення власними діями факту кредитування рахунку в обсязі, що визначено самим відповідачем вчиняючи саме таку кількість транзакцій і в такому обсязі, в якому він вважав за доцільне використати запозичені кошти.
70. Суд враховує, що особливістю кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок є можливість неодноразового використання та повернення кредитних коштів у межах відповідних договірних умов. Відтак розмір заборгованості за таким договором визначається не лише сумою первісно встановленого кредитного ліміту, а й фактичними операціями за рахунком, проведеними погашеннями та іншими нарахуваннями, правомірність яких має бути підтверджена. Саме по собі перевищення заявленої заборгованості над кредитним лімітом не свідчить про відсутність боргу, проте потребує належного доказового обґрунтування його складових. При цьому Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц, відповідно до якого незгода суду з наданим позивачем розрахунком заборгованості не звільняє суд від необхідності встановити суму боргу, яка підтверджується доказами, та за наявності відповідних вихідних даних здійснити самостійний розрахунок. Однак у даній справі Банком не надано виписки про рух коштів за рахунком відповідача або інших документів, які дозволяли б установити дати, суми та зміст конкретних операцій, розміри використаних кредитних коштів, здійснених погашень і відповідних нарахувань. За відсутності таких вихідних даних самостійне визначення Судом суми фактично неповернутого кредиту ґрунтувалося б на припущеннях, що суперечить вимогам ст.ст. 81, 89 ЦПК України.
71. Окрім того, щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на період нарахування пені, тобто з 01.03.2025 року по 01.12.2025 року, який зазначений позивачем в розрахунку заборгованості, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
72. Враховуючи вищевказане, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 6016,45 гривень задоволенню не підлягає.
73. Оцінивши надані позивачем докази відповідно до ст.ст. 76–81, 89 ЦПК України, Суд встановив, що вони підтверджують оформлення між сторонами договірних правовідносин та встановлення відповідачу кредитного ліміту в розмірі 10000,00 гривень, проте не дозволяють достовірно визначити обсяг фактично використаних кредитних коштів, розмір здійснених погашень та залишок неповернутого кредиту. Відсутність відповідних вихідних даних унеможливлює здійснення Судом самостійного розрахунку заборгованості, зокрема визначення будь-якої конкретної суми, яка могла б бути стягнута в порядку часткового задоволення позову. При цьому позивачем не доведено належними та достатніми доказами обґрунтованість заявленої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28540,93 гривень, а вимога про стягнення пені в розмірі 6016,45 гривень не підлягає задоволенню з підстав, викладених Судом вище.
74. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
75. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
76. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
77. Суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.09.2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
78. З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, підстави для задоволення позову - відсутні.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
79. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при поданні позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1046, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд –
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
7. Повний текст рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Суддя О.П. Портна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua