Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №493/1257/26 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1257/26

Провадження № 2/493/1027/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів,

В С Т А Н О В И В:

17.06.2026 року ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів.

Ухвалою судді від 18.06.2026 року позов залишено без руху та надано термін на усунення недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 43, 175, 177 ЦПК України.

29.06.2026 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» від представника позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 29.06.2026 року позов повторно залишено без руху та надано термін на усунення недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 43, 177 ЦПК України.

02.07.2026 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» від представника позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 03.07.2026 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду з викликом до суду сторін.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 26.07.2014 року перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області, та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року № 1058-IV.

Пенсія в разі втрати годувальника поділяється між двома утриманцями: ОСОБА_1 , яка отримує частку пенсії на утриманця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по о/р № НОМЕР_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який отримує частку пенсії по виділеній долі по о/р № НОМЕР_3 .

З 01.01.2026 року ОСОБА_3 припинено виплату пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про навчання.

Розпорядженням від 22.12.2025 року ОСОБА_1 з 01.01.2026 року було призначено пенсію в разі втрати годувальника із розрахунку на одного утриманця.

На підставі особистої заяви ОСОБА_3 від 25.02.2026 року № 5130 та довідки про навчання у навчально-науковому інституті «Український державний хіміко технологічний університет» виплату пенсії в разі втрати годувальника було подовжено з 01.01.2026 року із розрахунку на двох утриманців.

ОСОБА_1 в січні 2026 року отримала пенсійну виплату в розмірі 3038,00 грн., замість 1557,00 грн., в результаті чого утворилась переплата пенсії в сумі 1481,00 грн. за період з 01.01.2026 року по 31.01.2026 року та винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 12.03.2026 року № 997.

Відповідачу було надіслано лист-повідомлення від 12.03.2026 року № 1500-0405- 8/36510 та повідомлено про зазначену переплату. Станом на дату подання позову переплата не погашена та згоди на добровільне погашення переплати пенсії від ОСОБА_1 не отримано.

У зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача надміру отримані кошти в розмірі 1481,00 грн., які вона отримала без достатньої на те правової підстави, а також просила стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, але надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові.

Справа тривалий час не призначалась до слухання, оскільки головуючий суддя з 17.07.2026 року по 11.09.2026 року перебувала у черговій щорічній відпустці на підставі наказу № 5-в/с від 30.06.2026 року.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 29.09.2026 року не з`явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, повернувся на адресу суду 16.07.2026 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній».

В судове засідання, яке було призначено на 22.10.2026 року відповідач не з`явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Конверт з судовою повісткою про її виклик до суду повернувся на адресу суду 12.10.2026 року.

Крім того, відповідач повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 22.10.2026 року та на 06.11.2026 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою відповідачки в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачкою відзиву на позов, судом відповідно до ст. 280 ЦПК України застосовано заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01.09.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок пенсії, яка управлінням прийнята 01.09.2014 року і зареєстрована за № 858, до якої додано відповідні документи, що вказані у розписці-повідомленні.

Відповідно до рішення № 951150141248 ОСОБА_1 призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить протокол 858 від 09.09.2014 року щодо призначення пенсії.

Пенсія в разі втрати годувальника поділилася між двома утриманцями ОСОБА_1 , яка отримує частку пенсії на утриманця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по о/р № НОМЕР_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який отримує частку пенсії по виділеній долі по о/р № НОМЕР_3 , про що свідчать роздруківка щодо перерахунку пенсії. Версія:1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 20.12.2025 15:50 та версія:1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 04.03.2026 11:13.

На підставі особистої заяви ОСОБА_3 від 25.02.2026 року № 5130 та довідки № 10.03/02-64 від 24.02.2026 року про навчання у навчально-науковому інституті «Український державний хіміко технологічний університет» виплату пенсії в разі втрати годувальника було подовжено з 01.01.2026 року із розрахунку на двох утриманців.

Як вбачається із копії рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 12.03.2026 року № 997, ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і одержує пенсію у разі втрати годувальника в розмірі 1557,00 грн. на місяць, встановлено, що згідно з довідкою відділу опрацювання документації № 2 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сума переплати становить 1481,00 грн. та утворилася за період з 01.01.2026 року до 31.01.2026 року у зв`язку з продовженням виплати пенсії по виділеній долі утриманця ОСОБА_3 , яка прийнята на облік в березні 2026 року, що також вбачається з індивідуального перерахунку.

Листом № 1500-0405-8/36510 від 12.03.2026 року позивач повідомляв ОСОБА_1 про невірно встановлений розмір пенсії.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.

Отже, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.

Ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до ст. 81 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 37 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного у ч. 2 ст. 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї, зазначених у ч. 2 ст. 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками".

Ст. 38 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 ст. 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону №1788-ХІІє, зокрема подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Позивачем до суду не надано жодних доказів існування рахункової помилки, що виразилась у нарахуванні та виплаті пенсії, на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що ця помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовою особою, відповідальною за обчислення та нарахування пенсії.

Також, позивачем в порушення вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 діяла недобросовісно, допустила будь-які зловживання, зокрема, свідомо, навмисно подала документи, які містять недостовірні відомості з метою незаконного отримання пенсії або знала про обставини, що можуть вплинути на отримання пенсії та свідомо, навмисно не повідомила (приховала) ці обставини.

З урахуванням вищенаведеного, надаючи належним чином оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про не доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

В сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними.

Суд зазначає, що до вказаних правовідносин щодо отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника є врегульованими спеціальним законодавством, а тому положення про безпідставне збагачення застосовуються лише за відсутності спеціального правового регулювання.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судами, які виходять з того, що у спорах щодо повернення соціальних виплат підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а не загальні положення про безпідставне збагачення.

Крім того, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема відсутності правової підстави для набуття майна, чого у даному випадку не встановлено.

Сам по собі факт виникнення переплати не свідчить про недобросовісність особи.

Відповідно до усталеної судової практики, обов`язок доведення недобросовісності отримувача соціальної виплати покладається на орган, який звертається з вимогою про її стягнення.

Натомість позивачем не доведено, що відповідач умисно подала недостовірні відомості або приховала інформацію.

Фактично матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст. ст. 12, 81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.

Встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно виплаченої переплати, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що доводи позивача є безпідставними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 2662,40 грн. слід віднести на рахунок позивача.

На підставі ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 223, 247, 263-265, 277-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складений 06.11.2026 року.

СУДДЯ