Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №491/505/25
Суддя: Карташов О. Ю.
Номер провадження: 22-ц/813/1837/26
Справа № 491/505/25
Головуючий у першій інстанції Желясков О. О.
Доповідач Карташов О. Ю.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Бондарець К.В.
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1
відповідач – Ананьївська міська рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Опалько Олег Миколайович
на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Опалько О.М., звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з позовом до Ананьївської міської ради про визнання права власності на комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що у 2000 році ОСОБА_1 придбав у пайщиків колишнього КСП «ПЕРЕМОГА» комплекс будівель та споруд № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: с. Ананьїв Перший. Придбаний позивачем комплекс, складається з нежитлової будівлі, складу, вагової та навісу. З часу придбання позивач підтримує комплекс в належному стані, користується ним, виготовив технічну документацію. Однак, оформити право власності на придбаний комплекс позивач не має можливості у зв`язку з тим, що на час його придбання позивачеві надали лише розписку про отримання грошових коштів та майнові сертифікати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення вмотивовано тим, що так позивачем не надано доказів набуття права власності на спірне нерухоме майно, а вказаний позов фактично подано з метою набуття права власності, а не визнання такого , як передбачено в статті 392 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій не погоджуються з рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року, як таким, що ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з порушенням процесуального та не правильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована обставинами, якими позивач обґрунтував свій позов. Крім того, ОСОБА_1 зауважує про залишення судом першої інстанції поза увагою того, що позивач вільно та відкрито володіє спірним нерухомим майном протягом останніх 25 років, а на момент його придбання відповідні будівлі та споруди в установленому законом порядку зареєстровані взагалі не були.
Окремо скаржник зауважує про порушення судом його процесуальних прав, оскільки ним не було отримано відзив відповідача з додатками на позовну заяву, відмову у задоволені про відвід головуючому, ухвали суду про закриття підготовчого провадження та заперечень відповідача щодо письмових пояснень позивача.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У судове засідання, сторони не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Заявник ОСОБА_1 повідомлений шляхом надсилання судової повістки поштою, зазначене підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 068163544583.
Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Опалько О.М., відповідачі Ананьївська міська рада - повідомлені шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, зазначене підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Адвокат Опалько О.М. 28.10.2026 року на електронну пошту суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю у розгляді кримінального провадження у Любашівському районному суді 29.10.2026 року о 09.30 год.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів визнає повідомлення осіб належним, враховує, що попереднє судове засідання відкладалось за клопотанням адвоката Опалько О.М., та не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з підстав зазначених останнім у клопотанні, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
13.02.2000 року ОСОБА_2 (майновий сертифікат №442), ОСОБА_3 (майновий сертифікат №494), ОСОБА_4 (майновий сертифікат №63), ОСОБА_5 (майновий сертифікат №592), ОСОБА_6 (майновий сертифікат №445) склали розписку про отримання ними від ОСОБА_1 50 000 грн за продаж комплексу будівель і споруд № 3, отриманих ними у якості майнового паю КСП «Перемога».
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначила, що відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 зазначив про неможливість оформити право власності на комплекс будівель та споруд № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: с. Ананьїв Перший, у зв`язку з тим, що на час його придбання позивачеві надали лише розписку про отримання грошових коштів та майнові сертифікати.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 мав довести факт фактичного набуття ним права власності на спірне майно, у передбаченому законом порядку, проте, у порушення вимог ст.ст. 12, 77-81 ЦПК України, доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано.
Згідно частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції станом на 01 січня 1998 року - дату видачі майнових сертифікатів (а.с.7 зворотний-8)) до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємств, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.
Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 29 січня 2001 року № 62/2001 (далі - Указ № 62) Міністерству аграрної політики України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям наказано, зокрема, запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема, передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визнаних об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.
На виконання Указу № 62 Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2001 року винесено постанову № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» (далі - Постанова № 177), якою затверджено, зокрема, Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (далі - Методика).
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Методики майновий пай – частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Також Постановою № 177 затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (далі - Порядок) згідно пункту 13 якого, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.
У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.
Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку (пункт 14 Порядку).
Відповідно до Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 09 квітня 2001 року № 97, купівля-продаж майнових сертифікатів оформляється договором купівлі-продажу майнового паю, форма якого затверджена цим наказом.
Як вбачається з форми договору купівлі-продажу майнового паю, цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та до нього додається свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Після укладення такого договору, щоб набути право власності на майновий сертифікат покупець повинен обміняти старе свідоцтво (майновий сертифікат), що оформлене на ім`я продавця, на нове, що видане на його ім`я (лист Міністерства аграрної політики України «Щодо видачі, обліку та погашення свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)» від 05 травня 2001 року № 37-25-3-11/3923.
Вимогу щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майнового паю містить також положення статті 657 ЦК України, яким встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до пункту 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд виснує про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що оскільки у даній справі об`єктом продажу був саме майновий пай, то оформлення продажу мало відбуватися шляхом укладення договору купівлі-продажу з його нотаріальним посвідченням та проведенням державної реєстрації переходу права власності.
Тож, оскільки позивач, заявляючи вимогу про визнання за ним права власності на майно на підставі статті 392 ЦК України, не надав належних доказів на підтвердження того, що він раніше набув право власності на таке майно на законних підставах, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів першої інстанцій про відмову в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про ОСОБА_1 вільно та відкрито володіє спірним нерухомим майном протягом останніх 25 років, апеляційний суд зауважує, що вказані обставини не впливають на те, що комплекс будівель та споруд № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: с. Ананьїв Перший не було набуто позивачем, із дотриманням вказаного раніше земельного законодавства.
Відхиляє апеляційний суд і доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц (провадження № 61-5700св18), від 11 червня 2018 року у справі № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 700/474/15-ц (провадження № 61-10699св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 607/9325/17 (провадження № 61-9781св19), від 30 березня 2020 року у справі № 125/1545/16-ц(провадження № 61-20164св19), від 01 жовтня 2020 року у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19), апеляційний суд зауважує про таке.
Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
Посилання скаржника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що допущення суд першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, виходячи із таких міркувань.
На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року; «Олександр Шевченко проти України», заява № 8771/02, 26 квітня 2007 року). У рішенні ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як убачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції від імені позивача ОСОБА_1 діяв адвокат Опалько О.М., який є зареєстрованим користувачем підсистеми модуля Єдиної судової інформаційно-комунікаційна системи «Електонний суд» та відповідно до положень, ст. 14 ЦПК України отримував ухваленні судом першої інстанції судові рішення, а також подані учасниками справи, заяви (зокрема, по суті справи) у вказаний персональний кабінет.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Отже, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи є вказані вище доводи скаржника.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Опалько Олег Миколайович - залишити без задоволення.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua