Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №530/370/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №530/370/26

Суддя: Чумак О. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/370/26 Номер провадження 22-ц/814/3156/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шевченка Романа Володимировича

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2026 року, ухвалене суддею Ситник О.В.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

В С Т А Н О В И В

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на денній формі навчання в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Вартість навчання згідно з умовами договору про надання платної освітньої послуги складає 48000 грн. на рік, а проживання у гуртожитку 8000 грн. на рік.

ОСОБА_3 не отримує жодних доходів, стипендія не виплачується, а позивач не в змозі самостійно утримувати доньку, а тому, відповідач, як батько, зобов`язаний утримувати їхню повнолітню доньку до завершення її навчання.

Враховуючи вищевикладене, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягнення з часу звернення до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23-х років.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 27 лютого 2026 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду мотивовано обгрунтованістю позовних вимог та встановленою судом можливістю відповідача надавати таку допомогу у заявленому розмірі.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Шевченко Р.В., подавши апеляційну скаргу, в якій він просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/10 частки від доходу відповідача, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він не отримував позовної заяви, внаслідок чого був позбавлений можливості надати заперечення щодо заявлених вимог.

Вказав, що він з 2013 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 в якому у 2013 році в них народився син.

Вказав, що визначений судом розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, є надмірним тягарем для нього, оскільки на його утриманні також перебуває неповнолітня дитина, непрацездатна дружина, яка є особою з інвалідністю, а також хворий вітчим, якому він надає матеріальну допомогу.

Враховуючи викладене, просив зменшити розмір стягнутих аліментів з 1/4 до 1/10 частки від його доходу.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3).

Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 14.08.2025 року ОСОБА_3 навчається на І курсі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, вартість навчання в рік складає 48000 грн. (а.с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_3 у розмірі частки від його доходів, суд першої інстанції прийшов до висновків про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу доньці у вказаному розмірі.

Колегія суддів не повною мірою погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частиною 3 ст. 199 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_5 навчається в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана, тому вона позбавлена можливості офіційно працювати та отримувати доходи і утримувати себе самостійно, а отже об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Разом з тим, як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17(провадження № 61-20178св18) при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив докази перебування на його утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружини ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю 3 групи.

Згідно ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).

Відповідно до ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Оскільки ОСОБА_1 з 09.11.2025 перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , а кореспонденція, яка направлялася ОСОБА_1 , поверталася до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, тому суд апеляційної інстанції, з метою ухвалення законного та об`єктивного рішення, приймає до уваги долучені апелянтом нові докази.

Доводи апеляційної скарги щодо надання відповідачем матеріальної допомоги хворому вітчиму колегія суддів не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано належного обґрунтування щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі частини від доходів відповідача.

Отже, беручи до уваги характер спірних правовідносин, вік та потреби повнолітньої доньки, факт її навчання, а також необхідність дотримання розумного балансу між інтересами дитини та платника аліментів, а також права іншої дитини відповідача на належне утримання, колегія суддів вважає за доцільне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, зменшивши його з 1/4 частини до 1/6 частини.

Такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для забезпечення потреб повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, та водночас відповідає принципам справедливості, розумності й співмірності, закріпленим у сімейному законодавстві, приймаючи також до уваги, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на повнолітню доньку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, однак, вважає за необхідне уточнити баланс інтересів сторін шляхом коригування визначеного розміру аліментів з урахуванням доводів апеляційної скарги, які частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ч. 4 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ч. 4, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевченка Романа Володимировича задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2026 року змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua