Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №295/4967/25
Суддя: Костюкович С. І.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4967/25 Головуючий у 1-й інст. Чорній Р. О.
Номер провадження №33/4805/1457/26
Категорія ч.1 ст.483 МК України Доповідач Костюкович С. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Мурашевського Є.В., представника Житомирської митниці – Кондратюка А.В., захисника – адвоката Сампари Н.М. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі апеляційну скаргу представника Житомирської митниці Заліщука О.М., на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 Митного кодексу України закрито за відсутністю складу порушення митних правил,
встановив:
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 Митного кодексу України закрито за відсутністю складу порушення митних правил.
При прийнятті постанови місцевий суд виходив з того, що в ході судового розгляду не здобуто доказів про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України, а митницею не надано доказів про те, що транспортний засіб, який був ввезений ОСОБА_1 на митну територію України в якості гуманітарної допомоги, був використаний у інший спосіб, аніж той, який було ним задекларовано, у тому числі, що такий транспортний засіб був проданий на території України, та перебуває у цивільному обігу.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції представник Житомирської митниці Кондратюк А.В., діючи на підставі довіреності, в інтересах Житомирської митниці подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Богунського районного суду м.Житомира від 05 жовтня 2026 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України і застосувати до нього стягнення у відповідності до санкції статті.
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не прийнято до уваги докази у справі, які вказують на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.
Зазначає, що місцевий суд передчасно та безпідставно прийняв рішення про закриття справи про порушення митних правил.
Доводить, що судове рішення базується виключно на поясненнях свідків, але ці докази жодним чином не спростовують надані листи військової частини НОМЕР_1 , якими повністю заперечено факт замовлення вказаного транспортного засобу, його фактичного отримання чи звернення з відповідними клопотаннями.
Вказує, що у відповідності до поданої ОСОБА_1 декларації, транспортний засіб мав бути доставлений безпосередньо до військової частини НОМЕР_1 , але безпосередньо військовій частині не був переданий, а був переданий військовослужбовцю ОСОБА_2 і на даний час місцезнаходження автомобіля документально не підтверджено.
Посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару транспортного засобу – марки «CHEVROLET», модель «TRAILBLAZER», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний іноземний номер НОМЕР_3 , 2003 року виготовлення, бувший у використанні, об`єм двигуна - 4157 см3, тип двигуна - бензин, оформлений у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару, а саме Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 13.11.2023, у якій отримувачем вказано військову частину НОМЕР_1 та листа - звернення військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2023 за вихідним № 2492/1 стосовно даного транспортного засобу, одержаного незаконним шляхом.
На апеляційну скаргу представника Житомирської митниці Кондратюка А.В., захисником – адвокатом Сампарою Н.М. подано відзив, в якому захисник просить апеляційну скаргу представника Житомирської митниці Кондратюка А.В. залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м.Житомира від 05.10.2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Зазначає, що суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується виключно прямим умислом. Тобто особа повинна усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачати їх шкідливі наслідки і бажати їх настання, чітко знаючи, що документи містять неправдиві відомості.
Вказує, що ОСОБА_1 здійснив переміщення транспортного засобу «CHEVROLET», на потреби Збройних Сил України на підставі листа - звернення та передав на підставі акту прийому - передачі військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , про справжність яких на момент події сумнівів у нього не було.
Доводить, що умислу на вчинення переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості, у ОСОБА_1 не було.
Зазначає, що ОСОБА_1 як тільки дізнався про ймовірну підробку документів звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, був вчасно та належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, що підтверджується телефонограмою та довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber.
Захисник не заперечив проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та одночасно підтвердив, що ОСОБА_1 поінформований про дату та час апеляційного розгляду, однак за узгодженою ними позицією участь в справі під час апеляційного розгляду братиме лише захисник.
Представник митниці також не заперечив проти розгляду цієї справи за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Враховуючи все наведене, апеляційним судом було постановлено провести апеляційний розгляд цієї справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення представника Житомирської митниці Заліщука О.М. на підтримання поданої апеляційної скарги із зазначених у ній підстав, доводи захисника – адвоката Сампари Н.М., яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та поданого захисником відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, частиною 1 ст.2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення
Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України (ст.62) та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Апеляційний суд зазначає, що єдиною і достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, в тому числі і за порушення митних правил, є наявність в діянні такої особи складу відповідного адміністративного правопорушення.
Обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення є його суб`єктивна сторона, обов`язковою ознакою якої є вина.
Суд зазначає, що наявність суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, такої її обов`язкової ознаки як вина, підлягає обов`язковому доказуванню поряд з іншими елементами правопорушення і не може припускатись.
Правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 Митного кодексу України є умисним.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 4 ст.2 КУпАП установлено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст.483 МК України настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Передбачене ч.1 ст.483 МК України правопорушення із суб`єктивної сторони може бути вчинене лише з прямим умислом, тобто коли особа, яка переміщує товари через митний кордон України, усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення нею товарів, предметів і речовин через митну територію України, передбачає суспільно шкідливі наслідки таких дій, а саме що внаслідок такого переміщення товарів цією особою матиме місце приховування від митного контролю і встановлений законом порядок переміщення товарів через митний кордон України внаслідок таких її протиправних дій буде порушено, та бажає настання цих наслідків продовжуючи свою протиправну поведінку в обраний нею спосіб.
Фактично особа в такому випадку знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, містять неправдиві дані, але особа свідомо продовжує такі дії бажаючи незаконно перемістити товар (з приховуванням від митного контролю у визначений диспозицією ч.1 ст.483 МК України спосіб).
Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» не можна розглядати як контрабанду дії особи, яка, здійснюючи транзитне перевезення товарів через територію України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.
Таким чином, правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.
Приймаючи постанову про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що наданими митним органом доказами не підтверджено наявність у його діях усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, зокрема суб`єктивної сторони правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на належній оцінці зібраних у справі доказів та відповідає фактичним обставинам справи.
Так, як встановив суд першої інстанції та що відповідає обставинам справи, що ОСОБА_1 дійсно 13.11.2023 о 23 год. 21 хв. через міжнародний пункт пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «CHEVROLET», модель «TRAILBLAZER», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний іноземний номер НОМЕР_3 , 2003 року виготовлення, бувший у використанні, об`єм двигуна - 4157 см3, тип двигуна - бензин, оформлений у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання.
В Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 13.11.2023, яку підписано особисто ОСОБА_1 , отримувачем авто останній вказав військову частину НОМЕР_1 . До Декларації долучив лист тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 до начальника Львівської митниці від 09.11.2023 з проханням дозволити ввезення на територію України транспортний засіб марки «CHEVROLET», модель «TRAILBLAZER», кузов № НОМЕР_2 , у якості благодійної допомоги для потреб військової частини НОМЕР_1 і, який буде направлений на матеріально - технічне забезпечення виконання бойових завдань військової частини (а.с.21, 22).
При цьому, на запит Житомирської митниці військова частина НОМЕР_1 в листах від 26.11.2024 та 11.03.2025 повідомила, що вказаний транспортний засіб у військову частину у якості гуманітарної допомоги не надходив, листи та звернення щодо цього транспортного засобу не видавались (а.с.17, 37).
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вказаний транспортний засіб був ввезений ОСОБА_1 з метою його передачі саме як гуманітарної допомоги на потреби Збройним Силам України, та який фактично ним був переданий військовослужбовцю військової частини з цією ціллю, що виключає наявність умисної форми вини у ОСОБА_1 на вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
До такого висновку суд першої інстанції дійшов дослідивши та оцінивши наступні докази:
- показання ОСОБА_1 , який підтвердив ввезення на територію України транспортні засоби, в тому числі автомобіль марки «Chevrolet», разом із його знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та передачу їх представнику військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 ;
- показання свідка ОСОБА_3 , який підтвердив ввезення на територію України транспортних засобів, в тому числі автомобіль марки «Chevrolet», разом із знайомими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також передачу їх представнику військової частини НОМЕР_1 ;
- показання свідка ОСОБА_5 , який підтвердив ввезення на територію України транспортних засобів, в тому числі автомобіль марки «Chevrolet», разом із знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також передачу їх представнику військової частини НОМЕР_1 . При цьому зазначив, що військові йому повідомили, що транспортний засіб Chevrolet було знищено на передовій, а за Volvo нічого не знає;
- показання свідка ОСОБА_2 , який був на той час командиром розвідувального підрозділу військової частини НОМЕР_1 та підтвердив отримання транспортних засобів від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме Chevrolet та Volvo, а також їх використання підрозділом розвідки та знищення автомобіля Chevrolet на околицях населеного пункту Роботине під час першого виїзду через 2-3 тижні;
- копію декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 через міжнародний пункт пропуску «Шегині» ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «CHEVROLET», модель «TRAILBLAZER», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний іноземний номер НОМЕР_3 , 2003 року виготовлення, бувший у використанні, об`єм двигуна - 4157 см3, тип двигуна - бензин, отримувач – військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (а.с.21);
- копію листа - звернення тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 09.11.2023 №2492/1 до начальника Львівської митниці, відповідно до якого, тимчасово виконуючий обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 просив дозволити ввезення благодійної допомоги з – за кордону, яка на безоплатній основі передається на баланс військової частини НОМЕР_1 і яка буде направлена на матеріально – технічне забезпечення виконання бойових завдань військової частини, а саме: автомобіль CHEVROLET TRAILBLAZER, VIN - НОМЕР_2 . Водій автомобіля та контактна особа – RYBINSKYY OLEKSIY, паспорт НОМЕР_4 (а.с.22);
- копією акта прийому - передачі транспортного засобу від 12.11.2023, згідно з яким представник військової частини НОМЕР_1 прийняв транспортний засіб марки CHEVROLET TRAILBLAZER, номер кузова - НОМЕР_2 (а.с.64 на звороті);
- копію накладної від 10.11.2023, згідно якої ОСОБА_2 направив документи ОСОБА_3 , яка підтверджує пояснення свідків та ОСОБА_1 (а.с.75);
- копію посвідчення офіцера на ім`я ОСОБА_2 , яка підтверджує, що станом на момент ввезення ОСОБА_1 транспортного засобу, ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.113-114);
- копію повідомлення від 01.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав поранення приблизно у той час та місці, коли був знищений транспортний засіб марки CHEVROLET (а.с.115);
- заяви ОСОБА_1 до органів поліції та Державного бюро розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, які були подані до того, як він переконався, що дійсно транспортні засоби отримали військові, а не цивільні особи шахрайським шляхом (а.с.70 на звороті -72, 72 на звороті – 74, 77 -78, 79-80);
- копії постанов Богунського районного суду м. Житомира від 23.10.2025 за ч.1 ст.483 МК України стосовно ОСОБА_5 , яку в подальшому постановою Житомирського апеляційного суду від 18.02.2026 залишено без змін, щодо тієї ж події, однак щодо іншого транспортного засобу - Volvo V70 (а.с.118 -120, 130-136).
Ці докази в сукупності, з яких виходив суд першої інстанції приймаючи рішення, на думку апеляційного суду поза розумним сумнівом підтверджують ту обставину, що здійснюючи ввезення вищезазначеного транспортного засобу та декларуючи його як гуманітарна допомога для потреб Збройних Сил України, ОСОБА_1 не діяв із умислом на порушення норм ч.1 ст.483 МК України, що виключає наявність складу цього правопорушення, а виходив з того, що даний транспортний засіб він має передати для потреб Збройних Сил України, що він і зробив згідно із встановленими судом першої інстанції обставинами.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що транспортний засіб був використаний у інший спосіб, у тому числі, проданий на території України, та на даний час знаходиться у цивільному обігу.
Оцінюючи ці докази відповідно до вимог ст.252 КУпАП, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що попри не постановлення на баланс військової частини НОМЕР_1 вказаного транспортного засобу, вказане не змінило його цільового призначення як гуманітарної допомоги на потреби Збройним Силам України, який використовувався ними для виконання службових завдань. Зокрема, за показання свідка ОСОБА_5 , цей автомобіль був переданий представнику військової частини НОМЕР_1 , та за повідомленням йому військовими, цей транспортний засіб Chevrolet було знищено на передовій.
Ці показання свідка ОСОБА_7 , на переконання апеляційного суду, повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_2 , які встановив суд першої інстанції і навів у постанові. Так, цей свідок згідно постанови суду, який був на той час командиром розвідувального підрозділу військової частини НОМЕР_1 , підтвердив отримання транспортних засобів від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме Chevrolet та Volvo, а також їх використання підрозділом розвідки та знищення автомобіля Chevrolet на околицях населеного пункту Роботине під час першого виїзду через 2-3 тижні.
Апеляційному суду не надано жодних відомостей, які б компрометували показання вказаних свідків чи давали б підстави іншим чином сумніватись в їх достовірності та правдивості.
За таких умов, враховуючи вищезазначену сукупність письмових доказів та показань свідків, котрі узгоджуються між собою апеляційний суд погоджується з тим, що встановлена судом першої інстанції сукупність обставин не дала можливості поза розумним сумнівом дійти висновку про те, що ОСОБА_1 діяв з умислом на переміщення через митний кордон України вищевказаного транспортного засобу у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару.
Апеляційний суд погоджується із місцевим судом, що за проаналізованих фактичних обставин встановлених і перевірених судом першої інстанції відсутня вина ОСОБА_1 у виді прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, а отже відсутній в його діянні і увесь склад цього правопорушення.
Ця сукупність встановлених судом обставин, як вважає апеляційний суд, не давала суду правових підстав для висновку про ввезення ОСОБА_1 вищезазначеного транспортного засобу з іншою метою та призначенням, аніж тією, котру він задекларував митному органу, а отже рішення по суті справи ухвалено підставно, обґрунтовано та мотивовано.
При цьому, митницею не надано доказів про те, що транспортний засіб був використаний у інший спосіб, аніж був заявлений ОСОБА_1 у декларації під час їх ввезення, у тому числі, проданий на території України, чи що він перебуває у цивільному обігу.
На переконання апеляційного суду, сукупність встановлених судом першої інстанції під час судового розгляду цієї справи обставин, надає інше розумне пояснення подій, аніж те, яке заявлене митним органом у протоколі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , а саме що ОСОБА_1 за цих конкретних аналізованих обставин дійсно об`єктивно вважав, що він ввозить транспортний засіб саме з тією метою, з якою він і декларував таке ввезення.
Наявність у матеріалах справи на аркушах 17-18, 37 листів військової частини НОМЕР_1 , якими заперечено факт перебування на балансі в даній військовій частині вказаного транспортного засобу, його фактичного отримання чи звернення з відповідними листами, на переконання апеляційного суду, не спростовує вищенаведеного, встановленого судом першої інстанції на підставі оцінки досліджених доказів в сукупності, а саме, що ОСОБА_1 передав транспортний засіб військовослужбовцю ОСОБА_2 , який в той період, на момент ввезення транспортного засобу на територію України рахувався у військовій частині НОМЕР_1 , підтвердив отримання ним даного транспортного засобу та його використання, а отже це не змінило його цільового призначення як гуманітарної допомоги на потреби Збройним Силам України.
Решта доводів апеляційної скарги є непереконливими і не спростовують правильності зроблених судом першої інстанції висновків з огляду на встановлені вище обставини.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника Житомирської митниці Кондратюка А.В. залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м.Житомира від 05 жовтня 2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України закрито за відсутністю складу порушення митних правил – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Костюкович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua