Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №758/12575/26 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №758/12575/26

Суддя: Якимець О. І.

Справа № 758/12575/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Заремби М.С.,

представника позивача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - Савченко Н.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» у якому просить відшкодувати моральну шкоду завдану внаслідок ушкодження здоров`я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 07.10.2011 по 15.03.2019 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод». 15.03.2019 позивача було звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Таким чином, стаж роботи позивача в фасонносталеварному цеху відповідача становить 7 років 05 місяців 08 днів.

У позові вказується, що позивач працював на посаді обрубувача, зайнятого на обробленні лиття наждаком та вручну на дільниці ручного формування. Виконувана ним робота була пов`язана зі значними фізичними навантаженнями, застосуванням ручного та пневматичного інструменту, а також виконувалася в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Протягом робочої зміни позивач здійснював вирубування та зачищення сталевого лиття, оброблення великогабаритних, тонкостінних, багатоканальних та особливо складних відливок із використанням пневматичних інструментів (пневмомолоток, пневмоточило) та зубила. До його посадових обов`язків також входило видалення з відливок літників, прибутків, залишків стрижнів і каркасів, вирубування дефектів металу під заварювання, а також стропування, ув`язування, підйом, переміщення, встановлення та складування відливок і деталей. Виконання зазначених робіт здійснювалося в умовах систематичного впливу шкідливих виробничих факторів, зокрема пилу переважно фіброгенної дії, підвищеного рівня виробничого шуму, локальної вібрації, несприятливого мікроклімату, значних фізичних навантажень та вимушеної робочої пози, що негативно впливали на стан здоров`я позивача та створювали підвищений ризик виникнення професійних захворювань. Унаслідок тривалої роботи в таких умовах праці під час перебування у трудових відносинах із відповідачем позивач отримав хронічне професійне захворювання.

У позові наголошується, що 27.07.2018 начальником Головного Управління Держпраці затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання щодо позивача. У п. 13 Акту розслідування зазначено, що відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, умови та характер праці позивача на посаді обрубувача, зайнятого на обрубці лиття наждаком і вручну фасонносталеливарного цеху відповідача, віднесені: за рівнем локальної вібрації - до 3 класу 1 ступеню, за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеню, за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеню, за концентрацією шкідливих речовин в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню, за важкістю праці - до 3 класу 2 ступеню, за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню. У п.14 Акту розслідування вказано, що позивачу встановлено діагноз: 1. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення (G 44.0); прикореневий, базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (один-два) ст. 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (ІІ) ступенем зниження слуху за класифікацією Остапкович і Пономарьової (Н 90.3). 3. Вібраційна хвороба ІІ ст. (вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з деформіруючим артрозом І ст. міжфалангових і ліктьових суглобів) (Т 75.2).Супутній діагноз: Гіпертонічна хвороба І-ІІ стад. 2 ступ. (помірна), СН Ост. Ризик 3-4 (І 11.9). Порушення ліпідного обміну. Хронічний гепатит (К 73.9). Хронічний периодоцит (К 04.5). Викривлення носової перетинки (J 34.2). Простий гіперметропічний астигматизм слабкого ступеню (Н 52.2), хмаркоподібне помутніння рогівки OD (Н 17.1).

Також стверджується, що пунктом 17 Акту розслідування встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є - робота протягом тривалого часу ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих факторів у фасонносталеливарному цеху ПрАТ «НКМ3» у якості обрубувача, зайнятого на обрубці лиття наждаком і вручну - 6 років 9 місяців, в умовах виливу на організм пилу фіброгенної дії, концентрації якого в повітрі робочої зони складали 4,2 - 11,9 мг/м3, при ГДК- 4 мг/м3 (3 клас 2 ступень шкідливості); виробничого шуму, рівень якого складав 92-94 дБА, при ГДР= 80 дБА (3 клас 2 ступень шкідливості); локальної вібрації, рівень якої складав 81 - 83дБ, при ГДР = 76 дБ (за віброприскоренням) (3 клас 3 ступень шкідливості).

У позові вказується, що у 2019 році позивачу вперше встановлено III групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у медичній та соціальній допомозі серія 12 ААА №098629 за результатами повторного огляду позивачу встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності з 01.05.2021 по 01.08.2024 (30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 15% приглухуватість). Потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за професійними захворюваннями, санаторно-курортне лікування за вібраційною хворобою.

У позові звертається увага на те, що третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання була підтверджена позивачу за результатами повторного огляду, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК від 06.07.2021 серія 12 ААВ №222760. Висновок про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, вплив шуму, пилу, вібрації. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: «Д» невролог, ЛОР, терапевт. Дата чергового переогляду 06.07.2024р.

Також у позові акцентується, що повторний огляд позивача у 2024 році не проводився у зв`язку із дією правового режиму воєнного стану та запровадженими Кабінетом Міністрів України особливостями проведення медико-соціальної експертизи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги на період введення воєнного стану», постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 №390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану», для осіб, строк повторного огляду яких припав на період дії воєнного стану, інвалідність та встановлений ступінь втрати професійної працездатності продовжуються автоматично до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо повторний огляд не буде проведено раніше.

Зауважується, що медичною документацією, підтверджується, що внаслідок професійного захворювання позивач страждає на вібраційну хворобу II стадії, хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість та професійний пиловий бронхіт, а також інші супутні захворювання. Зазначені захворювання мають хронічний, стійкий та незворотний характер, потребують постійного лікування, медичного спостереження та реабілітації. Відповідно до медичних висновків та виписок із медичної документації позивач страждає на біль у кистях рук та ліктьових суглобах, оніміння верхніх кінцівок, значне зниження сили в руках, неможливість тривалий час утримувати руки у піднятому положенні, зміну кольору шкіри кистей, головний біль, запаморочення, загальну слабкість, швидку втомлюваність та істотне зниження працездатності. Крім того, позивача турбують прогресуюче зниження слуху на обидва вуха, постійний шум у вухах, періодичний сухий кашель із важким відходженням харкотиння, задишка при помірному фізичному навантаженні, болі у шийному відділі хребта, суглобах нижніх кінцівок, періодичне підвищення артеріального тиску, серцебиття та біль у ділянці серця. Наявна медична документація також підтверджує, що стан здоров`я позивача має хронічний, стійкий та прогресуючий характер. Такі обставини істотно обмежують його повсякденну життєдіяльність, негативно впливають на якість життя та позбавляють можливості вести звичний активний спосіб життя. Таким чином, медичними документами підтверджується не лише наявність у позивача професійних захворювань, а й їх тривалий, незворотний та прогресуючий перебіг, який супроводжується постійним больовим синдромом, порушенням функцій опорно-рухового апарату, органів слуху та дихання, необхідністю безперервного симптоматичного лікування і медичного нагляду. Зазначені обставини істотно впливають на фізичний і психоемоційний стан позивача, спричиняючи йому постійні фізичні та моральні страждання.

Як стверджується у позові, моральна шкода, що завдана позивачу, полягає у тривалих фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав унаслідок отриманого під час роботи у відповідача хронічного професійного захворювання. На момент встановлення інвалідності та втрати професійної працездатності позивачу було лише 37 років. Попереду у позивача залишався тривалий період активного трудового та особистого життя. Однак унаслідок отриманого професійного захворювання позивач фактично став особою з інвалідністю у відносно молодому віці, що істотно обмежило його фізичні можливості, професійну реалізацію та звичний спосіб життя. Від часу первинного встановлення професійного захворювання позивач постійно перебуває під медичним наглядом, проходить стаціонарне й амбулаторне лікування, повторні медико-соціальні огляди. Під час кожного такого огляду підтверджується наявність професійного захворювання, а медична документація свідчить про відсутність позитивної динаміки, збереження встановленого ступеня втрати професійної працездатності та необхідність подальшого лікування й медичного спостереження. Стан здоров`я позивача з роками не покращується, а має стійкий хронічний характер та прогресуючий характер. Професійне захворювання спричиняє постійний больовий синдром у кистях та ліктьових суглобах, оніміння верхніх кінцівок, значне зниження сили рук, порушення їх функціональності, неможливість тривалий час виконувати роботу з піднятими руками, а також призводить до прогресуючого погіршення слуху, шуму у вухах, головного болю, запаморочення, загальної слабкості та швидкої втомлюваності. Крім того, позивач постійно страждає від задишки при фізичному навантаженні, сухого кашлю, болю в суглобах і шийному відділі хребта, що значно обмежує його фізичну активність та можливість виконувати навіть звичайні побутові справи без додаткових фізичних зусиль. Постійний фізичний біль, порушення функції органів дихання, обмеження рухливості верхніх кінцівок і хребта, погіршення слуху, необхідність медикаментозного лікування та усвідомлення незворотності патологічних змін у стані здоров`я спричиняють у нього постійне моральні страждання психоемоційне напруження, почуття тривоги за власний стан здоров`я та майбутнє своєї сім`ї, пригнічений емоційний стан і відчуття втрати можливості жити повноцінним життям, а також повною мірою реалізовувати свої життєві плани. Моральна шкода, завдана позивачу, полягає у тривалих фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав унаслідок отриманого під час роботи у відповідача хронічного професійного захворювання. На момент первинного встановлення III групи інвалідності позивач перебував у працездатному віці, однак унаслідок професійного захворювання був позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої професійні навички, працювати за спеціальністю та забезпечувати звичний рівень життя. Усвідомлення незворотного характеру професійних захворювань, безстрокового встановлення III групи інвалідності та 65% втрати професійної працездатності, а також неможливості повного відновлення здоров`я спричиняє позивачу постійні душевні переживання, почуття тривоги, психологічний дискомфорт і негативно впливає на його психоемоційний стан.

Таким чином, розмір моральної шкоди визначено за такою формулою: сума моральної шкоди = мінімальна заробітна плата х (стаж роботи у шкідливих умовах + відсоток втрати професійної працездатності + показник встановлення III групи інвалідності), де мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2026 року - 8 647,00 грн. (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»); стаж роботи позивача у шкідливих умовах праці - 7 повних років; ступінь втрати професійної працездатності - 65 %; встановлення III групи інвалідності оцінено у 5 умовних балів, що відображає істотне обмеження життєдіяльності позивача, підтверджено компетентним медичним органом.

Отже, розрахунок становить: 8 647,00 грн х (14 + 65 + 5) = 8 647,00 грн х 77 = 665 819,00 грн.

14.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідач стверджує, що проінформував позивача під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказом про прийняття на роботу та ознайомленням з умовами праці № 1833 від 07.10.2011. У зв`язку із цим відповідач вважає, що позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився.

Крім того, у відзиві вказується, що відповідач неухильно забезпечував надання позивачу пільг та компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, передбачених колективним договором, зокрема доплат за роботу в несприятливих умовах праці, додаткової оплачуваної відпустки, безоплатної видачі молока або інших рівноцінних продуктів, а також безкоштовного харчування. При цьому відповідач наголошує, що безкоштовне харчування обрубників не передбачене законодавством, однак підприємство з власної ініціативи забезпечувало ним позивача протягом роботи обрубником.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо завдання моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивач посилається на фізичні та душевні страждання, неможливість повернутися до звичного способу життя, продовжувати трудову діяльність за здобутою професією, вести активне повсякденне життя та реалізовувати свої життєві плани. Водночас відповідач стверджує, що жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводить та не додає до позовної заяви. На думку відповідача, позивачем не доведено, що зміни в його особистому житті пов`язані саме з професійним захворюванням, а також не підтверджено характер та обсяг фізичних і душевних страждань.

Відповідач також вказує, що відповідно до довідок МОЗ України №098629 від 06.07.2021, № 222760 від 06.07.2021, позивачу було встановлено тимчасову втрату працездатності у розмірі 65% з датою наступного переогляду 06.07.2024. Однак повторній огляд 06.07.2024 позивач не пройшов по причині введення в України воєнного стану, що в свою чергу є безпідставним з огляду на діюче законодавство. На сьогодні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) продовжують роботу відповідно до нормативно-правових, які спрощують проходження експертизи у воєнний час. На період дії воєнного стану МСЕК здійснює свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності. Однак проживаючи у безпечному регіоні України та незважаючи на спрощену процедуру проведення медико-соціальної експертизи, позивач взагалі не звертався до лікарсько-консультативної комісії з метою його направлення на медико-соціальну експертизу для повторного огляду та встановлення групи інвалідності, що в свою чергу свідчить про відсутність з 06.07.2024 по даний час документів, які підтверджують встановлення позивачу групи інвалідності та наявності професійного захворювання.

У відзиві також наголошується, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності психологічної травми, нервових зривів, отримання психіатричної допомоги чи проходження психологічної реабілітації. У зв`язку із цим відповідач вважає, що наявність моральних страждань позивача зазначено у загальних фразах та не є доведеними.

Щодо заявленого розміру моральної шкоди відповідач зазначає, що сума 665 819,00 грн є необґрунтованою, оскільки визначена за математичною формулою, яка ґрунтується на припущеннях позивача та не передбачена чинним законодавством.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не дотримався порядку розгляду трудового спору, оскільки попередньо не звернувся до комісії з трудових спорів підприємства із заявою про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності моральної шкоди, протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначається що наявність дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, обізнаність позивача про умови праці та отримання відповідних пільг не звільняють відповідача від обов`язку забезпечувати безпечні умови праці. Професійні захворювання, причинний зв`язок із трудовою діяльністю, встановлення III групи інвалідності та втрата 65 % професійної працездатності підтверджуються відповідними документами.

Також зазначається, що медична документація підтверджує наявність у позивача болю в кистях рук та ліктьових суглобах, оніміння верхніх кінцівок, зниження сили рук, головного болю, запаморочення, загальної слабкості, швидкої втомлюваності, прогресуючого зниження слуху, постійного шуму у вухах, кашлю, задишки при фізичному навантаженні та інших проявів захворювань. Відсутність звернень до психолога чи психіатра не свідчить про відсутність моральної шкоди, а покращення стану під час лікування не означає повного одужання від хронічних захворювань.

Позивач зауважує, що не проходження чергового переогляду саме по собі не скасовує встановлений діагноз професійного захворювання та не спростовує факту його виникнення внаслідок роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Щодо розміру моральної шкоди позивач зазначає, що заявлена сума 726 348,00 грн визначена з урахуванням тривалості роботи у шкідливих умовах, установленого відсотка втрати професійної працездатності та інвалідності. При цьому остаточний розмір відшкодування має визначити суд з урахуванням обставин справи, принципів розумності та справедливості.

Крім того, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність попереднього звернення до комісії з трудових спорів, оскільки він має право звернутися безпосередньо до суду.

25.08.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач стверджує, що дотримувався вимог законодавства, забезпечував працівникам засобами індивідуального захисту, проводив атестацію робочих місць та надавав передбачені законом і колективним договором пільги й компенсації.

Відповідач вважає, що сам факт професійного захворювання, встановлення III групи інвалідності та втрати 65% професійної працездатності не є безумовним доказом моральної шкоди в заявленому розмірі. На його думку, позивач не надав достатніх доказів характеру та обсягу моральних страждань, а посилання на обмеження у повсякденному житті мають загальний характер.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.09.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Присутні у судовому засіданні 07.10.2026 представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Судом встановлено, що з 07.10.2011 по 15.03.2019 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» та 15.03.2019 позивача було звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України., що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

27.07.2018 начальником Головного Управління Держпраці затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання щодо позивача.

У п. 13 Акту розслідування зазначено, що відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, умови та характер праці позивача на посаді обрубувача, зайнятого на обрубці лиття наждаком і вручну фасонносталеливарного цеху відповідача, віднесені: за рівнем локальної вібрації - до 3 класу 1 ступеню, за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеню, за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеню, за концентрацією шкідливих речовин в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню, за важкістю праці - до 3 класу 2 ступеню, за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню.

У п.14 Акту розслідування вказано, що позивачу встановлено діагноз:

1. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення (G 44.0); прикореневий, базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (один-два) ст.

2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (ІІ) ступенем зниження слуху за класифікацією Остапкович і Пономарьової (Н 90.3).

3. Вібраційна хвороба ІІ ст. (вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з деформіруючим артрозом І ст. міжфалангових і ліктьових суглобів) (Т 75.2).

Супутній діагноз: Гіпертонічна хвороба І-ІІ стад. 2 ступ. (помірна), СН Ост. Ризик 3-4 (І 11.9). Порушення ліпідного обміну. Хронічний гепатит (К 73.9). Хронічний периодоцит (К 04.5). Викривлення носової перетинки (J 34.2). Простий гіперметропічний астигматизм слабкого ступеню (Н 52.2), хмаркоподібне помутніння рогівки OD (Н 17.1).

Пунктом 16 Акту розслідування встановлено, що професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу та неефективністю засобів індивідуального захисту, виконував роботи в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії, виробничого шуму та локальної вібрації, концентрації та рівні яких перевищували гранично допустимі.

Пунктом 18 Акту розслідування встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є - тривалий період роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів (у ПрАТ «НКМ3» - 6 років 9 місяців) в умовах виливу на організм пилу фіброгенної дії, концентрації якого в повітрі робочої зони складали 4,2 - 11,9 мг/м3, при ГДК- 4 мг/м3 (3 клас 2 ступень шкідливості); виробничого шуму, рівень якого складав 92-94 дБА, при ГДР= 80 дБА (3 клас 2 ступень шкідливості); локальної вібрації, рівень якої складав 81 - 83дБ, при ГДР = 76 дБ (за віброприскоренням) (3 клас 3 ступень шкідливості).

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у медичній та соціальній допомозі серія 12 ААА № 098629 за результатами повторного огляду позивачу встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності з 01.05.2021 по 01.08.2024 (30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 15% приглухуватість).

Третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання була підтверджена позивачу за результатами повторного огляду, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК від 06.07.2021 серія 12 ААВ №222760.

Медичною документацією, також підтверджується, що внаслідок професійного захворювання позивач страждає на вібраційну хворобу II стадії, хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість та професійний пиловий бронхіт, а також інші супутні захворювання.

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено копії: Колективного договору на 2012 рік ПАТ Новокраматорський машинобудівний завод»; дозволів Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області на виконання робіт підвищеної небезпеки; наказу про прийняття на роботу та ознайомленням з умовами праці №1833 від 07.10.2011 ОСОБА_1 .

Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею ст.43 Конституції України передбачено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

З моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01.04.2001 по 01.01.2006 відшкодування моральної шкоди здійснюється Пенсійним Фондом України (як правонаступником Фонду соціального страхування України), після цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з ч.1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр/2008 від 08 жовтня 2008 року обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

З пунктів 36, 37 правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 видно, що право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 06.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сукупністю проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позивач отримав хронічне професійне захворювання у зв`язку з тривалим перебування у трудових відносинах з відповідачем, при наявності шкідливих умов праці, що було встановлено актом розслідування причин виникнення хронічного захворювання від 27.07.2018, що в свою чергу заподіює йому моральні страждання, в результаті чого він змушений докладати додаткових зусиль для нормального життя. Втрата працездатності на 65% та отримання інвалідності третьої групи призвели до порушення звичайного ритму життя позивача, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я відсутнє.

До теперішнього часу він відчуває негативні наслідки професійного захворювання, а саме: фізичні страждання, порушення душевної рівноваги, неможливість виконувати важку працю та працювати за своєю професією, звичайний уклад його життя порушено.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Інші доводи представника відповідача суд вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ані ж достатнім.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 р.).

Нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, тому розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань внаслідок професійного захворювання, ступень вини відповідача, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в постійному лікуванні.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц).

Суд звертає увагу, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло саме з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами, оскільки ушкодження здоров`я виникло під час виконання позивачем його трудових обов`язків, у зв`язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.

Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров`я позивача відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, враховуючи ступінь втрати позивачем професійної працездатності 65% та третю групу інвалідності, які встановлені йому висновком МСЕК, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про відшкодування моральної шкоди у розмірі 90000,00 грн, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод».

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Також слід зазначити, що необґрунтованим буде вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів». Зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1331,20.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» судовий збір у розмірі 1 331,20 грн в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод», мсцезнаходження - місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 15-В, офіс 8, ЄДРПОУ 05763599.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29.10.2026.

Суддя О. І. Якимець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua