Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №127/30681/26
Суддя: Іщук Т. П.
Справа № 127/30681/26
Провадження № 2/127/8723/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути на її користь половину понесених витрат на лікування їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 15 790,50 грн.
Позов мотивує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 2018 року, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року у справі № 127/3180/26. Дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням цього ж суду від 05 травня 2026 року у справі №127/3156/26 з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка зазначає, що син має статус дитини з інвалідністю. Дитині також діагностований множинний карієс, у зв`язку з цим він проходив стаціонарне стоматологічне лікування. Зазначені захворювання потребують постійного медичного нагляду, систематичного лікування, спеціалізованої допомоги, придбання лікарських засобів, засобів гігієни, тощо, що потребує значних додаткових витрат. В червні 2026 року на лікування, знеболення, перебування дитини у стаціонарі, консультацію та ультразвукове дослідження вона витратила 31 581,00 грн. Вказує, що відповідач добровільної участі у цих витратах не взяв, тому просить стягнути з нього половину цієї суми.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.
Відповідач, отримавши копію ухвали разом з позовною заявою, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06 вересня 2019 року, а.с.8).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року у справі № 127/3180/26 шлюб між сторонами розірвано (а.с.9-10).
Дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується, зокрема довідкою про взяття дитини на облік внутрішньо переміщеної особи від 04 травня 2022 року (а.с.7).
Згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року у справі № 127/3156/26 з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12-14).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини з інвалідністю ( медичний висновок № 84 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 18 березня 2025 року, який дійсний до 18 березня 2027 року). Дитині встановлені діагнози: дитячий аутизм (F84.0), розлад експресивної мови (F80.1), загальне недорозвинення мовлення І рівня (а.с.15).
ОСОБА_3 23 червня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні в ТОВ «Інномед-Педіатрія» з діагнозом «множинний карієс» (К02.9). Того ж дня йому проведено санацію порожнини рота під загальним знеболенням із штучною вентиляцією легень, лікування хронічного пульпіту та карієсу декількох зубів, а також видалення зубів у зв`язку з хронічним періодонтитом (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 509 ТОВ «Інномед-Педіатрія», а.с.16).
Позивачкою в підтвердження витрат, пов`язаних з лікуванням дитини, надані платіжні документи від 23 червня 2026 року на суму 12 150,00 грн, зокрема щодо перебування у педіатричному стаціонарі та загального знеболення (чек № 8205), а також стоматологічного лікування у сумі 18 450,00 грн (чек № 1262), (а.с.17,18). Крім того, наданий фіскальний чек від 16 червня 2026 року на суму 600,00 грн щодо консультації дитячого лікаря-стоматолога дитини ОСОБА_3 /, а також фіскальний чек КП «Міський лікувально-діагностичний центр» від 18 червня 2026 року на суму 381,00 грн за проведення ультразвукового дослідження.
У частини 1 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 вищезазначеної Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини установлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, що випливає зі змісту положення ст. 180 СК України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Системний аналіз зазначених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, чи то страждає на тяжку хворобу.
Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд зазначив, що стан здоров`я дитини та необхідність додаткових витрат можуть підтверджуватися медичними документами, а їх розмір - зокрема виписками з історії хвороби, довідками, чеками та рахунками. Отже, медичні та платіжні документи підлягають оцінці у взаємному зв`язку.
Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 також наголосив на індивідуальному характері особливих обставин та необхідності враховувати при визначенні участі батьків стан здоров`я дитини, матеріальне і сімейне становище сторін та інші істотні обставини.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за № 3" роз`яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним із батьків на утримання дитини (аліментів).
За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розмір понесених додаткових витрат на дитину має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка посилається на понесення витрат на стоматологічне лікування малолітнього сина ОСОБА_3 в загальному розмірі 31 581 грн та просить стягнути з відповідача половину зазначеної суми - 15 790,50 грн.
Як установлено судом син сторін є дитиною з інвалідністю та має цілий ряд захворювань. Суд враховує вказані обставини, а також зважаючи на малолітній вік дитини, а також обсяг та характер фактично проведених стоматологічних втручань, вважає обставини цього лікування особливими в даному випадку та у витратах, які пов`язані з цим, зобов`язані брати участь обоє батьків.
Дитина отримувала лікування під загальним знеболенням зі штучною вентиляцією легень, перебуваючи у стаціонарі. Відповідні послуги становили складові проведеного лікування, а їх оплата підтверджується платіжними документами. Тому витрати на стоматологічне лікування, знеболення та стаціонарне перебування суд оцінює в сукупності з медичними відомостями про стан дитини.
Суд зважає, що лікування проведено в приватному медичному закладі - ТОВ «Інномед-Педіатрія». Водночас стаття 185 СК України не визначає відшкодування додаткових витрат на лікування виключно в державних або комунальних закладах. Для вирішення спору визначальними є обумовленість витрат станом здоров`я дитини, їх зв`язок із наданою медичною допомогою та підтвердження фактичної оплати.
У цій справі обґрунтованість витрат на лікування в приватній клініці підтверджується сукупністю доказів: медичним висновком про інвалідність дитини, випискою із медичної карти, а також документами про оплату відповідних послуг. З огляду на ці індивідуальні обставини сама форма власності медичного закладу не свідчить про надмірність витрат.
Крім того, суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи сам собою не підтверджує можливості одержання саме цього комплексу медичних послуг безоплатно, у необхідному обсязі та з урахуванням стану дитини. Припущення про можливі пільги або дешевші варіанти лікування не спростовують досліджених медичних і платіжних документів.
Оцінюючи надані докази щодо платежів на суми 12 150,00 грн та 18 450,00 грн, суд установив, що їх дата збігається з датою лікування, а зазначені найменування послуг узгоджуються зі змістом медичної виписки. Це дозволяє встановити належність платежів до лікування саме ОСОБА_3 . Відсутність імені дитини в платіжних документах за наявності зазначених взаємопов`язаних відомостей не є підставою для їх відхилення, а тому ці суми враховуються судом.
Витрати на консультацію дитячого лікаря-стоматолога в розмірі 600,00 грн підтверджені іменним чеком. З урахуванням спеціальності лікаря, послідовності звернення та подальшого лікування в тому ж медичному закладі суд визнає встановленим зв`язок цієї консультації з лікуванням стоматологічних захворювань дитини.
Отже, належними та достатніми у своїй сукупності доказами підтверджено понесення позивачкою додаткових витрат на лікування сина в загальному розмірі 31 200,00 грн, що складається з платежів 12 150,00 грн, 18 450,00 грн та 600,00 грн.
Щодо платежу у розмірі 381,00 грн за ультразвукове дослідження, то суд зважає, що сам чек не містить відомостей кому надавалася така послуга. Інших доказів, які дозволяли б пов`язати вказаний у чеку номер пацієнта з ОСОБА_3 та встановити проведення йому відповідного дослідження, не надано. Зокрема, у поданих матеріалах відсутні результат дослідження, направлення або інший медичний документ, який підтверджував би цей зв`язок. Суд не виключає можливості проведення підготовчого обстеження дитини, але в сукупності з іншими наданими доказами він не дозволяє встановити його належність до заявлених додаткових витрат на лікування сина. Включення 381,00 грн до суми витрат, які підлягають розподілу між батьками, ґрунтувалося б на припущенні.
Отже позивач понесла додаткові витрати, пов`язані з лікуванням сина в сумі 31200,00 грн.
Визначаючи частку участі відповідача в підтверджених витратах, суд з урахуванням принципу рівності прав та обов`язків батьків, дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню понесені витрати на лікування дитини у розмірі 15600,00 грн.
Доказів, які обґрунтовували б покладення на відповідача меншої частини цих витрат, відповідачем суду не подано. Наявність же рішення про стягнення аліментів не припиняє обов`язку відповідача брати участь у додаткових витратах, викликаних установленими у цій справі особливими індивідуальними обставинами.
Відповідно до правової позиції, висловленої в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2009 року № 6-20478св09, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Отже з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку батьки в рівній мірі мають брати участь у додаткових витратах на дитину, а покладення цих витрат лише на матір дитини буде порушенням принципу рівності участі батьків в утриманні дитини.
Зважаючи на встановлену судом необхідність у додаткових витратах на лікування дитини та відсутність доказів добровільного виконання відповідачем обов`язку щодо участі у цих витратах, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і стягнення з відповідача половини фактично понесених позивачкою додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 15600,00 грн.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а позов задоволений частково з відповідача на користь держави необхідно стягнути 1315,14 грн судового збору, тобто пропорційно розміру задоволеної частини вимог.
На підстав викладеного, керуючись ст. 180, 185 СК України, ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , 15600,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У решті позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави 1315,14 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua