Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №756/6381/24
Суддя: Хромова О. О.
Справа №:756/6381/24
Провадження №: 2-др/755/132/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Єрусалімцевій О.О.
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Наталії Іванівни, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Лариса Володимирівна, про визнання заповіту недійсним,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №:756/6381/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В., про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В., про визнання заповіту недійсним, відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі
№ 756/6381/24, а саме: скасовано заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2881166880000.
04 серпня 2026 року (вхід. від 17 серпня 2026 року № 53143) представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хмарук Н.І., подала до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування заяви зазначила, що 07 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову. В судовому засіданні, що відбулося 07 липня 2026 року, представником відповідача до завершення судових дебатів, було подано усно заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Повний текст рішення виготовлено 17 липня 2026 року, доставлено до електронного кабінету адвоката Хмарук Н.І. 31 липня 2026 року о 18-17 год. З посиланням на положення статей 133, 137, 141 ЦПК України просила поновити строк для подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та винести додаткове рішення у справі про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 87 000,00 грн.
05 серпня 2026 року (вхід. від 10 серпня 2026 року № 51554) позивач ОСОБА_2 подала до суду заперечення про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката відповідача. Заявлену представником відповідача суму судових витрат вважає необґрунтованою, недоведеною та неспівмірною. В доданому до заяви Договорі від 19 серпня 2024 року № 106 про надання правничої (правової) допомоги відсутні будь-які умови щодо вартості послуг адвоката або критерії визначення гонорару. Також ставить під сумнів автентичність такого договору. Всупереч положенням пункту 2.3 договору відповідний рахунок на попередню оплату в поданих до суду документах відсутній. Оскільки вимогу заявлено усно без зазначення суми, а детальний опис робіт та критерії обчислення гонорару в матеріалах справи відсутні, заявлені 87 000,00 грн підлягають повному відхиленню. До закінчення судових дебатів (ухвалення рішення) відповідач заявив вимогу про стягнення витрат лише в усній формі, не зазначивши жодного конкретного розміру цих витрат та не надавши попереднього розрахунку. Закон вимагає чіткого визначення суми або надання її розрахунку до моменту виходу суду до нарадчої кімнати, щоб інша сторона мала змогу реалізувати своє право на заперечення. У даному випадку позивач був позбавлений права вчасно оцінити обґрунтованість таких витрат. З огляду на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України відповідач втратив право на відшкодування витрат. На підтвердження витрат в розмірі 87 000,00 грн надано виключно рахунки та квитанції про оплату. Проте відсутні Акт наданих послуг, Акт прийому-передачі виконаних робіт або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне виконання адвокатом конкретних дій та прийняття їх клієнтом. Рахунок є лише фінансовим документом на оплату, який не фіксує обсяг та зміст наданої правової допомоги.
Враховуючи, що відповідач заявив клопотання усно без зазначення суми, не передбачив ціну послуг у договорі, не надав жодного Акту виконаних робіт чи погодинної калькуляції, заявлені витрати у розмірі 87 000,00 грн є повністю недоведеними та незаконними, тому у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 87 000,00 грн просила відмовити.
06 серпня 2026 року (вхід. від 10 серпня 2026 року № 51601) представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Іваницька О.П., подала до суду заперечення на заяву представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заперечує щодо підстав та суми заявленої до відшкодування наданої правничої допомоги за рахунок позивача. Законодавець сплатою судового збору врегулював питання складності справ, обсягу роботи та знань, які необхідні для вирішення цього спору. Розмір вартості послуг адвоката, які надаються відповідачу є неспіввісним предмету позову та захмарним. Судовий збір понесений позивачем при поданні позовної заяви у справі № 756/6381/24 становить
1 211,00 грн, за подання апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції - 1 816,00 грн. Тобто, законодавець надав оцінку витратам, які є співмірними складності справи. Отже, сума заявленого гонорару в розмірі 87 000,00 грн є неспівмірною до предмету позову та складності справи. Також адвокатом не додано договір про надання правничої допомоги, на який посилається у заяві. Окрім того, відсутні акти виконаних робіт (наданих послуг), акт прийому-передачі послуг адвокатом та клієнткою не складався та до заяви про стягнення витрат не доданий. Витрати документально не підтверджені.
Оскільки розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат та має бути співмірним та розумним, просила відмовити повністю у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Хмарук Н.І., про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 756/6381/24 в сумі 87 000,00 грн.
06 серпня 2026 року (вхід. від 17 серпня 2026 року № 53139) представник відповідача
ОСОБА_1 - адвокат Хмарук Н.І., подала до суду письмові пояснення до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України до заяви адвокат долучила копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 19 серпня 2024 року № 106. Незазначення в тексті договору точної суми не веде до недійсності такого договору, оскільки наперед неможливо встановити, який обсяг робіт і послуг буде надано клієнту адвокатом в ході розгляду справи. Сторони між собою домовились та погодили приблизну суму, яку клієнту необхідно буде поетапно сплачувати на підставі попередньо виставлених рахунків. Всі рахунки та квитанції про їх оплату долучені до заяви
04 серпня 2026 року. Вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України не передбачають обов`язок вказувати розмір витрат, які сторона сплатила і які просить стягнути з іншої сторони, тому твердження позивача є безпідставними. Також в передбачені договором строки, а саме 28 липня 2026 року відповідач підписала з адвокатом Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 106 від 19 серпня 2024 року. В ході розгляду справи інтереси відповідача ОСОБА_1 представляла тільки адвокат Хмарук Н.І. Всі клопотання, заяви, заперечення подавалися виключно адвокатом Хмарук Н.І. через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС або через особисту електронну пошту з ЕЦП або безпосередньо в судовому засіданні.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 вересня 2025 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
25 вересня 2025 року судом направлено запити до Відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Дніпровського районного суду міста Києва щодо надання в розпорядження головуючого судді Хромової О.О. матеріалів цивільної справи № 756/6381/24.
02 листопада 2026 року в провадження головуючого судді Хромової О.О. передано матеріали цивільної справи № 756/6381/24.
Відповідно до частин першої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин другої-п`ятої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Дослідивши матеріали справи, заяву про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року по справі № 758/5917/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що «відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат».
Водночас, частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої, третьої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 виснував, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Суд враховує, що представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хмарук Н.І., 13 вересня
2024 року подала до суду письмові пояснення щодо неналежного позивача у справі (перша заява по суті справи). Однак, попередього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат відповідача така заява не містила. Відзиву на позовну заяву не надходило.
Однак, 07 липня 2026 року у судовому засіданні адвокат Хмарук Н.І. заявила про те, що відповідну заяву про стягнення витрат на правову допомогу, які понесла відповідач, буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення.
07 липня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення по справі
№ 755/6381/24 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В., про визнання заповіту недійсним
На оголошення тексту рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/6381/24 сторони не з`явилися.
Повний текст рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року по справі № 755/6381/24 виготовлено 17 липня 2026 року.
Однак, відповідно до довідки про доставку електронного документу від 31 липня 2026 року, що міститься в матеріалах справи, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року по справі № 755/6381/24, доставлено до електронного кабінету представника відповідача Хмарук Н.І.
31 липня 2026 року.
Відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення адвокатом Хмарук Н.І. подано до суду
04 серпня 2026 року (вхід. від 17 серпня 2026 року № 53143), додаткові пояснення до заяви - 06 серпня 2026 року (вхід. від 17 серпня 2026 року № 53139).
Суд також враховує, що до заяви адвоката Хмарук Н.І. долучено докази на підтвердження витрат на правничу допомогу датовані 28 липня 2026 року.
Заперечуючи щодо стягнення судових витрат позивач ОСОБА_2 у своїй заяві від 05 серпня 2026 року (вхід. від 10 серпня 2026 року № 51554) зазначила, що у даному випадку позивач був позбавлений права вчасно оцінити обґрунтованість витрат відповідача на правову допомогу, оскільки усна заява представника відповідача не містила конкретного розміру цих витрат, а попереднього розрахунку надано не було.
Проте, суд враховує, що положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України не встановлено вимог до форми та змісту відповідної заяви, у даному випадку закон зобов`язує сторону, яка зробила таку заяву, подати обгрунтовану заяву про стягнення судових витрат та надати докази таких витрат (договорів, рахунків тощо). Поряд з цим, інша сторона має право заявити відповідне клопотання про зменшення суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід також зазначити, що процесуальним законодавством не встановлено процесуального строку на подачу клопотання про зменшення судових витрат чи відповідних заперечень, судом такого строку також не було встановлено, автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення відбувся 25 вересня 2026 року, відповідні відомості відображено в електронних кабінетах учасників справи.
У даному випадку заяви представника відповідача Хмарук Н.І від 04 серпня 2026 року (вхід. від
17 серпня 2026 року № 53143) та від 06 серпня 2026 року (вхід. від 17 серпня 2026 року № 53139), подані відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, містили інформацію про суму судових витрат та відповідні докази на їх обгрунтування. Позивач та її представник скористалися правом на подачу до суду відповідних заяв, клопотання (письмових заперечень на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення). Поряд з цим, у своїх заявах позивач та її представник не обгрунтовують в чому у даному випадку полягає порушення принципу змагальності, з огляду на обізнаність позивача про подачу заяви про стягнення судових витрат у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, долучення до відповідної заяви доказів понесених судових витрат та наявність достатнього часу для реалізації права на подачу заяв та клопотань із запереченнями на таку заяву. Про неможливість подачі обґрунтованих заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат позивач та її представник також не зазначають.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт
5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено:
1)Копію ордеру від 13 вересня 2024 року серії АА № 1484485 на надання правничої допомоги адвокатом Хмарук Н.І. ОСОБА_1 у Дніпровському районному суді міста Києва;
2)Копію договору від 19 серпня 2024 року № 106 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Хмарук Н.І., відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався надати, а клієнт прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу у справі про визнання заповіту недійсним (справа № 755/6381/24).
У Розділі 2 договору сторони погодили, що оплата правничої (правової) допомоги здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в розмірі та на умовах, що передбачені цим договором. Договірна ціна (вартість) правничої (правової) допомоги, обумовленої договором, визначається за домовленістю сторін. Оплата правничої (правової) допомоги здійснюється клієнтом у формі попередньої оплати протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору на підставі виставленого рахунку. Зобов`язання клієнта по оплаті послуг вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця;
3)Акт від 28 липня 2026 року № 1 приймання-передачі наданих послуг до Договору від 19 серпня
2024 року № 106 про надання правничої (правової) допомоги, у якому сторони підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги: усне консультування з юридичних питань; формування доказової бази; підготовка та подання 13 вересня 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва письмових пояснень щодо неналежного позивача у справі № 756/6381/24; підготовка та подання до суду 30 вересня 2024 року письмові заперечення на клопотання про витребування письмових доказів; підготовка та подання до суду 30 вересня 2024 року письмові заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доказу та пояснень до нього; підготовка та подання до суду 30 вересня 2024 року письмові заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доказу та пояснень до нього з Індивідуальними планами надання соціальних послуг; підготовка та подання до суду 04 листопада 2024 року письмові заперечення на клопотання про витребування доказів; підготовка та подання до Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) адвокатського запиту № 98 від
19 листопада 2024 року; підготовка та подання до суду 29 листопада 2024 року письмові заперечення на клопотання про витребування доказів; підготовка та подання до суду 06 грудня 2024 року письмові пояснення щодо неналежного позивача та долучення додаткових доказів до справи; підготовка та подання до суду 06 грудня 2024 року заяви про виклик свідка; підготовка та подання до суду 06 грудня 2024 року письмові заперечення на заяву про збільшення підстав позову; підготовка та подання до суду 09 грудня 2024 року заперечення на заяву про забезпечення позову; підготовка та подання до суду 10 грудня 2024 року заяви про виклик свідка; підготовка та подання 14 січня 2025 року до Міністерства юстиції України заяви про надання інформації; подання до суду 24 січня 2025 року заяви про ознайомлення з матеріалами справи та саме ознайомлення; підготовка та подання до Київського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від 17 грудня 2024 року; підготовка та подання до суду 12 лютого 2025 року клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи; підготовка та подання до суду 28 квітня 2025 року клопотання про витребування доказів; підготовка та подання до суду 30 квітня 2025 року письмових пояснень щодо неналежного позивача та долучення додаткових доказів до справи; подання до суду 09 червня 2025 року заяви про ознайомлення з матеріалами справи та безпосереднє ознайомлення; підготовка та подання до суду
10 червня 2025 року клопотання про витребування доказів; подання до суду 23 вересня 2025 року заяви про ознайомлення з матеріалами справи та саме ознайомлення; підготовка та подання до суду 24 вересня 2025 року письмові заперечення на клопотання про витребування доказів від 29 серпня 2025 року; участь адвоката в судових засіданнях.
Сторони також погодили, що загальна вартість наданих послуг становить 87 000,00 грн.
4)Рахунки на оплату за договором від 19 серпня 2024 року № 106 про надання правничої (правової) допомоги, а саме:
-від 30 серпня 2024 року № 01 на суму 2 000,00 грн за підготовку та подання до суду заяви про неналежного позивача;
-від 30 вересня 2024 року № 02 на суму 6 000,00 грн за підготовку та подання до суду заперечень на клопотання про витребування письмових доказів від 21 вересня 2024 року, про долучення до матеріалів справи письмового доказу та пояснень до нього 16 вересня 2024 року, про долучення до матеріалів справи письмового доказу та пояснень до нього від 21 вересня 2024 року, участь в судовому засіданні 02 жовтня 2024 року;
-від 02 грудня 2024 року № 04 на суму 11 000,00 грн за підготовку та подання до суду заперечення на клопотання про витребування доказів від 06 листопада 2024 року; підготовка та подання до суду письмових заперечень на заяву про збільшення підстав позову; участь у судовому засіданні
10 грудня 2024 року;
-від 09 грудня 2024 року № 05 на суму 2 000,00 грн за підготовку до суду заперечення на заяву про забезпечення позову від 09 грудня 2024 року;
-від 28 січня 2025 року № 06 на суму 6 000,00 грн за підготовку та подання до Київського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від 17 грудня 2024 року;
-від 05 лютого 2025 року № 07 на суму 5 000,00 грн за підготовку та подання до суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, участь у судовому засіданні 13 лютого
2025 року;
-від 01 квітня 2025 року № 08 на суму 3 000,00 грн за участь від імені клієнта у судовому засіданні в Київському апеляційному суді 03 квітня 2025 року;
-від 17 квітня 2025 року № 09 на суму 7 000,00 грн за підготовку та подання до суду письмових пояснень щодо неналежного позивача та долучення додаткових доказів до справи, участь у судовому засіданні 30 квітня 2025 року;
-від 02 травня 2025 року № 10 на суму 4 000,00 грн за підготовку та подання до суду клопотань про витребування доказів;
-від 10 червня 2025 року № 11 на суму 6 000,00 грн за підготовку та подання до суду клопотання про витребування доказів у позивача, участь у судовому засіданні 11 червня 2025 року;
-від 17 липня 2025 року № 12 на суму 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні 22 липня 2025 року;
-від 18 вересня 2025 року № 13 на суму 7 000,00 грн за підготовку та написання заперечення на клопотання про витребування доказів від 29 серпня 2025 року, участь у судовому засіданні
24 вересня 2025 року;
-від 04 листопада 2025 року № 14 на суму 4 000,00 грн за участь у судовому засіданні 11 листопада 2025 року;
-від 04 грудня 2025 року № 15 на суму 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні 08 грудня
2025 року;
-від 20 березня 2026 року № 17 на суму 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні 24 березня
2026 року;
-від 05 травня 2026 року № 18 на суму 3 0000,00 грн за участь у судовому засіданні 07 травня
2026 року;
-від 06 липня 2026 року № 19 на суму 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні 07 липня 2026 року;
-від 27 липня 2026 року № 20 на суму 3 000,00 грн за підготовку та подання до суду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
5)Копії квитанцій про сплату від 30 серпня 2024 року на суму 2 000,00 грн, від 03 жовтня 2024 року на суму 6 000,00 грн, від 08 листопада 2024 року на суму 6 000,00 грн, від 04 грудня 2024 року на суму 11 000,00 грн, від 11 грудня 2024 року на суму 2 000,00 грн, від 31 січня 2025 року на суму
6 000,00 грн, від 12 лютого 2025 року на суму 5 000,00 грн, від 02 квітня 2025 року на суму
3 000,00 грн, від 22 квітня 2025 року на суму 7 000,00 грн, від 02 травня 2025 року на суму
4 000,00 грн, від 11 червня 2025 року на суму 6 000,00 грн, від 18 липня 2025 року на суму
3 000,00 грн, від 19 вересня 2025 року на суму 7 000,00 грн, від 05 листопада 2025 року на суму 4 000,00 грн, 05 грудня 2025 року на суму 3 000,00 грн, від 20 березня 2026 року на суму
3 000,00 грн, від 06 травня 2026 року на суму 3 000,00 грн, від 30 липня 2026 року на суму
3 000,00 грн
Таким чином, детальний опис наданих адвокатом Хмарук Н.І. адвокатських послуг по справі
№ 755/6381/24 відображено у Акті приймання-передачі наданих послуг від 28 липня 2026 року № 1 до Договору від 19 серпня 2024 року № 106 про надання правничої (правової) допомоги та відповідних рахунках на опалту послуг за договором.
Слід врахувати, що право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
-не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21);
-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 775/9215/15ц);
-суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти
34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого
2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті
137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Заперечуючи щодо задоволення заяви про стягнення судових витрат позивач та її представник зазначили, що заявлений розмір судових витрат вважають необґрунтованими, недоведеними та неспівмірними, з огляду на встановлені законом ставки судового збору, сума заявленного гонорару в розмірі 87 000,00 грн є неспівмірною до предмету позову та складності справи, адвокатом не додано договір про надання правничої допомоги, на який посилається у заяві, відсутні акти виконаних робіт (наданих послуг), акт прийому-передачі послуг адвокатом та клієнткою не складався та до заяви про стягнення витрат не доданий. Витрати документально не підтверджені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Надаючи оцінку долученим до матеріалів справи доказам на підтвердження витрат на правничу допомогу суд враховує, що положеннями договору сторони не передбачили сукупного розмірі гонорару адвоката, вартості можливих окремих послуг за договором чи ціни години роботи адвоката.
Однак, матеріалами справи підтверджено, що адвокат Хмарук Н.І. здійснювала представництво прав та інтересів відповідача ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/6381/24, подавала заяви по суті справи, ознайомлювалася з матеріалами справи, брала участь у судових засіданнях.
Щодо заявленого адвокатом часу на підготовку заяви підготовку та подання до суду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 755/6381/24, суд наголошує, що витрати на підготовку заяви про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, не підлягають відшкодуванню (постанови Верховного Суду від 02 лютого 2024 року по справі № 910/9714/22, від 13 березня 2025 року по справі № 910/18717/23).
Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи складність справи, суть спору, тривалість затраченого представником ОСОБА_1 - адвокатом Хмарук Н.І., часу, пропорційність витрат предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також враховуючи заперечення позивача, суд вважає, що дійсними, розумними та обґрунтованими витратами на правничу допомогу є 60 000,00 грн. Посилання сторони позивача на розмір ставок судового збору для позовів немайнового характеру та власна оцінка дій представника не спростовують обґрунтування заявленого розміру судових витрат, оскільки в даному випадку відповідачем надано документи, які у свої сукупності підтверджують факт надання правничої допомоги адвокатом, місять інформацію про перелік виконаних адвокатом робіт.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Наталії Іванівни, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Лариса Володимирівна, про визнання заповіту недійсним, - задовольнити.
Доповнити рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року по справі
№ 756/6381/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Лариса Володимирівна, про визнання заповіту недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання:
АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3 .
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соловчук Лариса Володимирівна, ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя О.О. Хромова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua