Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №638/24256/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/24256/25

Н/п 2/638/4176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Заварзи Т. В.,

за участі секретаря судового засідання Одинця А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів, –

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів.

Позивач просить визнати недійсним абзац 7 пункту 18 Заяви №ABH0CW31517180286 від 2024-01-14 року; зобов`язати відповідача повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованих платіжних операцій в розмірі 1190,13 гривень, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання до дня повернення коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є клієнтом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», відповідачем було здійснено 3 списання на суму 383,99; 403,07 та 403,07 гривень, на які він згоди не давав. Позивач встановив, що ці списання відбувалися на кредитний рахунок відкритий відповідно до договору №ABH0CW31517180286 від 2024-01-14 року.

Позивач стверджує, що відповідач включив у складений ним текст договору і надав йому на підпис положення “на майбутнє” які суперачать законодавству. Зокрема Заява, яка разом з Графіком погашення кредиту, Умовами та правилами надання банківських послуг становлять кредитний Договір щодо надання кредиту за послугою містить абзац 7 пункту 18 наступного змісту: “надаю право та доручаю АТ «А-БАНК» здійснювати договірне списання коштів з усіх моїх рахунків, відкритих у АТ «А-БАНК», без додаткових моїх розпоряджень, для погашення будь-яких інших моїх грошових зобов`язань перед АТ «А-БАНК», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між мною та банком. Цим дорученням на договірне списання надаю згоду Банку для здійснення кожної платіжної операції, що буде виконана в процесі виконання доручення”.

Позивач вважає, що вказане положення прямо суперечить законодавству України, зокрема, принципам і порядку виконання платіжних операцій визначені Законом “Про платіжні послуги” щодо форми та порядку надання платіжних інструкцій (ст. 40), порядку ініціювання платіжних операцій (ст. 41), згода платника на виконання платіжної операції (ст. 42).

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на позов, у яких він не заперечує факт списання грошових коштів з рахунку позивача, водночас зазначає, що таке списання передбачено №ABH0CW31517180286 від 2024-01-14 року та не суперечить ч. 2

ст. 1071 Цивільного кодексу України. Посилаючись на це просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5000 гривень.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. До суду від нього надійшла заява, у якій він просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, до суду надійшли заперечення на позовну заяву.

Отже, під час прийняття судового рішення суд прийшов до висновку про відсутність підстав для ухвалення заочного рішення.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14 січня 2024 року позивач підписав заяву про надання послуги "Розстрочка на витрати" № ABH0CW31517180286 від 2024-01-14 року.

Відповідно до п. 18 цієї заяви ОСОБА_1 підписанням цієї Заяви підтвердив та погодився з тим, що він надає право та доручає АТ «А-БАНК» здійснювати договірне списання коштів з усіх своїх рахунків, відкритих у АТ «А-БАНК», без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань перед АТ «А-БАНК», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком. Цим дорученням на договірне списання позивач надав згоду Банку для здійснення кожної платіжної операції, що буде виконана в процесі виконання доручення.

Відповідач не заперечував, що ним було здійснено списання грошових коштів з рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за заявою про надання послуги "Розстрочка на витрати" № ABH0CW31517180286 від 2024-01-14 року.

Інші докази, на підставі яких суд може встановити факти, що стосуються обставин справи, що розглядається, у суду відсутні.

Отже, суд всебічно та повно дослідивши докази на підтвердження вимог позивача, робить наступні висновки.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).

Отже, згідно з ч. 2 ст. 1071 та ч. 1 ст. 1072 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, проте, виключно в межах залишку грошовий коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Договірне списання - це списання грошових коштів з будь-якого рахунку клієнта у рахунок погашення зобов`язань перед банком, згідно з договором умовами якого передбачено подібне списання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Сторони визнають, що 14 січня 2024 року позивач підписав заяву про надання послуги "Розстрочка на витрати" № ABH0CW31517180286 від 2024-01-14 року.

Позивач визнає, що у нього «могли виникнути зобов`язання перед банком» за цим договором.

Відповідно до п. 18 цієї заяви ОСОБА_1 підписанням цієї Заяви підтвердив та погодився з тим, що він надає право та доручає АТ «А-БАНК» здійснювати договірне списання коштів з усіх своїх рахунків, відкритих у АТ «А-БАНК», без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань перед АТ «А-БАНК», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком. Цим дорученням на договірне списання позивач надав згоду Банку для здійснення кожної платіжної операції, що буде виконана в процесі виконання доручення.

Це положення заяви не суперечить ст.1071 Цивільного кодексу України.

Отже, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1190,13 гривень.

Зважаючи на положення статті 1071 ЦК України, якою передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним абзацу 7 пункту 18 Заяви №ABH0CW31517180286 від 2024-01-14 року.

Щодо витрат на правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 2812-1/2023 про надання правової допомоги від 28 грудня 2023 року, укладений із адвокатом Омельченко Є. В. та додаткові угоди до нього.

Суд зазначає, що окрім договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2023 року суду не надано інших доказів на підтвердження позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 638/24256/25.

Суд не може визнати детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 638/24256/25, вказівку у розділі 4 договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2023 року на стандартну вартість адвокатських послуг у кожній справі, в якій будуть представлятися інтереси АТ "Акцент-Банк". Суду не надано жодних доказів, які послуги у справі, що розглядається судом, надавалися адвокатом.

Отже, зважаючи на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 638/24256/25, суд вважає, що слід відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Виходячи з вище викладеного, керуючись статтею 1071 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання недійсним пункту договору та стягнення грошових коштів відмовити повністю.

Відмовити Акціонерному товариству «Акцент-Банк» у стягненні з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Суддя Тетяна ЗАВАРЗА