Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №240/14300/26
Суддя: Гнап Д.Д.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/14300/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Коростишівський професійний коледж" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Коростишівський професійний коледж" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Коростишівський професійний коледж» звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 11 березня 2026 року № 0005603/24-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що є державним неприбутковим закладом професійної освіти, фінансування якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів відповідно до затвердженого кошторису та помісячного розпису асигнувань.
Позивач стверджував, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок недостатнього бюджетного фінансування протягом 2023-2025 років, а не через його умисні чи протиправні дії.
На думку позивача, застосування штрафних санкцій та нарахування пені за відсутності його вини порушує принцип пропорційності, не забезпечує справедливого балансу між публічними інтересами та інтересами закладу освіти, його працівників і здобувачів освіти.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обов`язок платника щодо своєчасного та повного нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску є безумовним та не залежить від його фінансового стану.
Суд зазначив, що недостатність бюджетного фінансування, відсутність коштів на рахунках установи та звернення до органів управління освітою з проханнями про виділення додаткових бюджетних асигнувань не звільняють платника від виконання встановленого законом обов`язку зі своєчасної сплати єдиного внеску.
При цьому суд врахував, що факт виникнення заборгованості та несвоєчасної сплати єдиного внеску позивачем не заперечувався.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення контролюючого органу прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, а тому правові підстави для його скасування відсутні.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Коростишівський професійний коледж» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Апелянт наголошує, що є державним закладом освіти, який здійснює свою діяльність за рахунок бюджетного фінансування та не має можливості самостійно визначати обсяги бюджетних асигнувань.
Стверджує, що несвоєчасна сплата єдиного внеску зумовлена недостатнім фінансуванням видатків за відповідними бюджетними програмами, а не свідомим невиконанням вимог законодавства.
Зазначає, що неодноразово звертався до Департаменту освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації з проханнями про збільшення та наближення бюджетних асигнувань для погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску.
На переконання апелянта, зазначені обставини підтверджують вжиття ним заходів для належного виконання своїх обов`язків та відсутність вини у порушенні строків сплати єдиного внеску.
Крім того, апелянт вважає, що застосування до закладу освіти значних фінансових санкцій за відсутності належного бюджетного фінансування є непропорційним втручанням у його діяльність, погіршує фінансове становище установи та негативно впливає на забезпечення освітнього процесу.
Головне управління ДПС у Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення.
Відповідач зазначає, що відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Наголошує, що відсутність бюджетних коштів та несвоєчасне надходження фінансування не звільняють платника від відповідальності за порушення строків сплати єдиного внеску.
Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Коростишівський професійний коледж» (код ЄДРПОУ 05536413) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області як платник єдиного внеску.
Відповідно до даних інтегрованої картки платника за кодом платежу 71010000 у позивача обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску, що виникла на підставі поданих ним розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, та сум нарахованого єдиного внеску.
Зокрема, судом встановлено несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати єдиного внеску за окремі звітні періоди 2023-2025 років.
На підтвердження обставин недостатнього бюджетного фінансування позивач посилався на листування з Департаментом освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації, зокрема на листи від 02.04.2025 № 426, від 30.04.2025 № 525, від 04.06.2025 № 584, від 19.06.2025 № 629, а також листи за липень та вересень 2025 року.
Зазначеними зверненнями позивач порушував питання щодо можливості наближення помісячних кошторисних призначень за відповідною бюджетною програмою та економічною класифікацією видатків для забезпечення сплати єдиного внеску.
Факт несвоєчасної сплати єдиного внеску та наявності заборгованості позивачем не заперечувався.
У зв`язку з порушенням строків сплати єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Житомирській області 11 березня 2026 року прийнято рішення № 0005603/24-03 про застосування штрафних санкцій у розмірі 960 120,82 грн та нарахування пені в розмірі 82 677,86 грн, усього на суму 1 042 798,68 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464-VI).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці — підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім визначених цією нормою винятків, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, для яких встановлено інший строк сплати.
Водночас частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI прямо передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже, законодавець встановив обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок, виконання якого не поставлено в залежність від наявності достатніх коштів на рахунках платника, джерел його фінансування чи своєчасності надходження бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платника накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок зі сплати єдиного внеску має імперативний характер, а порушення встановлених законом строків його сплати є підставою для застосування передбачених законом заходів відповідальності, крім випадків, коли спеціальними положеннями законодавства встановлено відповідне звільнення.
Колегія суддів звертає увагу, що аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2022 року у справі № 808/1505/16.
У зазначеній справі Верховний Суд, розглядаючи спір щодо правомірності застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску бюджетною установою, дійшов висновку, що несвоєчасне надходження бюджетного фінансування не звільняє платника від установленого законом обов`язку своєчасної сплати єдиного внеску.
Верховний Суд наголосив, що відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Наведений правовий висновок є застосовним до спірних правовідносин, оскільки в обох випадках підставою оскарження фінансових санкцій визначено несвоєчасне бюджетне фінансування установи.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність достатніх бюджетних асигнувань та неможливість самостійно забезпечити фінансування відповідних видатків виключають відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
При цьому колегія суддів враховує, що статус позивача як державного закладу професійної освіти не змінює його правового становища як платника єдиного внеску та не передбачає окремого звільнення від відповідальності за порушення строків його сплати.
Посилання апелянта на листування з Департаментом освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зазначені документи підтверджують звернення позивача до відповідного органу з питань бюджетного фінансування та вжиття заходів, спрямованих на отримання додаткових коштів для погашення заборгованості.
Водночас такі обставини не змінюють визначених законом строків сплати єдиного внеску та самі по собі не є підставою для звільнення платника від застосування передбачених законом фінансових санкцій.
Колегія суддів також не приймає доводи апелянта про необхідність звільнення його від відповідальності з огляду на відсутність умислу щодо порушення законодавства.
Закон № 2464-VI пов`язує застосування передбачених частинами десятою та одинадцятою статті 25 фінансових санкцій із фактом порушення встановлених строків сплати єдиного внеску та не передбачає загального звільнення від такої відповідальності виключно з підстав відсутності умислу чи недостатності фінансування.
Разом із тим колегія суддів враховує, що законодавством передбачалися спеціальні тимчасові обмеження щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені в період дії воєнного стану.
Так, відповідно до пунктів 9-21 та 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI у редакції Закону України від 30 червня 2023 року № 3219-IX штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, вчинені з початку дії воєнного стану до 01 серпня 2023 року, а пеня за відповідний період не нараховується.
Водночас установлені судом першої інстанції порушення строків сплати єдиного внеску стосуються періодів після 01 серпня 2023 року.
Отже, зазначені положення законодавства не встановлюють загального звільнення позивача від відповідальності за порушення, які є предметом розгляду в цій справі.
При цьому колегія суддів враховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 24 липня 2025 року у справі № 120/8544/24, відповідно до якого під час перевірки правомірності застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску необхідно враховувати законодавчо встановлені періоди звільнення від відповідальності та перевіряти обґрунтованість відповідних розрахунків контролюючого органу.
Водночас у цій справі наведені позивачем доводи стосуються передусім причин виникнення заборгованості, пов`язаних із недостатнім бюджетним фінансуванням, які з огляду на положення Закону № 2464-VI не становлять самостійної підстави для скасування рішення контролюючого органу.
Щодо доводів апелянта про непропорційність застосованих штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.
Принцип пропорційності, закріплений у пункті 8 частини другої статті 2 КАС України, передбачає необхідність дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення суб`єкта владних повноважень.
Разом із тим застосування цього принципу не може здійснюватися без урахування імперативних положень спеціального закону, який визначає обов`язок платника зі сплати єдиного внеску та встановлює конкретні розміри фінансових санкцій за порушення відповідного обов`язку.
Єдиний внесок є обов`язковим страховим платежем, спрямованим на забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування та реалізацію прав застрахованих осіб.
Тому встановлення законодавцем відповідальності за порушення строків його сплати переслідує легітимну мету забезпечення належного та своєчасного надходження страхових внесків.
Сам по собі значний розмір застосованих фінансових санкцій та їх негативний вплив на фінансовий стан платника не свідчать про протиправність рішення контролюючого органу, якщо такі санкції застосовані за наявності передбачених законом підстав та у встановленому законом розмірі.
Отже, доводи апелянта про порушення принципу пропорційності не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для звільнення позивача від відповідальності виключно у зв`язку з недостатнім бюджетним фінансуванням.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, визнання позивачем факту несвоєчасної сплати єдиного внеску та відсутність передбачених законом підстав для звільнення від відповідальності з мотивів недостатності бюджетного фінансування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Коростишівський професійний коледж" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючаГнап Д.Д.
СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua