Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №643/15741/25
Суддя: Яцина В. Б.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 643/15741/25 Головуючий суддя І інстанції Замікула Б. С.
Провадження № 22-ц/818/3848/26, 22-ц/818/3847/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про стягнення аліментів
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.,
суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2026 року, апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткове рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи – ОСОБА_5 , про стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 із використанням підсистеми «Електронний суд» звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова із позовом до ОСОБА_2 про стягнення на свою користь аліментів на утримання ОСОБА_3 , в якому, з у рахуванням зменшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову і до завершення навчання ОСОБА_3 , але не довше, ніж до досягнення нею 23 років.
В обґрунтування заявлених вимог зазначається, що позивач разом із двома спільними з відповідачем доньками тимчасово мешкає у Великій Британії.
Наразі виникла нова необхідність у стягненні аліментів, оскільки старша дочка ( ОСОБА_3 ) донька успішно отримала Вищий національний диплом про закінчення коледжу та продовжила освіту, вступивши на третій курс університету Robert Gordon University за спеціальністю DA Hons Applied Social Sciences.
У зв`язку з навчанням, дочка немає можливості повністю себе утримувати та потребує матеріальної допомоги. Відповідач є працездатним, має можливість надавати утримання, однак добровільно цього не робить.
17.10.2025 відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2024, на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_6 , з частки від усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/8 частки від усіх заробітків та доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Свою заяву відповідач мотивував зміною сімейних обставин, а саме укладанням нового шлюбу та народженням у ньому дитини.
Ухвалою суду від 17.11.2025 відмовлено у прийнятті зустрічного позову відповідача про зменшення розміру аліментів на утримання меншої дочки - ОСОБА_6 , стягнутих на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2024.
17.10.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на погіршення свого матеріального становища. Зокрема, відповідач зазначив, що 01.12.2020 він уклав шлюб із ОСОБА_4 від якого у них народилась дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі дружина відповідача перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку, а тому на відповідач несе весь тягар матеріального забезпечення своєї родини та їхньої малолітньої дочки.
Також відповідач просив врахувати, що з нього вже стягуються аліменти на користь позивача у розмірі частини доходу щомісячно на утримання молодшої доньки ОСОБА_6 .
Відповідач стверджує, що не спілкується з дочкою ОСОБА_3 , оскільки саме вона заблокувала усі можливі способи комунікації із ним. Втім, він поважає вибір дочки та бажає їй успіхів.
Крім того, відповідач зазначає, що обов`язок утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не може покладатись повністю на одного з батьків, водночас, позивач не надала доказів на підтвердження власних доходів, а відтак, її фінансової участі в утриманні дочки на період її навчання.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 17.09.2025 року, тобто дати подання позову і до завершення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Додатковим рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2026 року стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати , повьязані з розглядом справи у розмірі 10360,75грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення змінити, зменшивши розмір аліментів до 1/16 частини заробітку, та скасувати додаткове рішення.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Це не «можливе» погіршення стану, а законний обов`язок відповідача, який безпосередньо впливає на його спроможність надавати допомогу повнолітній доньці (ст. 182 СК України). Таким чином, його реальний дохід має розподілятися не лише на нього та дітей, а й на непрацездатну дружину, що судом враховано не було
Суд надав перевагу інтересам повнолітньої особи над інтересами новонародженої дитини, фактично покаравши відповідача за розширення сім`ї.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що аліменти на повнолітніх студентів не повинні ставити платника аліментів у скрутне матеріальне становище. Суд першої інстанції процитував це правило, але вчинив навпаки: він визнав, що мій стан погіршився (народження дитини, дружина в декреті), але назвав це «відповідальним кроком», тим самим відмовивши у повноцінному врахуванні цього факту.
Так, згідно з постановою КЦС ВС від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 та ст. 192 СК України народження дитини в новому шлюбі та декрет дружини є обставинами, що підлягають обов`язковому врахуванню при зміні розміру аліментів, якщо вони призводять до погіршення майнового стану платника.
Суд не здійснив комплексної оцінки всіх утриманців відповідача, що призвело до формального застосування ст. 182 СК України без реального врахування матеріального стану. З урахуванням вже існуючого обов`язку сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини доходу (19 730 грн.) на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 , призначення додатково 1/8 частини доходу (9 865 грн.) на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_9 призводить до того, що загальний розмір аліментів становить 3/8 доходу (37,5%- 29 596 грн.).
За таких обставин, залишення розміру аліментів на рівні 1/8 частини за умови суттєвого збільшення кількості моїх утриманців не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Таке стягнення є надмірним, порушує баланс інтересів усіх моїх дітей та підлягає зменшенню.
Щодо незаконності та необґрунтованості додаткового рішення.
Відсутній фіскальний чек або інвойс, виписаний безпосередньо на ім`я позивачки ( ОСОБА_1 ), що підтверджував би її витрати саме на юридичні дії в межах справи. Отже, стягнення судових витрат на підставі скасованих форм документів та приватних переказів між родичами є порушенням принципу юридичної визначеності. Суд не може ігнорувати вимоги закону щодо допустимості доказів (ст. 78 ЦПК) лише на підставі припущення, що "послуги не є безкоштовними". Таке рішення є непередбачуваним для сторони та порушує право на справедливий судовий розгляд.
Позивачка, ініціюючи позов про стягнення аліментів на навчання за кордоном, завідомо знала про необхідність перекладу та легалізації документів. Відмова від надання розрахунку позбавила Відповідача можливості оцінити загальний фінансовий ризик спору та запропонувати мирне врегулювання (медіацію). Суд необґрунтовано став на бік позивачки, ігноруючи її процесуальну недбалість.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та стягнути на її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини та стягнути з відповідача понесені витрати відповідно до поданої заяви від 22.12.2025 року у повному обсязі.
Скарга мотивована наступним.
Суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 13, ст. 76, ст. 77 ЦПК України). Зокрема, суд встановив, що ОСОБА_10 з вересня 2026 року продовжує очне навчання на третьому курсі Robert Gordon University (бакалаврська програма DA Hons Applied Social Sciences, проживає разом із матір`ю в м. Абердин, Велика Британія, і не має можливості повністю себе утримувати. Однак суд не дав належної оцінки реальним витратам, пов`язаним із навчанням та проживанням у Великій Британії (вартість навчання, проживання, харчування, транспорт, підручники), хоча позивачем були надані докази її доходів та понесених витрат (довідка про доходи, квитанції про оплату ЖКП, чеки на переклад документів). Відсутність детального розрахунку витрат на навчання сама по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки обов`язок батьків є спільним і пропорційним (ч. 1 ст. 199, ст. 200 СК України).
Суд неправильно застосував норми матеріального права (ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, ст. 182 СК України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3). Судом встановлено, що середньомісячний дохід позивача становить 77 304,24 грн, а доход відповідача — 78 923,33 грн (практично однаковий). При цьому позивач несе основний тягар утримання дочки, яка навчається очно за кордоном. Стягнення розміру аліментів з відповідача не 1/6 а 1/8 частини є необґрунтованим, оскільки суд не довів, чому саме така частка є «достатньою та необхідною» для забезпечення потреб дитини з урахуванням вартості навчання та проживання у Великій Британії. Відповідно до ст. 182 СК України суд зобов`язаний враховувати матеріальне становище обох батьків, потреби дитини у зв`язку з навчанням та принцип рівності участі обох батьків у її утриманні. Встановлений судом розмір 1/8 не відповідає цим критеріям і суперечить принципу пропорційності.
Суд неправильно оцінив докази щодо матеріального становища сторін та можливості відповідача надавати допомогу (ст. 89 ЦПК України). Доводи відповідача про погіршення його матеріального становища у зв`язку з народженням дитини в новому шлюбі та відпусткою дружини по догляду за дитиною не підтверджені належними доказами за період з вересня 2026 року. Натомість доход відповідача залишається стабільним і достатнім для виконання батьківських обов`язків щодо обох дочок. Суд необґрунтовано послався на «вибір місця проживання» позивачем, не врахувавши, що переїзд до Великої Британії відбувся в умовах воєнного стану та в рамках Української суперспонсорської схеми, що не може бути підставою для покладення додаткового тягаря виключно на одного з батьків. Обрання саме цієї країни виходило із інтересів саме дітей, які знали лише англійську мову та їх проживання й навчання у англомовній країні було б менш стресовим ніж у іншій Європейській країні. 4. Суд не вирішив питання про стягнення понесених позивачем судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Позивачем 22.12.2025 подано заяву про стягнення судових витрат та клопотання про долучення доказів (квитанції на переклад документів з англійської на українську мову, чеки на постановку на тимчасовий консульський облік). Суд не дав оцінки цим витратам і не вирішив питання про їх стягнення з відповідача, що є порушенням процесуального законодавства. В своєму додатковому рішенні суд стягнув судові витрати не в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення змінити та визначити розмір аліментів у розмірі 1/6 частини.
В обґрунтування скарги зазначає, що суд сам встановив, що: дохід відповідача становить 78 923 грн; дохід матері становить 77 304 грн, тобто фінансові можливості сторін є співмірними. У такому випадку визначення аліментів у розмірі лише 1/8 доходу відповідача порушує баланс участі батьків, оскільки фактично покладає більший тягар утримання на матір.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення змінити та зменшити розмір стягнутих аліментів до 1/16 частин.
Скарга мотивована наступним.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, рішення про стягнення аліментів на одну дитину безпосередньо впливає на обсяг утримання інших дітей боржника, оскільки сукупний розмір стягнень обмежений законом та реальними доходами платника. Не залучивши мене до процесу, суд позбавив малу дитину права на захист її майнових інтересів. Крім того, я знаходжусь на утриманні відповідача, оскільки перебуваю в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не отримую дохід в цей період, що підтверджується копією відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податку від 06.03.2026.
З 01.12.2020 я перебуваю у шлюбі із відповідачем у справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася наша спільна із відповідачем донька ОСОБА_7 . Проживаємо всі разом в м. Чернігові з 2025 року в нашій спільній квартирі. З 17.09.2025 я перебуваю у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_11 до досягнення нею трирічного віку. Наразі я здійснюю обов`язок по догляду за немовлям та не отримую жодних доходів, окрім соціальних виплат на дитину, що передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, на яких поширюється дія цього Закону (суб`єктам декларування), забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Враховуючи мій професійний статус та перебування у декретній відпустці, я позбавлена будь-якої правової та фактичної можливості здійснювати сумісництво або отримувати прибуток від інших джерел, окрім передбачених законом соціальних виплат, які є мізерними.
Таким чином, утримання її та малолітньої доньки ОСОБА_11 повністю покладено на її чоловіка - ОСОБА_2 , який повністю їх забезпечує, в тому числі за рахунок своїх заощаджень. Ігнорування судом першої інстанції цих суттєвих обставин призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення балансу інтересів усіх дітей відповідача.
Суд фактично відмовився врахувати її нульовий дохід під час знаходження в декреті, залишив поза увагою правовий статус нової сім`ї та встановлені законом обмеження щодо моєї працездатності, що свідчить про необґрунтованість рішення та неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють пріоритетність утримання малолітніх дітей та непрацездатної дружини.
Суд фактично залишив 62,5% доходу відповідача на утримання трьох осіб (самого відповідача, малолітньої ОСОБА_11 та її, як матері що перебуває у декреті). Це призводить до дисбалансу фінансового навантаження та порушення принципу пропорційності при забезпеченні інтересів усіх утриманців платника аліментів. Суд формально застосував ст. 182 СК України без реального врахування матеріального стану відповідача.
Пріоритетним інтересом у будь-якій справі є найкращі інтереси дитини (ст. 3 Конвенції ООН про права дитини). Стягнення 1/8 на користь повнолітньої особи за наявності немовляти та непрацездатної дружини є неспівмірним і порушує баланс інтересів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Відзив мотивовано що, апелянт добровільно уклав новий шлюб у 2020 році та у 2025 році став батьком ще однієї дитини. Сам по собі факт народження дитини у новому шлюбі не є безумовною та автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів на дитину від попереднього шлюбу, що неодноразово підтверджувалось практикою Верховного Суду, зокрема постановою Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 635/1139/17.
Апелянт не надав жодного належного доказу істотного погіршення власного матеріального становища або зменшення доходу. Навпаки, матеріали справи підтверджують наявність у нього стабільного високого доходу.
Апелянт, будучи професійним суддею, достеменно обізнаний із зазначеними вимогами закону та у власній судовій практиці неодноразово надавав оцінку аналогічним обставинам щодо інших осіб. Його судові рішення як судді Сосницького районного суду Чернігівської області містяться у матеріалах справи та підтверджують, що при розгляді сімейних спорів він сам досліджував та надавав оцінку питанням сімейного та майнового стану сторін.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд своє рішення мотивував наступним.
Судом встановлено, що повнолітня дочка ОСОБА_3 продовжує навчання, тому є очевидним, що вона не може забезпечити своє існування та потребує матеріальної допомоги від обох батьків.
При цьому судом встановлено, що середньомісячний розмір доходу обох батьків є практично однаковим (77304,24 грн та 78923,33 грн) та дозволяє нести витрати, аби забезпечити здобуття дочкою освіти, щоб вона в подальшому могла реалізуватись у професії.
Доводи позивача щодо погіршення його матеріального становища у зв`язку з народженням дитини в іншому шлюбі, що не викликає у суду сумнівів, самі по собі не свідчать про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці на період її навчання.
При цьому суд зауважив, що рішення мати ще одну дитину є відповідальним кроком, що передбачає усвідомлену готовність батьків, в даному випадку відповідача, забезпечувати її належний розвиток, виховання та добробут.
Суд також не вбачає підстав для дослідження та надання оцінки доводам позивача щодо розміру витрат, які вона вимушена нести під час проживання у Великій Британії, оскільки вибір місця проживання саме в цій країні є результатом її особистого та свідомого рішення. Таке рішення мало прийматися з урахуванням власної оцінки можливості проживання у цій державі, зокрема щодо працевлаштування та спроможності нести витрати, рівень яких є значно вищим порівняно з Україною чи більшістю інших європейських країн.
Судом враховано, що виїзд позивача за кордон був зумовлений війною в Україні. Водночас позивач не була позбавлена можливості обрати для проживання іншу країну Європи, де вартість проживання є більш співмірною з рівнем витрат в Україні.
Отже, у випадку, якби рішення про переїзд до Великої Британії приймалося спільно обома батьками, саме вони визначали б можливість забезпечення належного рівня проживання для себе та дітей у цій державі. Натомість у ситуації, коли вибір країни проживання залежав від волі одного з батьків (у даному випадку матері), — наслідки такого вибору, зокрема підвищена вартість проживання, навчання чи медичного обслуговування, самі по собі не можуть бути підставою для покладення на іншого з батьків додаткових фінансових зобов`язань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, визначивши обґрунтованим розмір аліментів у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. На переконання суду, визначений розмір аліментів не є надмірним для відповідача та забезпечить належне матеріальне утримання дитини на період її навчання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
У частині 1 статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частини 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Вказані висновки викладено у постанові Постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 337/642/22.
У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який був зареєстрований Київським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 517 від 18.08.2007. В подальшому шлюб розірваний на підставі рішення Меньского районного суду Чернігівської області від 04.04.2017 (справа № 745/119/17).
Наведене підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб від 11.12.2018, наданого позивачем.
Сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказані обставини встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2024 у справі № 643/9195/24, яке набрало законної сили після апеляційного оскарження, та не заперечуються сторонами, у зв`язку з чим відповідно до ст. 84 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Крім того, вказаним рішенням суду також встановлено, що на підставі судового наказу Московського районного суду м. Харкові від 25.02.2019 у справі № 643/357/19 стягувались з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.01.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
У зв`язку із досягненням старшою дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, стягнення з відповідача аліментів на її утримання припинилося, а розмір аліментів на молодшу доньку
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , становив 1/6 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Між тим, за результатами апеляційного перегляду рішення Московського районного суду
м. Харкова від 26.02.2024 у справі № 643/13491/23, постановою Харківського апеляційного суду від 14.08.2024 стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини доходів та на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 21.12.2023 року і до закінчення навчання (21.06.2024 рік), але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.
Відтак, судом встановлено, що на підставі судових рішень, із відповідача стягуються аліменти на утримання двох його дочок ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), одна з яких є повнолітньою та продовжує навчання.
Згідно апостильованої та перекладеної на українську мову довідки ОСОБА_12 у м. Абердин від 17.09.2025 встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студенткою курсу прикладних соціологічних наук бакалаврської програми з додатковою підготовкою вказаного навчального закладу.
Студентка розпочала навчання у вересні 2025, курс має тривалість 2 роки та завершується у травні 2027 (очна форма навчання).
Відповідно апостильованої та перекладеної на українську мову довідки, виданої спеціалістом з питань житла та підтримки міської ради м. Абердин вбачається, що ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , АВ16 5PL, в рамках Української суперспонсорської схеми «Дім для українців» Уряду Шотландії.
Також судом встановлено, що позивач перебуває на тимчасовому консульському обліку в Консульстві України в Единбурзі (4GBR1) з 06.10.2025, що підтверджується копією відповідної довідки від 06.10.2025.
Згідно з копією довідки Податкової та митної служби Великої Британії, перекладеної на українську мову, розмір оподатковуваного доходу ОСОБА_15 від роботи в компанії «Медітерейніан Абердин Лімітед» становить: 1821,48 фунтів стерлінгів (30.05.2025), 1455,70 фунтів стерлінгів (30.06.2025), 1461,71 фунтів стерлінгів (30.07.2025), 1704,27 фунтів стерлінгів (30.08.2025), 804,53 фунтів стерлінгів (30.09.2025), а всього – 7247,69 фунтів стерлінгів. При цьому із позивача утримано за вказаний період податку та витрат на страхування 182,02 фунтів стерлінгів та 185,58 фунтів стерлінгів (відповідно).
Відтак, середньомісячний дохід позивача за період травень-вересень 2025, тобто до моменту подачі позову, становив 1376,01 фунтів стерлінгів ((7247,69- 182,02-185,58)?5 місяців).
Згідно даних з офіційного сайту НБУ курс гривні відносно фунта стерлінгів станом на 17.09.2025 (дату подачі позову) становив 56,1897 грн за 1 фунт стерлінгів.
Отже, заявлений позивачем щомісячний дохід в гривневому еквіваленті складає 77304,24 грн, що передбачає обов`язок утримання повнолітньої дочки, з огляду на очну форму навчання.
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітньої доньки, яка продовжує навчатися, суд першої інстанції не встановив наявності обставин, які б перешкоджали відповідачу у виконанні його батьківських обов`язків стосовно дитини.
Суд відповідно до наявних у справі відомостей врахував, що ОСОБА_2 є працездатною особою, має стабільний заробіток, розмір якого дозволяє утримувати усіх його дітей.
Встановлено, що відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого Подільським районним у місті Києві відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1677 від 01.12.2020.
Від вказаного шлюбу відповідач має малолітню дочку – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом ДРАЦС у місті Чернігові міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 548 від 01.07.2025.
Згідно довідки, виданої Управлінням кадрової роботи Державного бюро розслідування від 06.10.2025 № 500, дружина відповідача, ОСОБА_4 , з 22.10.2020 проходить службу у вказаному правоохоронному органі, водночас з 17.09.2025 та дотепер перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Як зазначає відповідач та підтверджується довідкою про доходи, розмір доходу його дружини за період з січня 2025 по серпень 2025 року становив 866026 грн. При цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження розміру доходу його дружини, починаючи з вересня 2025, лише зазначено, що вона отримує щомісячну допомогу в розмірі 860 грн. до досягнення дитиною 3 років.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час перебування дружини відповідача у відпустці по догляду за дитиною, її дохід вочевидь є значно меншим, аніж до відпустки, що може свідчити про погіршення майнового стану відповідача. Проте арифметично визначити, наскільки відбулось погіршення майнового стану відповідача, встановити це неможливо, оскільки такі докази не надано до матеріалів справи.
При дослідженні розміру доходів відповідача судом встановлено, що їх розмір за період з січня по вересень 2025 складає 819982,74 грн.
Зазначений розмір доходу визнається відповідачем у відзиві на позов.
При цьому у довідці про доходи відповідача зазначено, що за вказаний період з нього було утримано податків та військового збору в сумі 147596,89 грн та 40999,15 грн відповідно.
Відтак, середньомісячний розмір доходу відповідача на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом становив 78923,33 грн, який визначений наступним чином: (819982,74-147596,89-40999,15) )?8 місяців.
Окрім цього, матеріали справи свідчать про те, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції указом Президента України №466/2026 від 02 червня 2026 року ОСОБА_2 призначено на посаду судді Чернігівського апеляційного суду, що свідчить про те, що матеріальне становище відповідача не погіршилось.
Отже, встановивши, що ОСОБА_3 навчається у Північно-східного Шотландського коледжу, потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , який працевлаштований, має можливість надавати доньці таку допомогу, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини доходів на утримання дитини для продовження нею навчання.
Судова колегія, з урахуванням стабільного та достатнього в межах предмету спору в цій справі суддівського доходу відповідача погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення потреб ОСОБА_3 , її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а також з урахуванням рівності прав дітей.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Щодо стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
В ході розгляду справи позивач подала до суду заяву про стягнення з відповідача судових витрат від 22.12.2025, в якій просила стягнути на свою користь витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи в сумі 17531,20 грн, які складаються з: витрати на переклад та нотаріальне засвідчення документів, поданих у справі як докази в сумі 1990 грн, 3000 грн та 560 грн; витрати на апостилювання довідки з університету ОСОБА_16 (м. Абердин) про навчання, оплачені позивачем через переказ коштів дочці у сумі 147 фунтів стерлінгів, що становить 8173,20 грн; витрати у зв`язку із отриманням довідок про постановку позивача та її доньки на тимчасовий консульський облік 3808 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості понесених позивачем судових витрат, їх підтвердження належними та допустимими доказами, судом першої інстанції було враховано, що в матеріалах справи наявні квитанції № 3065672 від 25.09.2025, № 3065674 від 21.10.2025,
№ 3065678 від 12.12.2025 форми № ПО-Д2 про сплату за послуги з перекладу в сумі 1990 грн, 3000 грн, 560 грн (відповідно).
Суд зауважив, що надані квитанції в розумінні податкового законодавства України не є розрахунковим документом, оскільки форма квитанції ПО-Д2 скасована розпорядження Кабінету Міністрів України № 317-р від 08.04.2025. Водночас суд враховує, що позивач надала до суду документи, які перекладені на українську мову та, вочевидь, послуги з перекладу не є безкоштовними. До того ж відповідач не висловив жодних заперечень щодо їх співмірності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач все ж підтвердила понесені нею витрати у цій частині.
Щодо витрат позивача у розмірі 147 фунтів стерлінгів, понесених для оформлення документів відповідно до вимог Гаазької конвенції, суд визнає їх обґрунтованими та належно підтвердженими.
У матеріалах справи міститься довідка ОСОБА_12 (м. Абердин), на якій проставлено апостиль, а факт надання послуг з апостилювання підтверджується інвойсом від 18.09.2025 на зазначену суму.
З урахуванням офіційного курсу гривні до фунта стерлінгів на дату виставлення рахунку (56,22), стягненню підлягає 8264,34 грн.
Водночас суд відхилив доводи позивача щодо понесених нею витрат у зв`язку постановкою позивача та її доньки на тимчасовий консульський облік в сумі 3808 грн, оскільки такі витрати не пов`язані із розглядом справи, а випливають із обов`язку громадян України, які тимчасово перебувають закордоном.
Колегія суддів погоджується з такими висновками.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як визначено ч. 1 - 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
Згідно з ч. 5 ст. 139 ЦПК України у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
При цьому, за приписами ч. 7-9 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 4 ст. 141 ЦПК України).
Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду, що є пітвердженими судові витрати позивача у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 13814,34 грн та враховуючи часткове задоволення позову, судом правомірно застосовано положення
п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2026 року залишити без змін.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач В.Б. Яцина
Судді О.В. Маміна.
О.Ю. Тичкова.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua