Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №643/18391/25
Суддя: Гєрцик Р. В.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 643/18391/25 Головуючий суддя І інстанції Семенова Я. Ю.
Провадження № 33/818/1392/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Степного Г.В.
за участю захисника Бреславець М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Бреславець М.Г. на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 21 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
УСТАНОВИВ:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 11 жовтня 2025 року о 02 год. 49 хв. водій ОСОБА_1 по вул. Франтішка Крала, 41 в м. Харкові, керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест та у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Постановою судді Салтівського районного суду м.Харкова від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Бреславець М.Г. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та винести нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що зібраними матеріалами не зафіксовано факт керування її підзахисним транспортним засобом та наявність ознак алкогольного сп`янніня, які були виявлені поліцією у ОСОБА_1 .
Також, вказує на незаконність зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції за порушення ним комендантської години, оскільки причина такої зупинки йому повідомлена не була.
Крім того, зазначає, що відеозапис події є неповним, а ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування у належний спосіб, оскільки матеріали справи не містять окремого акту або протоколу.
Разом із тим, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги медичний документ КНП «МКБЛ №25», згідно якого онкохвору матір дружини ОСОБА_1 було доставлено до лікарні через вкрай важкий стан, як доказ наявності обставин крайньої необхідності у її підзахисного.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, як було встановлено судом, 11 жовтня 2025 року о 02 год. 49 хв. водій ОСОБА_1 по вул. Франтішка Крала, 41 в м. Харкові, керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест та у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №479969 від 11.10.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.10.2025 року, згідно якого огляд у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук) за допомогою Драгер Алкотест 6820 не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 11.10.2025 року об 03 год. 09 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; його огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;
- письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 від 11.10.2025 року, згідно якого він зобов`язується не сідати за кермо транспортного засобу до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння;
- рапортом т.в.о. командира роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Зінченка М. від 11.10.2025 року щодо події із зазначення обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складення протоколу про адміністративне праовпорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисник апро те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за обстаивин, викладених у протоколі про адміністративне праовпорушення, слід зазначити наступне.
Відеозаписом з реєстратора службового авто зафіксовано рух автоимобіля Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , о 02 год. 48 хв. – 02 год. 49 хв. 11.10.2025 року.
Відеозаписом з боді-камер поліції, який розпочинається о 02 год. 50 хв., зафіксовано події, які мали місце вже після зупинки вище вказаного транспортного засобу. При цьому, ОСОБА_1 , який знаходився біля авто та спілкувався із співробітниками поліції, смаостійно зазначив, що їхав до лікарні за матір`ю його дружини, яку перед цим забрала швидка допомога.
Таким чином, з огляду на викладене та з урахуанням даних відеозапису, можна зробити висновок, що заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні, в той час як на місці події останній жодним чином не заперечував, що автомобілем керував саме він.
При цьому, слід врахувавати, що будь-якимх інших осіб, які б могли керувати спірним автомобілем, окрім самого ОСОБА_1 , на місці зупинки не убачається.
Також, оспорюючи протокол про адміністративне правопорушення, захисник Бреславець М.Г., зокрема, зазначає про незаконність зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції, які не повідомили про її причини.
Відповідно до рапорту т.в.о. командира роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Зінченка М. від 11.10.2025 року, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцією під час дії комендантської години (а.с.8), про що, згідно відеозапису та доводам адвоката, йому і було повідомлено.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.
Так, рішення начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год., дія якої надалі неодноразово продовжувалась, та на час події (19.12.2025 року) тривала з 00:00 год. до 05:00 год. згідно спільного наказу Харківської обласної військової адміністрації (ХОВА) та військового командування № 13В від 15 серпня 2025 року «Про запровадження комендантської години на території Харківської області».
Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме – це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Порушення дії коменданської години не тягне за собоє натсання адміністративної відповідальності, однак, є законною підставою для зупинки транспортного засобу, перевірки документів, поверхневого огляду особи та транспортного засобу, а також затримання (у разі, якщо особа не має при собі документів).
За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо його зупинки апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась у період дії комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.
Разом із тим, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 самостійно відмовився від підпису протоколу, отримання його копії та надання власних письмових пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення, зокрема, з приводу некерування ним авто та обставин його зупинки інспекторами патрульної поліції. (а.с.1)
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозаписом події не зафіксовано наявність ознак алкогольного сп`янніня у ОСОБА_1 та їх виявлення співробітниками поліції, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. (а.с.1)
Аналогічні ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені інспекторами патрульної поліції у ОСОБА_1 , зафіксовані і у акті огляду, і у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. (а.с.5, 6)
Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого останній відмовився.
Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння про що йому, згідно відеозапису, і було повідомлено, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.
Аргументи захисник апро те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольногот сп`яніння була обумовлена наявністю обставин крайньої необхідності (перебування його онкохворої тещі у лікарні), на переконання апеційного суду, також не є слушними з огляду на наступне.
Згідно відеозапису убачається, що ОСОБА_1 дійсно зазначив, що мати його дружини, хвору на онкологію, забрала швидка допомога з підозрою на язву шлунку та навіть продемострував поліції кілька виписок з історії хвороби на вланосному мобільному пристрої. Після прибуття до лікарні та проведення ряду обстежень виявилось, що із шлунком у жінки усе гаразд, а больові відчуття, які її турбували, ймовірно, пов`язані саме з онкохворобою. Після того, вона не побажала залишатися у лікарні, а ОСОБА_1 вирушив до медичної установи, де вона знаходилась, щоб забрати її додому.
Надалі, після того як у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд у встановленому законом порядку, останній погодився пройти його у найближчому закладі охорони здоров`я, самостійно відмовившись від огляду на місці зупинки.
Після прибуття до КНП ХОР «ОКНЛ» поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 його права (ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України) та склали процесуальні документи (акт оглдяу та направлення), після чого ОСОБА_1 , навіть не зайшовши у приміщення лікарні, відмовився проходити оглдя з метою втсановлення стану алкогольного сп`яніння.
Таким чином, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
При цьому, висновок КНП «МКБЛ «25 ХМР» (а.с.47), на якому акцентує свою увагу апелянт, може свідчити про те, що ОСОБА_2 (мати дружини ОСОБА_1 ) дійсно 11.10.2025 року була лоставлена до лікарні, де з нею були проведені певні медичні маніпуляції, однак жодним чином не підтверджує ті обставини, на які захисник посилається як на наявність у ОСОБА_1 крайньої необхідності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (у даному випадку) за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис події є неповним також не є спроможними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.
Відеофіксація відбувалась відкрито, за допомогою технічних засобів відеозпису 113098476/1731, /2096, /2000, проти чого водій ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучено до матеріалів судового провадження.
Даних, що відеофіксація відбувалась за допомогою недозволених технічних засобів відеозпису чи з порушенням вимог чинного законодавства під час апеляційного перегляду також не встановлено.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування у належний спосіб, оскільки матеріали справи не містять окремого акту або протоколу, є безпідставні, так як матеріали судовго провадження містять письмове зобов`язання ОСОБА_1 від 11.10.2025 року, згідно якого він зобов`язується не сідати за кермо транспортного засобу до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння. (а.с.7)
Крім того, згідно відеозапису, поліцейські після складення протоколу повідомили ОСОБА_1 про те, що надалі керувати автомобілем йому заборонено, а також попередили його про повторність.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника Бреславець М.Г. залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua