Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №120/11064/26
Суддя: Гнап Д.Д.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/11064/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2026 року № 22682-2410-0212-UA05080090000089922.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача та закрито провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою вирішено питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.
07 серпня 2026 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив вирішити питання щодо стягнення з відповідача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Частково задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються належними доказами, однак заявлений до відшкодування розмір таких витрат у сумі 7500 грн є завищеним з огляду на складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та час, витрачений на їх надання.
Суд першої інстанції зазначив, що послуги з аналізу документів, законодавства та надання консультації охоплюються підготовкою позовної заяви, а тому їх окрема деталізація не свідчить про виконання адвокатом більшого обсягу роботи.
Врахувавши наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності.
Водночас у задоволенні вимоги про стягнення судового збору відмовлено, оскільки питання його повернення вже вирішено ухвалою суду від 04 серпня 2026 року.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви представника позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 134 КАС України та не надав належної оцінки обставинам, які мають значення для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Апелянт наголошує, що для вирішення питання про компенсацію таких витрат необхідно встановити обсяг фактично наданих адвокатом послуг, кількість витраченого часу, розмір гонорару, складність справи та співмірність заявлених витрат із виконаною адвокатом роботою.
На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки матеріалам справи, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.
Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.
За змістом частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити їх розмір, а обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.
Колегія суддів враховує, що провадження у цій справі закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Зазначеною нормою передбачено закриття провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернення судового збору з бюджету.
Водночас положення частини восьмої статті 139 КАС України передбачають, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник унаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2025 року у справі № 520/25012/24, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в разі закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, зазначив, що за відсутності спеціального порядку розподілу таких витрат необхідно застосовувати частину восьму статті 139 КАС України.
При цьому суд має встановити та належним чином мотивувати, у чому полягали неправильні дії сторони, внаслідок яких виник спір.
Аналогічний підхід щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в разі закриття провадження у справі викладено у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.001303, від 27 квітня 2023 року у справі № 260/3162/22 та від 05 березня 2025 року у справі № 160/17422/23.
Отже, закриття провадження у справі у зв`язку з виправленням суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень саме по собі не виключає можливості покладення на такого суб`єкта витрат на професійну правничу допомогу.
У цій справі провадження закрито за клопотанням відповідача на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, тобто у зв`язку з виправленням суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень.
Таким чином, підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу мають оцінюватися з урахуванням причин виникнення спору та обставин усунення відповідних порушень після звернення позивача до суду.
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано: ордер про надання правничої допомоги серії АІ № 2244648 від 14 липня 2026 року; угоду про надання правової допомоги від 14 липня 2026 року № 119-п/а-26; акт виконаних робіт від 31 липня 2026 року на суму 7500 грн; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат; рахунок-фактуру від 31 липня 2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 184 від 31 липня 2026 року на суму 7500 грн.
Відповідно до угоди про надання правової допомоги № 119-п/а-26 клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та строки, визначені актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно з актом виконаних робіт від 31 липня 2026 року адвокатом надано такі послуги: аналіз документів та законодавства — 1 година, вартість 750 грн; консультація щодо захисту прав у судовому порядку — 1 година, вартість 750 грн; складання та направлення позовної заяви про скасування податкового повідомлення-рішення — 3 години, вартість 6000 грн. Загальна вартість зазначених послуг становить 7500 грн.
Отже, матеріали, досліджені судом першої інстанції, містять документи, що підтверджують підстави надання правничої допомоги, її обсяг, вартість та оплату.
При цьому колегія суддів зазначає, що наявність договору про надання правничої допомоги та документів, які підтверджують вартість наданих послуг, не зумовлює автоматичного відшкодування всієї заявленої суми за рахунок іншої сторони.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має оцінити не лише факт їх понесення, а й необхідність та розумність відповідних витрат з урахуванням конкретних обставин справи.
Зазначений підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до яких при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру.
Суд першої інстанції, дослідивши подані документи, встановив, що заявлена до відшкодування сума 7500 грн є завищеною.
Зокрема, суд врахував, що аналіз документів, вивчення законодавства та надання консультації пов`язані з підготовкою позовної заяви й охоплюються загальною метою надання правничої допомоги у цій справі.
Крім того, суд взяв до уваги предмет спору, обсяг виконаних адвокатом робіт та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За результатами оцінки зазначених обставин суд першої інстанції зменшив розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, із 7500 грн до 4000 грн.
Колегія суддів погоджується, що визначений судом першої інстанції розмір компенсації відповідає встановленому обсягу наданих адвокатом послуг та враховує необхідність дотримання розумного співвідношення між витратами на правничу допомогу і складністю виконаної роботи.
При цьому апелянт, посилаючись на положення статті 134 КАС України та критерії співмірності витрат, не навів конкретних обставин, які б свідчили про необґрунтованість саме визначеного судом першої інстанції розміру компенсації у сумі 4000 грн.
Апеляційна скарга переважно містить виклад нормативних положень щодо розподілу судових витрат та загальних критеріїв оцінки адвокатського гонорару, однак не спростовує встановлених судом обставин щодо фактичного надання правничої допомоги та документального підтвердження відповідних витрат.
Також апелянт не обґрунтував, чому зменшення судом першої інстанції заявленої суми на 3500 грн є недостатнім для забезпечення співмірності витрат.
Саме по собі посилання відповідача на необхідність застосування критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки зазначені критерії були враховані при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідив подані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу докази, оцінив їх з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та співмірності й обґрунтовано визначив розмір витрат, що підлягають компенсації, у сумі 4000 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених статтею 317 КАС України підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
ГоловуючаГнап Д.Д.
СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua