Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №560/13773/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №560/13773/25

Суддя: Гнап Д.Д.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13773/25

Головуюча у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 квітня 2025 року в неповному обсязі, зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію-різницю за цей період у загальній сумі 350 243,50 грн, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 24 травня 2020 року та з 01 серпня 2024 року по 18 квітня 2025 року.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації за зазначені періоди в сумі 139 601,07 грн із відповідним відрахуванням військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Також зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що в березні 2018 року відбулося підвищення грошового забезпечення позивачки у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, однак розмір такого підвищення не перевищив суму можливої індексації, що склалася в зазначеному місяці.

Суд першої інстанції встановив, що розмір грошового забезпечення позивачки в лютому 2018 року становив 7576,32 грн, а в березні 2018 року - 8093,06 грн.

Відповідно суд визначив розмір підвищення грошового забезпечення в сумі 516,74 грн, а суму щомісячної індексації-різниці - 3946,41 грн.

Водночас суд першої інстанції врахував період перебування позивачки у відпустці для догляду за дитиною, а також законодавчі особливості проведення індексації у 2023– 2025 роках.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та неправильно визначив розмір підвищення грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року.

Зокрема, відповідач наголошує, що під час визначення розміру підвищення грошового забезпечення необхідно враховувати лише складові, які не мають разового характеру.

В апеляційній скарзі військова частина наводить власний розрахунок, відповідно до якого розмір підвищення грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року становить 3357,86 грн.

Крім того, апелянт посилається на особливості проведення індексації грошових доходів населення у 2023-2025 роках та заперечує проти задоволення вимог про компенсацію втрати частини доходів.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка - ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №108 позивачка виключена зі списків особового складу.

У травні 2025 року позивачка звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по день звільнення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Листом від 21.05.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку індексації грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 18.04.2025 в неповному обсязі, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові засади проведення індексації грошових доходів населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078.

Згідно з абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума індексації в місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення доходу.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалася в місяці підвищення доходу, сума індексації в цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що в разі підвищення тарифної ставки (окладу) в місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Згідно з абзацом шостим зазначеного пункту до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума поточної індексації, яка складається внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

У постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 та від 06 липня 2023 року у справі № 240/23550/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого для вирішення питання про право військовослужбовця на індексацію-різницю необхідно встановити:

- розмір підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року;

- суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року;

- співвідношення зазначених величин.

При цьому розмір підвищення доходу визначається шляхом порівняння грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року з урахуванням лише тих його складових, які не мають разового характеру.

Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 380/2949/25, у якій наголошено на необхідності встановлення характеру кожної виплати, включеної до грошового забезпечення військовослужбовця в місяцях, що порівнюються.

Судом встановлено, що на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року військова частина НОМЕР_1 подала довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивачки за лютий і березень 2018 року.

Відповідно до зазначеної довідки за лютий 2018 року позивачці нараховано грошове забезпечення, до складу якого включено посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку, щомісячну премію та окрему преміальну виплату в сумі 2841,12 грн.

Зі змісту довідки та доводів апеляційної скарги слідує, що виплата 2841,12 грн належить до додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 380/2949/25 наголосив, що під час визначення розміру підвищення доходу в березні 2018 року необхідно враховувати правову природу виплат та їх належність до щомісячних або одноразових складових грошового забезпечення.

Отже, для цілей застосування абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 щомісячна премія підлягає врахуванню, тоді як виплата, що має разовий характер, не включається до розрахунку.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір підвищення доходу в березні 2018 року, порівняв загальні суми грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року, не виключивши з розрахунку виплату, яка має разовий характер.

Внаслідок цього суд визначив підвищення грошового забезпечення в розмірі 516,74 грн.

Водночас в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року, визначений з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, становить 3357,86 грн.

Виходячи з підсумкових сум грошового забезпечення, зазначених у матеріалах справи, та виключення одноразової виплати 2841,12 грн, відповідний розрахунок має такий вигляд:

7576,32 грн ? 2841,12 грн = 4735,20 грн — грошове забезпечення за лютий 2018 року без одноразової виплати;

8093,06 грн ? 4735,20 грн = 3357,86 грн — розмір підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року.

При цьому щомісячні премії, нараховані в лютому та березні 2018 року, включаються до відповідних сум грошового забезпечення.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а величина приросту індексу споживчих цін, яка застосовується для визначення суми можливої індексації, — 253,30 відсотка.

Отже, сума можливої індексації становить:

1762 грн * 253,30 % = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року становить 3357,86 грн і не перевищує суми можливої індексації 4463,15 грн, позивачка набула право на отримання індексації-різниці.

Розмір такої індексації становить:

4463,15 грн ? 3357,86 грн = 1105,29 грн щомісячно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на індексацію-різницю, однак не погоджується з визначеним судом розміром такої виплати.

Висновок суду першої інстанції про належність позивачці індексації-різниці в розмірі 3946,41 грн щомісячно ґрунтується на неправильному визначенні розміру підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка перебувала на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Із 25 травня 2020 року по 31 грудня 2022 року позивачка перебувала у відпустці для догляду за дитиною. З 01 січня 2023 року позивачка продовжила проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 квітня 2025 року № 108 позивачку виключено зі списків особового складу.

Суд першої інстанції визначив періоди, за які підлягає нарахуванню індексація-різниця, з 01 березня 2018 року по 24 травня 2020 року та з 01 серпня 2024 року по 18 квітня 2025 року.

Колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 5 Порядку № 1078 передбачено збереження визначеної в місяці підвищення доходу суми індексації-різниці до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

У постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25 Верховний Суд звернув увагу на необхідність розмежування поточної індексації та індексації-різниці, а також на те, що положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо обчислення індексу споживчих цін не можуть застосовуватися без урахування правової природи індексації-різниці.

Отже, посилання відповідача на зміну порядку обчислення індексу споживчих цін у 2024 році саме по собі не спростовує права позивачки на індексацію-різницю, визначену відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.

Водночас у межах цієї апеляційної скарги суд переглядає рішення суду першої інстанції щодо періодів, за які позовні вимоги задоволено, та перевіряє правильність визначення належної до виплати суми.

Виходячи із встановленого щомісячного розміру індексації-різниці 1105,29 грн та періодів, визначених судом першої інстанції, розрахунок становить:

1105,29 грн * 34 місяці = 37 579,86 грн;

1105,29 грн / 31 день * 24 дні травня 2020 року = 855,71 грн;

1105,29 грн / 30 днів * 18 днів квітня 2025 року = 663,17 грн.

Загальна сума становить 39 098,74 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність виплати позивачці індексації-різниці в сумі 139 601,07 грн є необґрунтованим, а рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, належні до виплати суми індексації підлягають оподаткуванню та компенсації відповідно до зазначеного Порядку.

Тому висновок суду першої інстанції про необхідність компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є правильним.

Відповідно до статей 1– 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація проводиться в разі порушення встановлених строків виплати доходів, які не мають разового характеру.

Індексація грошового забезпечення належить до таких доходів.

У постанові від 07 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на умови виникнення права на компенсацію втрати частини доходів та можливість пред`явлення вимог про виплату належного доходу і відповідної компенсації в одному судовому провадженні.

Отже, сам по собі факт ненарахування відповідачем індексації не виключає права позивачки на компенсацію втрати частини доходів.

Водночас така компенсація підлягає обчисленню з урахуванням фактично належних до виплати сум індексації та періоду порушення строків їх виплати.

Тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів є правильним.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в іншій частині.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

У цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права на індексацію-різницю грошового забезпечення.

Водночас суд неправильно визначив розмір підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року, унаслідок чого встановив завищений розмір щомісячної індексації-різниці та загальної суми, належної до виплати.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції — зміні в частині визначення розміру індексації грошового забезпечення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо наявності у позивачки права на індексацію-різницю та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року змінити в частині визначення розміру індексації грошового забезпечення, належної до нарахування та виплати ОСОБА_1 .

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.05.2020 та з 01.08.2024 по 18.04.2025, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 в розмірі 39 098,74 грн з одночасним відрахуванням військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44».

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua