Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №600/1941/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: праці

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №600/1941/26-а

Суддя: Гнап Д.Д.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1941/26-а Головуюча суддя 1-ої інстанції - Сіжук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із визначенням березня 2018 року місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Також позивач просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому за зазначений період індексацію грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що під час проходження військової служби йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за 2023 рік у належному розмірі.

На переконання позивача, індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією, яка підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, а для її обчислення необхідно застосовувати березень 2018 року як місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Оскільки спірні правовідносини охоплюють період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за зазначений період.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що вимоги про компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб є похідними від основних позовних вимог, тому також не підлягають задоволенню.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну — подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував правової природи індексації грошового забезпечення як державної соціальної гарантії.

Посилається на положення статей 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, якими передбачено обов`язковість проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Наголошує, що з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку із чим березень 2018 року є місяцем підвищення доходу для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Крім того, апелянт вважає, що закон про Державний бюджет України не може змінювати або зупиняти дію законів, якими встановлено державні соціальні гарантії, оскільки це суперечить положенням статей 1, 8, 19, 22, 43 Конституції України.

На думку апелянта, тимчасове зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не скасовує обов`язку держави забезпечувати належний рівень грошового забезпечення військовослужбовців та не може бути підставою для позбавлення їх права на індексацію.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції формально застосував положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», не перевіривши їх відповідність конституційним гарантіям та не врахувавши принципи верховенства права, правової визначеності й легітимних очікувань.

Вважає, що фактичне позбавлення військовослужбовців індексації грошового забезпечення у 2023 році призводить до зниження реального рівня їхніх доходів в умовах інфляції та звуження змісту існуючих соціальних гарантій.

17 вересня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, яка за загальним правилом підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Водночас відповідач наголошує, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

На переконання відповідача, зазначена законодавча норма виключає правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року.

При цьому відповідач зазначає, що березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Однак, на думку відповідача, зазначені обставини не спростовують факту зупинення дії Закону № 1282-XII у 2023 році.

У зв`язку із цим відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам чинного законодавства, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 2023 року по 15 липня 2024 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ).

Надалі позивача переведено до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), у якому він проходив військову службу з 16 липня 2024 року по 05 лютого 2026 року.

Згідно з витягом із наказу від 05 лютого 2026 року № 100-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Представник позивача зверталася до відповідних військових частин із заявами та адвокатськими запитами щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.

Листом від 25 лютого 2026 року № 09/2766-26-Вих. НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив представника позивача про зупинення на 2023 рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Аналогічну правову підставу наведено в листі НОМЕР_4 прикордонного загону від 24 лютого 2026 року № 09/А-421/436, у якому повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Частиною третьою статті 9 зазначеного Закону передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи проведення індексації грошових доходів населення визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації.

Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідних грошових доходів.

У постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо існування двох видів індексації грошового доходу — поточної індексації та індексації-різниці, які можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що наведені положення законодавства регулюють загальний механізм проведення індексації грошових доходів населення.

Натомість у спірних правовідносинах визначальне значення має правове регулювання, встановлене законодавцем на 2023 рік.

Так, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено особливості правового регулювання індексації грошових доходів населення у 2023 році.

Зокрема, пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Зазначений Закон набрав чинності з 01 січня 2023 року.

Отже, законодавець безпосередньо передбачив тимчасове зупинення дії Закону № 1282-XII на весь 2023 рік.

Колегія суддів зазначає, що зупинення дії Закону № 1282-XII здійснено законом, який має однакову юридичну силу із зазначеним Законом.

Відтак загальні положення Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 не можуть застосовуватися для встановлення обов`язку відповідача нарахувати індексацію за період, протягом якого дію законодавчої основи такого нарахування було зупинено.

При цьому Порядок № 1078 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання Закону № 1282-XII, а тому його положення не можуть самостійно створювати обов`язок щодо нарахування індексації всупереч прямому законодавчому припису.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо неможливості зупинення дії законів, які встановлюють соціальні гарантії, законом про Державний бюджет України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною четвертою статті 7 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Отже, адміністративний суд під час вирішення справи зобов`язаний застосовувати принцип верховенства права та враховувати положення Конституції України як акта найвищої юридичної сили.

Водночас саме по собі посилання учасника справи на можливу невідповідність положень закону Конституції України не є безумовною підставою для незастосування такого закону.

Для незастосування закону на підставі частини четвертої статті 7 КАС України суд повинен дійти обґрунтованого висновку про його суперечність Конституції України.

Колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію щодо неприпустимості внесення законом про Державний бюджет України змін до інших законів, зупинення їх дії чи встановлення іншого правового регулювання відносин, які є предметом інших законів.

Разом із тим у межах цієї справи предметом судового розгляду є правомірність ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2023 рік, а не питання конституційності положень Закону № 2710-IX як самостійний предмет судового контролю.

Колегія суддів звертає увагу, що пункт 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX прямо передбачає зупинення на 2023 рік дії Закону № 1282-XII.

На час виникнення спірних правовідносин зазначена норма була чинною та підлягала застосуванню суб`єктами владних повноважень.

При цьому наведені апелянтом загальні посилання на конституційні гарантії соціального захисту не спростовують установленого законодавцем тимчасового правового регулювання індексації грошових доходів населення у 2023 році.

Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX у спорах про індексацію грошового забезпечення військовослужбовців.

Зокрема, у постанові від 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23 Верховний Суд виходив із відсутності правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік у зв`язку із зупиненням дії Закону № 1282-XII.

Крім того, у постанові від 15 жовтня 2026 року у справі № 240/8172/25 Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у спорі щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, надав оцінку правовому регулюванню індексації у 2023 році та погодився з висновком про відсутність правових підстав для її нарахування та виплати протягом зазначеного періоду.

Колегія суддів ураховує наведені правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, оскільки вони стосуються застосування тих самих положень законодавства у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене колегія суддів не встановила підстав для незастосування пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX до спірних правовідносин.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців колегія суддів зазначає таке.

З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

У зв`язку із цим березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців для цілей застосування механізму індексації, передбаченого Порядком № 1078.

Однак правильність визначення місяця підвищення посадових окладів не є самостійною підставою для нарахування індексації грошового забезпечення в період, коли дію Закону № 1282-XII зупинено.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не впливають на правильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом із тим питання про належність відповідача не змінює висновку суду щодо відсутності матеріально-правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік.

Оскільки право позивача на нарахування спірних сум за зазначений період не виникло, відсутні підстави для покладення відповідного обов`язку на військову частину НОМЕР_1 .

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua