Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: праці
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №600/5568/25-а
Суддя: Гнап Д.Д.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/5568/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.
Позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні із січня 2020 року по лютий 2020 року включно та з жовтня 2022 року по травень 2023 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із січня 2020 року по лютий 2020 року включно та з жовтня 2022 року по травень 2023 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно;
- визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із березня 2020 року по вересень 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;
- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із березня 2020 року по вересень 2022 включно, грошового забезпечення, підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що за час проходження військової служби у період з січня 2020 року по травень 2023 року включно відповідачі неправильно нараховували йому грошове забезпечення. Так, впродовж указаного періоду посадовий оклад та оклад за військовим званням нараховувася позивачу, виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року, з чим позивач не погоджується, оскільки вважає, що відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після набрання законної сили 29 січня 2020 року судовим рішенням у справі № 826/6453/18 положення пункту 4 постанови № 704 підлягали застосуванню з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Суд зазначив, що зростання прожиткового мінімуму впродовж 2020–2023 років зумовлювало необхідність відповідного перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням та інших виплат, розмір яких залежить від зазначених складових грошового забезпечення.
Водночас суд урахував, що з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, якою змінено порядок визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями, а тому обмежив період перерахунку 19 травня 2023 року включно.
II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 до пункту 4 постанови № 704 було внесено зміни, якими передбачено використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року.
На думку апелянта, положення пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII унеможливлюють застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів.
Відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, та зазначає, що примітки до додатків постанови № 704 мають пояснювальний характер і не містять самостійних норм права.
Також апелянт наголошує, що виплата грошового забезпечення здійснюється у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а застосування іншої розрахункової величини призведе до порушення встановленого законодавством порядку фінансового забезпечення військовослужбовців.
НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до нього та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що постанова № 704 є нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, яким визначено порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
На думку відповідача, пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови № 103 передбачав застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, а примітки до додатків 1 та 14 не можуть змінювати зміст відповідної норми.
Також військова частина НОМЕР_2 посилається на положення Закону № 1774-VIII щодо заборони використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів.
Вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до чинного законодавства, а підстави для проведення перерахунку відсутні.
Позивач правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористався.
III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходив військову службу в підрозділах Державної прикордонної служби України.
Зокрема, у період з січня 2015 року по лютий 2020 року включно та з жовтня 2022 року по листопад 2023 року включно позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
З березня 2020 року по вересень 2022 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з дослідженими судом першої інстанції картками грошового забезпечення за 2020-2023 роки позивачу здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення із застосуванням посадових окладів та окладів за військовим званням, визначених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Зокрема, у період із січня по липень 2020 року посадовий оклад позивача становив 5220,00 грн, оклад за військовим званням - 1340,00 грн; у серпні 2020 року посадовий оклад становив 5459,35 грн; із вересня 2020 року по травень 2023 року посадовий оклад становив 5360,00 грн, а оклад за військовим званням -1410,00 грн.
Крім того, у спірний період позивачу виплачувалися грошова допомога на оздоровлення, підйомна допомога та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву не заперечували, що при визначенні розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення застосовували прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня 2018 року.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється, зокрема, Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною четвертою статті 9 зазначеного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями та визначено складові грошового забезпечення.
Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції передбачалося визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, відповідно до яких для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня 2018 року.
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким, зокрема, було змінено пункт 4 постанови № 704.
Отже, з 29 січня 2020 року відновилася дія пункту 4 постанови № 704 у редакції, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
При цьому колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених положень.
Так, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов висновку, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум змінено на відповідний календарний рік.
Верховний Суд зазначив, що у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб виникають підстави для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, яка стосувалася безпосередньо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період починаючи з 29 січня 2020 року.
У зазначеній справі Верховний Суд погодився з необхідністю застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2020 року, під час визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та пов`язаних із ними виплат.
Колегія суддів вважає наведені правові висновки релевантними до спірних правовідносин.
При цьому доводи апелянтів щодо неможливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат.
Однак у спірних правовідносинах розрахунковою величиною є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальна заробітна плата.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 зазначив, що встановлене Законом № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати не впливає на визначення посадових окладів відповідно до постанови № 704 із застосуванням прожиткового мінімуму.
Тому посилання апелянтів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18 не спростовують висновку про необхідність застосування прожиткового мінімуму відповідного календарного року.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянтів щодо ненормативного характеру приміток до додатків 1 та 14 постанови № 704.
Незалежно від правової природи зазначених приміток порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями у спірний період регулювався насамперед пунктом 4 постанови № 704, який підлягав застосуванню з урахуванням нормативно-правових актів вищої юридичної сили та відповідних висновків Верховного Суду.
Отже, доводи апеляційних скарг у цій частині ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень законодавства.
Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, змінено пункт 4 постанови № 704.
Зазначеними змінами встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з фіксованої величини 1762 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, із 20 травня 2023 року змінився порядок визначення відповідних складових грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 360/152/24 розглянув спір щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за періоди до та після набрання чинності постановою № 481.
У зазначеній справі суд апеляційної інстанції, рішення якого було предметом касаційного перегляду, виходив із необхідності застосування прожиткового мінімуму відповідного календарного року за період до 19 травня 2023 року включно та враховував зміну нормативного регулювання з 20 травня 2023 року.
Крім того, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 Верховний Суд розглянув питання правових наслідків дії постанови № 481 та її подальшого визнання протиправною і нечинною в судовому порядку.
З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що зміни, внесені постановою № 481, не є підставою для відмови в перерахунку грошового забезпечення за період, який передував набранню нею чинності.
Суд першої інстанції правильно врахував зміну нормативного регулювання з 20 травня 2023 року та обмежив період перерахунку грошового забезпечення позивача 19 травня 2023 року включно.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо визначення періодів, за які відповідачі зобов`язані здійснити перерахунок грошового забезпечення, відповідає встановленим обставинам справи та застосовному нормативному регулюванню.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючаГнап Д.Д.
СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua