Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №240/1407/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №240/1407/26

Суддя: Томчук А.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1407/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачена із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Також вказував, що відповідач у період з 01.03.2018 по 03.07.2018 протиправно проігнорував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони на її правонаступника в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії відмовлено, та залучено до участі у справі № 240/1407/26 як співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 позов задоволено частково. Так, суд вирішив:

"Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 оформити належним чином та подати до Військової частини НОМЕР_4 відомість виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 19 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , на підставі наданої Військовою частиною НОМЕР_2 відомості, виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 липня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 оформити належним чином та подати до Військової частини НОМЕР_4 відомість доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 липня 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , на підставі наданої Військовою частиною НОМЕР_2 відомості, виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 липня 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.".

Ухвалюючи згадане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 грудня 2015 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року, оскільки посадові оклади не змінювалися до 01 березня 2018 року. Індексація позивача підлягає обчисленню з дати зарахування його до списків військової частини, тобто з 19.05.2016. У березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, і відповідач був зобов`язаний обчислити індексацію з урахуванням абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку № 1078. Обираючи спосіб захисту, суд урахував, що підготовка документів для нарахування грошового забезпечення належить до повноважень командира Військової частини НОМЕР_2 , а виплата здійснюється Військовою частиною НОМЕР_1 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває Військова частина НОМЕР_2 .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити індексацію грошового забезпечення та відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивач військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 не проходив і на її грошовому забезпеченні не перебував.

Апелянт зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 є окремою військовою частиною без статусу юридичної особи. Вона має власне найменування, місцезнаходження, відділення персоналу, стройову частину, фінансову службу та ідентифікаційний код 00046597, а отже, є самостійним суб`єктом владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України. Командування Військової частини НОМЕР_2 самостійно приймає рішення щодо особового складу, зокрема щодо виплати грошового забезпечення та індексації. Військова частина НОМЕР_1 лише проводить виплату на підставі наказів і платіжних документів, підготовлених командиром Військової частини НОМЕР_2 . На думку апелянта, ключовим є не факт перебування на фінансовому забезпеченні, а те, який суб`єкт уповноважений нараховувати грошове забезпечення. Апелянт посилається на пункт 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, і на пункт 1.5 Правил організації фінансового забезпечення, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280. Він також наголошує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2018 № 183 позивача виключено з усіх видів забезпечення.

За доводами апелянта, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 могла б мати місце лише тоді, коли за наявності рішення командира Військової частини НОМЕР_2 про виплату індексації та переданих платіжних документів Військова частина НОМЕР_1 не подала б їх до органу казначейської служби. Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості зобов`язати військову частину - юридичну особу виплатити грошове забезпечення військовослужбовцю, який не перебував у її штаті.

Позивач та відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 19 травня 2016 року по 03 липня 2018 року проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується наданими Військовою частиною НОМЕР_1 витягами з наказів від 19.05.2016 №140 та від 02.07.2018 №183.

Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.05.2016 №248/2/3/436, Військова частина НОМЕР_2 , починаючи з 01 червня 2016 року зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .

12 листопада 2025 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом у якому просив надати інформацію щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, а також з вимогами про надання необхідних довідок.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а також у не врахуванні вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018, звернувся до суду з цим позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується Військовою частиною НОМЕР_1 лише в частині позовних вимог, задоволених щодо неї. Висновки суду першої інстанції щодо базового місяця індексації та застосування абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку № 1078 апелянт по суті не оспорює. Тому колегія суддів переглядає рішення в межах доводів апеляційної скарги - щодо правомірності покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язків у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне забезпечення шляхом виплати грошового забезпечення. Грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). За статтею 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів бюджету.

Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Посадові оклади військовослужбовців, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, не змінювалися до 01 березня 2018 року. З цієї дати набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Тому для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 19.05.2016 по 28.02.2018 базовим є січень 2008 року. Березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу, у якому сума індексації визначається за правилами абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, від 02 листопада 2022 року у справі № 120/12718/21-а та від 22 грудня 2022 року у справі № 380/14479/21.

Ці висновки враховуються відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Апелянт цих висновків суду не спростовує.

Щодо основного доводу апеляційної скарги - про відсутність у Військової частини НОМЕР_1 обов`язків у спірних правовідносинах - колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету. Таким чином, здійснення видатків державного бюджету, у тому числі на виплату грошового забезпечення військовослужбовців, є функцією розпорядника бюджетних коштів.

Механізм фінансового забезпечення військових частин Збройних Сил України визначено Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (далі - Правила № 280).

Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Правил № 280 військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив. Командир такої військової частини організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення. Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати та розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи військової частини, яка перебуває на фінансовому забезпеченні.

Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Системний аналіз наведених норм свідчить, що нарахування і виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини, яка перебуває на фінансовому забезпеченні іншої військової частини, здійснюються за участю обох суб`єктів. Військова частина, у якій особа проходить службу, видає накази та оформлює документи, що є підставою для виплати, а військова частина - розпорядник бюджетних коштів здійснює видатки і безпосередньо проводить виплату. Ці функції є взаємопов`язаними. Відновлення порушеного права позивача на отримання індексації неможливе без вчинення дій кожним із зазначених суб`єктів у межах його компетенції.

Сам апелянт в апеляційній скарзі визнає, що Військова частина НОМЕР_2 перебуває на його фінансовому забезпеченні, а виплата грошового забезпечення та індексації її військовослужбовцям проводиться Військовою частиною НОМЕР_1 . Отже, з 01 червня 2016 року саме Військова частина НОМЕР_1 як розпорядник бюджетних коштів здійснювала видатки на грошове забезпечення позивача. Під час розгляду справи в суді першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву також зазначала, що обов`язок нарахувати та виплатити індексацію за наявності законних підстав покладається на орган, який виплачував позивачу грошове забезпечення.

Колегія суддів погоджується з апелянтом, що визначення розміру грошового забезпечення та підготовка документів для нарахування індексації належать до повноважень командира Військової частини НОМЕР_2 . Однак саме з цього виходив суд першої інстанції, обираючи спосіб захисту. Суд не зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нараховувати чи розраховувати індексацію. Обов`язок оформити та подати відомість виплати (доплати) індексації покладено на Військову частину НОМЕР_2 . На Військову частину НОМЕР_1 покладено лише обов`язок провести виплату на підставі відомості, наданої Військовою частиною НОМЕР_2 . Такий спосіб захисту відповідає розподілу компетенції, закріпленому пунктом 1.5 Правил № 280.

Твердження апелянта про те, що суд мав зобов`язати виплатити індексацію саме Військову частину НОМЕР_2 , колегія суддів не приймає. Військова частина НОМЕР_2 не має статусу юридичної особи, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів і самостійно видатків з бюджету не здійснює.

Визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації за період з 19.05.2016 по 28.02.2018 колегія суддів вважає обґрунтованим. Індексація є складовою грошового забезпечення, яке гарантується військовослужбовцю статтею 9 Закону № 2011-XII. Виплата грошового забезпечення позивачу як військовослужбовцю військової частини, що перебуває на фінансовому забезпеченні апелянта, здійснювалася саме Військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

В апеляційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про вжиття Військовою частиною НОМЕР_1 як розпорядником бюджетних коштів заходів для забезпечення виплати позивачу індексації в належному розмірі. Те, що Військова частина НОМЕР_2 є окремим суб`єктом владних повноважень, не звільняє розпорядника бюджетних коштів, через якого здійснювалася виплата грошового забезпечення, від відповідальності за повноту такої виплати.

Посилання апелянта на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 4, 5 КАС України, пункту 8 розділу І Порядку № 260 та пункту 1.5 Правил № 280 у подібних правовідносинах не впливає на правильність вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua