Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реалізації податкового контролю
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №120/7094/26
Суддя: Томчук А.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/7094/26
Головуючий у 1-й інстанції: Максим АЛЬЧУК
Суддя-доповідач: Томчук А.В.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Селянське (фермерське) господарство "Поділля" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
Селянське (фермерське) господарство "Поділля" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 4704/02-32-04-05-16 від 07.04.2026 Головного управління ДПС у Вінницькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи СФГ "ПОДІЛЛЯ" (ідентифікаційний код 20102352) шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області внести до Реєстру платників єдиного податку (поновити) відомості про Селянське (фермерське) господарство "ПОДІЛЛЯ" (місцезнаходження: с. Вівсяники, Хмільницький район, Вінницька область, 22164; ідентифікаційний код: 20102352), як платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік з дати його виключення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2026 позов задоволено. Так, суд вирішив:
"Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 4704/02-32-04-05-16 від 07.04.2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Селянського (фермерського) господарства "Поділля" шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області внести до Реєстру платників єдиного податку (поновити) відомості про Селянське (фермерського) господарства "Поділля" як платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік з дати його виключення.
Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства "Поділля" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.".
Ухвалюючи згадане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав усю податкову звітність, необхідну для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, і відповідач її прийняв. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік 20.02.2026 помилково був направлений до іншої державної податкової інспекції у складі відповідача, а 25.03.2026 повторно поданий до Хмільницької ДПІ. Отже, має місце несвоєчасне подання звітності, а не її неподання. Податковий кодекс України не передбачає такої підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не з`ясував усіх обставин справи і дійшов висновків, що суперечать фактичним обставинам.
Апелянт зазначає, що граничним строком подання пакета документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, визначеним підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, є 20 лютого поточного року. Станом на 20.02.2026 позивач не подав розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку). Такий розрахунок подано лише 25.03.2026, тобто після граничного строку. За наслідками камеральної перевірки складено акт від 20.03.2026 № 7503/02-32-04-05/20102352, на підставі якого прийнято спірне рішення. Апелянт також указує, що заперечення до акта позивач не подавав. Крім того, апелянт посилається на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі № 120/6629/24. У ній суд дійшов висновку, що подання документів після спливу встановленого строку не є належним виконанням вимог закону щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.
СФГ "Поділля" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін.
У відзиві позивач наголошує на тому, що апелянт не вказав, яку саме норму матеріального права порушив суд першої інстанції і які обставини залишилися нез`ясованими. Підпункт 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачає анулювання реєстрації лише у разі неподання звітності, а не її несвоєчасного подання чи подання до іншого структурного підрозділу контролюючого органу. З цього приводу позивач посилається на постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 814/1394/15, від 10.12.2019 у справі № 806/499/16 та від 08.12.2021 у справі № 580/2725/19. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (реєстраційний № 9037496606) був поданий 20.02.2026 до ГУ ДПС у Вінницькій області на код Вінницької ДПІ (228). Державні податкові інспекції є структурними підрозділами територіального органу ДПС, а не самостійними контролюючими органами. Тому контролюючим органом за основним місцем обліку позивача є саме ГУ ДПС у Вінницькій області, і розрахунок фактично отримав саме відповідач. Його посадова особа використала цей розрахунок під час камеральної перевірки, що відображено в акті від 20.03.2026. Позивач також вважає, що постанова апеляційного суду у справі № 120/6629/24 не є обов`язковою в розумінні частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Крім того, вона стосується інших правовідносин - набуття, а не анулювання статусу платника єдиного податку четвертої групи.
З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що СФГ "Поділля" є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є "01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур" Позивач перебував у реєстрі платників єдиного податку четвертої групи.
20.02.2026 позивач з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік подав через електронний кабінет платника податків:
загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік (реєстраційний № 9037496435) з додатками - відомостями про наявність земельних ділянок та розрахунком мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік;
звітну податкову декларацію на 2026 рік (реєстраційний № 9037496303) з аналогічними додатками;
звітну податкову декларацію на 2026 рік (реєстраційний № 9037495994) з аналогічними додатками;
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (реєстраційний № 9037496606).
Зазначена податкова звітність прийнята відповідачем 20.02.2026.
Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (реєстраційний № 9037496606 від 20.02.2026) направлено до ГУ ДПС у Вінницькій області на код Вінницької ДПІ (код ДПІ 228). Місцем перебування позивача на податковому обліку є Хмільницька ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області (код ДПІ 223).
Посадова особа відповідача склала акт про результати камеральної перевірки податкової звітності щодо щорічного підтвердження/набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи від 20.03.2026 № 7503/02-32-04-05/20102352.
В акті зроблено висновок, що позивач не подав розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) - ГУ ДПС у Вінницькій області, Хмільницька ДПІ, код ДПІ 223, КАТОТТГ UA05120170000013778. На думку перевіряючого, цим порушено вимоги підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України.
Акт отримано позивачем через електронний кабінет 27.03.2026.
25.03.2026 позивач направив розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (реєстраційний № 9075076234 від 25.03.2026) до ГУ ДПС у Вінницькій області на код Хмільницької ДПІ (код ДПІ 223).
07.04.2026 ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло рішення № 4704/02-32-04-05-16 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи СФГ "Поділля" шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Підставою рішення визначено подання позивачем неповного пакета документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, а правовою підставою - абзац п`ятий пункту 299.10 статті 299 ПК України. Рішення направлено позивачу 09.04.2026.
Те, що розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік (реєстраційний № 9075076234) до Хмільницької ДПІ подано після 20.02.2026, сторонами не заперечується.
Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
За підпунтом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України до четвертої групи платників єдиного податку належать сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Підпунктом 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Пунктом 299.10 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі (підпункт 5): якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Із системного аналізу наведених норм колегія суддів робить такі висновки.
По-перше, на час виникнення спірних правовідносин пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України прямо відносив до підстав анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи неподання не лише податкової декларації за пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України, а й звітності, передбаченої пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України. До складу останньої належить розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва.
По-друге, звітність, передбачена пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, визначена законодавцем сукупністю трьох елементів:
її складом (перелік документів);
адресатом (контролюючий орган за місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок);
строком подання - не пізніше 20 лютого поточного року.
Цей підпункт встановлює спеціальну процедуру щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Його мета - підтвердити до початку відповідного податкового періоду відповідність платника критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва, визначеному пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України. Тому документ, поданий після спливу граничного строку для підтвердження статусу, не є звітністю, поданою в порядку та у строк, передбачені пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, для цілей пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України.
Таким чином, законодавець пов`язує можливість анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи з підстави, визначеної пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України, з фактом неподання у встановленому порядку звітності, передбаченої пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.
Водночас, правове значення має не лише сам факт подання документів, а й дотримання встановлених законом строку, повноти пакета документів та адресата їх подання.
У цій справі судом встановлено, що станом на 20.02.2026 позивач не подав розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік до контролюючого органу за місцем свого перебування на податковому обліку - через державну податкову інспекцію обслуговування (Хмільницька ДПІ, код 223). Відповідний розрахунок подано лише 25.03.2026, тобто після спливу граничного строку. До цього розрахунок помилково був направлений до неналежного структурного підрозділу відповідача. Цю обставину встановив суд першої інстанції, і вона фактично визнана позивачем, який саме з цієї причини повторно подав розрахунок до Хмільницької ДПІ.
Доводи відзиву про те, що 20.02.2026 розрахунок подано до ДПІ за місцем розташування земельних ділянок, колегія суддів відхиляє. Вони суперечать встановленій судом першої інстанції обставині помилкового направлення розрахунку до неналежного структурного підрозділу та не підтверджені посиланням на конкретні докази, які б свідчили, що Вінницька ДПІ (код 228) є контролюючим органом за місцем розташування земельних ділянок позивача.
Колегія суддів також не погоджується з доводом відзиву про те, що подання звітності до будь-якої державної податкової інспекції у складі ГУ ДПС у Вінницькій області тотожне поданню до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Відповідно до пункту 1.10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), облік платників податків ведеться з визначенням щодо кожного платника податків:
територіального органу ДПС, визначеного підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 розділу II Податкового кодексу України, який є контролюючим органом за основним місцем обліку платника податків;
державної податкової інспекції, яка є структурним підрозділом контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (далі - ДПІ обслуговування);
коду території територіальної громади згідно з третім рівнем Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, (далі - КАТОТТГ), що відповідає місцезнаходженню (місцю проживання) платника податків.
Якщо райони у містах (у разі їх створення) мають власні місцеві бюджети, то код території для відповідних платників податків визначається за п`ятим (додатковим) рівнем КАТОТТГ.
Отже, нормативно визначений порядок обліку передбачає закріплення за платником конкретної ДПІ обслуговування.
Подання звітності за пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України контролюючому органу за місцезнаходженням платника здійснюється саме з її зазначенням. Сама лише можливість посадових осіб територіального органу ознайомитися з документом, який платник адресував іншому структурному підрозділу, не замінює виконання платником встановленого законом обов`язку подати звітність належному адресату в установлений строк.
Колегія суддів не погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 120 ПК України як єдиний наслідок несвоєчасного подання звітності. Стаття 120 ПК України встановлює фінансову відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності. Водночас пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України є спеціальною нормою глави 1 розділу XIV цього Кодексу. Вона встановлює самостійний правовий наслідок неподання звітності, передбаченої пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, - анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи. Наявність загальної норми про фінансову відповідальність не виключає застосування спеціального наслідку, прямо встановленого законом для платників єдиного податку четвертої групи.
Доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи можливе лише за наслідками виїзної документальної перевірки, колегія суддів також вважає помилковими.
Пункт 299.11 ст. 299 ПК України регулює наслідки виявлення під час виїзних документальних перевірок невідповідності платника єдиного податку четвертої групи вимогам пп. 4 п. 291.4 та п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, тобто критеріям перебування на спрощеній системі оподаткування. Цей пункт не поширюється на підставу, визначену пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України.
Факт неподання платником звітності, передбаченої пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, є обставиною, яка встановлюється на підставі даних податкової звітності платника (її наявності чи відсутності). Для її встановлення не потрібні дослідження первинних документів і проведення виїзної документальної перевірки. Отже, така обставина може бути встановлена за результатами камеральної перевірки.
В свою чергу, відповідач не ставив під сумнів відповідність позивача критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва. Тому твердження позивача про те, що зазначена частка за 2025 рік становила 100 відсотків, не має значення для вирішення цього спору. Його предметом є дотримання процедури щорічного підтвердження статусу, а не відповідність загальним критеріям.
Безпідставними слід визнати і посилання позивача на п. 48.7 ст. 48 ПК України. Оскаржуваним рішенням відповідач не відмовляв у визнанні поданої звітності податковою декларацією. Він застосував наслідок, передбачений пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України, у зв`язку з неподанням у встановлений строк до належного контролюючого органу розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Подібність правовідносин визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Колегія суддів вважає, що висновки Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, сформовані в правовідносинах, не подібних до спірних.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 814/1394/15 Верховний Суд надавав оцінку правовідносинам, які виникли до запровадження в ПК України пп. 5 п. 299.10 ст. 299, тобто за відсутності в законі норми, що прямо передбачала анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи з підстави неподання відповідної звітності.
У постанові від 08.12.2021 у справі № 580/2725/19 Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин. Судами встановлено, що платник у межах строку, встановленого пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, направив до контролюючого органу звітну податкову декларацію, відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, які були прийняті контролюючим органом. Після 20 лютого подавалася лише загальна декларація у зв`язку з виправленням описки. Крім того, предметом спору в зазначеній справі була відмова в підтвердженні статусу, оформлена листом, а не рішення про анулювання реєстрації за пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України. У ньому, до того ж, у редакції, яку аналізував Верховний Суд, йшлося лише про звітність, передбачену пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 цього Кодексу.
Повертаючись до обстаин ції справи, апеляційний суд вказує, що станом на граничну дату - 20.02.2026 - позивач не подав до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік, який входить до складу звітності, передбаченої пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України. Отже, у відповідача виникли передбачені пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Разом з тим, подання розрахунку 25.03.2026 допущеного порушення не усуває.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення від 07.04.2026 № 4704/02-32-04-05-16 прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України. Відтак підстави для його скасування відсутні.
Позовна вимога про зобов`язання відповідача внести до реєстру платників єдиного податку (поновити) відомості про позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, тому така не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001). Колегія суддів надала оцінку всім істотним доводам сторін, викладеним в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Інші доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції належить скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити Селянському (фермерському) господарству "Поділля" у задоволенні вимог адміністративного позову повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
ГоловуючийТомчук А.В.
СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua