Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №240/17272/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №240/17272/26

Суддя: Гнап Д.Д.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17272/26

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 27.03.2026 року №918270802385 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 18.03.2026 року №03-23/73/2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.01.2026 року здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 64 відсотка від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 18.03.2026 року №03-23/73/2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та подальшу виплату з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 13.09.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотка від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

18.03.2026 року Житомирський апеляційний суд видав позивачці довідку № 03-23/73/2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 19.03.2026 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок з 01.01.2026 року довічного грошового утримання на підставі вказаної довідки та надавши таку довідку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.03.2026 року №918270802385 позивачці відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по причині відсутності підстав для такого перерахунку, так як на думку такого територіального органу Пенсійного фонду України з 2021 року не змінювався показник розміру прожиткового мінімуму для такого перерахунку.

Таку відмову відповідача вважає протиправною, так як наявні правові підстави для перерахунку з 01.01.2026 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області від 27.03.2026 року №918270802385 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні з 01.01.2026 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.01.2026 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 64 відсотка від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 18.03.2026 року №03-23/73/2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та подальшу виплату з урахуванням проведених виплат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року є підставою для відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд першої інстанції врахував положення статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення пенсійного органу щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки та наявність підстав для зобов`язання здійснити такий перерахунок з 01 січня 2026 року.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи.

Апелянт посилається на положення статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зазначає, що підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

На думку скаржника, оскільки починаючи із січня 2021 року прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн та не змінювався, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки відсутні.

На підтвердження своєї позиції апелянт посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.

Крім того, апелянт не погоджується з покладенням на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області обов`язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначає, що заява позивачки розглядалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким і було прийнято оскаржуване рішення.

На думку апелянта, у разі скасування рішення про відмову в перерахунку відповідний обов`язок має бути покладено саме на територіальний орган Пенсійного фонду України, який розглядав заяву та прийняв рішення за результатами її розгляду.

При цьому до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належить здійснення виплати щомісячного довічного грошового утримання після проведення відповідного перерахунку.

На підтвердження цих доводів скаржник посилається на положення пунктів 4.2, 4.10 Порядку № 22-1, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 580/3391/24 та постанову Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 640/1873/22.

Вважає, що зазначені обставини не були належним чином враховані судом першої інстанції.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотків суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

18 березня 2026 року Житомирським апеляційним судом видано довідку № 03-23/73/2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

19 березня 2026 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою № 3870 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі зазначеної довідки.

За принципом екстериторіальності вказану заяву було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27 березня 2026 року № 918270802385 у проведенні перерахунку відмовлено з мотивів відсутності зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді та становить 2102 грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Правовідносини щодо визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої зазначеної статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь і роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, законодавець пов`язує виникнення права судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року в розмірі 3328 грн.

Водночас зазначеним Законом передбачено окрему величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн.

Вирішуючи питання щодо співвідношення зазначених положень, колегія суддів враховує таке.

Конституційна гарантія незалежності суддів, зокрема в частині їх належного матеріального забезпечення, передбачає, що розмір суддівської винагороди визначається законом про судоустрій.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому Законом України «Про прожитковий мінімум» визначено основні соціальні та демографічні групи населення, для яких установлюється прожитковий мінімум.

Окремої соціально-демографічної групи суддів зазначений Закон не передбачає.

Колегія суддів враховує, що питання правомірності застосування для визначення суддівської винагороди величини прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію щодо співвідношення положень Закону № 1402-VIII та законів України про Державний бюджет на відповідні роки в частині визначення розрахункової величини посадового окладу судді.

У пунктах 103-111 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що починаючи з 2021 року законами про Державний бюджет України на відповідний рік установлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас колегія суддів зазначає, що предметом судового розгляду у справі № 240/9028/24 були правовідносини щодо проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема щодо визначення розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою.

Натомість у справі, що переглядається, спір виник щодо наявності у судді у відставці права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 безпосередньо дослідив питання застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 до правовідносин щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зокрема, у пунктах 66-68 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що відмінність предмета спору та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 і справі щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду до відповідних правовідносин.

Крім того, у пункті 72 постанови від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 Верховний Суд, відступивши від висновку, викладеного в постанові від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, сформулював правовий висновок, відповідно до якого у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, та зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав сформулював правовий висновок безпосередньо щодо застосування положень статей 135, 142 Закону № 1402-VIII у правовідносинах, пов`язаних із перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З огляду на викладене, враховуючи приписи частини п`ятої статті 242 КАС України, колегія суддів застосовує до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, як такий, що стосується подібних правовідносин.

Крім того, Законом України від 09 червня 2026 року № 4905-IX внесено зміни до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, якими прямо визначено, що для обчислення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Зазначений Закон набрав чинності 25 червня 2026 року.

Таким чином, законодавець безпосередньо закріпив у спеціальному законі вимогу щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні базового розміру посадового окладу судді.

Водночас колегія суддів зазначає, що наведені законодавчі зміни не містять положень про їх зворотну дію в часі, а тому право позивачки на перерахунок за період до 25 червня 2026 року підлягає оцінці з урахуванням норм законодавства, чинних у відповідний період, та правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У цьому випадку колегія суддів ураховує правову позицію судової палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, щодо наявності підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці внаслідок збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного календарного року.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2026 року на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2026 року № 03-23/73/2026.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для перерахунку у зв`язку з незмінністю розрахункової величини 2102 грн не спростовують зазначеного висновку.

При цьому між сторонами відсутній спір щодо встановленого позивачці відсоткового розміру довічного грошового утримання - 64 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27 березня 2026 року № 918270802385 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне визначення судом першої інстанції органу Пенсійного фонду України, на який покладено обов`язок здійснити перерахунок, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що 19 березня 2026 року позивачка звернулася із заявою № 3870 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За принципом екстериторіальності зазначену заяву було передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви прийнято рішення від 27 березня 2026 року № 918270802385 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі — Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який здійснює відповідне опрацювання документів.

Рішення за результатами розгляду заяви приймається органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності.

Згідно з пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, наведеними положеннями визначено розмежування повноважень між територіальним органом Пенсійного фонду України, який за принципом екстериторіальності розглядає заяву та приймає рішення за результатами її розгляду, і територіальним органом, який здійснює виплату за місцем перебування особи на обліку.

У постанові від 26 липня 2023 року у справі № 640/1873/22 Верховний Суд, на яку посилається апелянт, звернув увагу на легітимну мету запровадження екстериторіального принципу опрацювання заяв про призначення та перерахунок пенсій, який спрямований на забезпечення централізованого та прозорого контролю за відповідними процедурами, оптимізацію навантаження на працівників органів Пенсійного фонду України та запобігання зволіканню у прийнятті рішень.

Зазначене узгоджується з нормативним розмежуванням повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України під час розгляду заяв та здійснення пенсійних виплат.

Колегія суддів також ураховує посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 580/3391/24, в якій, за доводами апеляційної скарги, висловлено аналогічний підхід щодо визначення належного органу для здійснення перерахунку пенсії після скасування рішення про відмову.

Водночас відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі судом встановлено, що рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке було визначене для розгляду заяви позивачки за принципом екстериторіальності.

Таким чином, саме зазначений територіальний орган Пенсійного фонду України здійснював владні управлінські функції щодо вирішення питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки та прийняв рішення, яке судом визнано протиправним.

За таких обставин обов`язок щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки належить покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є органом, у якому позивачка перебуває на обліку та який забезпечує виплату їй щомісячного довічного грошового утримання.

Відтак саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належить покласти обов`язок щодо виплати перерахованих сум щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше проведених виплат.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, правильно встановивши протиправність оскаржуваного рішення та наявність у позивачки права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не врахував установленого законодавством розмежування повноважень між територіальними органами Пенсійного фонду України та поклав обов`язок здійснити перерахунок на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому спосіб судового захисту повинен бути ефективним та забезпечувати реальне поновлення порушеного права особи.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає належним способом захисту порушеного права позивачки зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2026 року № 03-23/73/2026 з розрахунку 64 відсотків суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, а Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області — здійснити виплату перерахованих сум з урахуванням раніше проведених виплат.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення, забезпечує поновлення права позивачки та враховує визначений законодавством розподіл повноважень між територіальними органами Пенсійного фонду України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Разом із тим судом першої інстанції неправильно визначено територіальний орган Пенсійного фонду України, на який покладено обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки.

Зазначене є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення способу захисту порушеного права шляхом розмежування обов`язків щодо перерахунку та виплати між відповідними територіальними органами Пенсійного фонду України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області підлягає частковому задоволенню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року — зміні в частині визначення органів, зобов`язаних здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року змінити в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виклавши відповідний абзац резолютивної частини в такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 64 відсотків суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2026 року № 03-23/73/2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року в розмірі, визначеному за результатами зазначеного перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум».

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі № 240/17272/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua