Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №344/18844/26
Суддя: Пнівчук О. В.
Справа № 344/18844/26
Провадження № 22-ц/4808/2231/26
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Мальцевої Є. Є.,
з участю секретаря Кузнєцова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2026 року, у складі судді Татарінової О .А., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в:
У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Також 05.10.2026 ОСОБА_1 подано до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просила накласти арешт на транспортний засіб.
Клопотання обґрунтовано тим, що право власності на вищевказане майно зареєстроване одноосібно за відповідачем ОСОБА_2 , який у будь-який момент може самовільно, без згоди ОСОБА_1 , відчужити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, чим істотно ускладнити або, навіть, унеможливити виконання рішення суду.
Позивачка вказувала, що на момент подання клопотання, ОСОБА_2 уже намагається відчужити спірний транспортний засіб, оскільки на вебсайті з продажу автомобілів «AUTO.RIA» 02.10.2026 він опублікував оголошення щодо продажу транспортного засобу CHERY JETOUR НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 .
За таких обставин просила застосувати заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на транспортний засіб марки марки CHERY JETOUR X70, д.н.з. НОМЕР_2 , 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду незаконною, оскільки суд не надав належної правової оцінки обставинам, які мають істотне значення для вирішення питання забезпечення позову.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неспівмірність заявленого заходу забезпечення позову із позовними вимогами, не врахував характеру спірних правовідносин, а також можливих наслідків невжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Застосування у цьому спорі такого засобу забезпечення як накладення арешту на майно, має на меті збереження спірного майна до вирішення спору по суті та запобігання його відчуження, а не створення для відповідача необґрунтованих перешкод у реалізації його майнових прав.
Предметом позову є поділ майна подружжя шляхом визнання за відповідачем права власності на транспортний засіб та стягнення на користь позивачки грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на нього. Заявлена компенсація безпосередньо пов`язана з конкретним транспортним засобом, який є об`єктом спірних правовідносин, та не становить самостійну грошову вимогу. Крім того, транспортний засіб є неподільною річчю, а тому сам по собі факт, що розмір заявленої компенсації становить половину його ринкової вартості, не свідчить про неспівмірність накладення арешту на автомобіль в цілому.
Вважає, що наявність об`єктивних відомостей про намір відчужити транспортний засіб створює реальний ризик його продажу третім особам та може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду та захист прав позивачки.
Розглянувши перше клопотання про забезпечення позову, ухвалою суду від 30 вересня 2026 року суд відмовив у забезпеченні позову через відсутність належного підтвердження ризику відчуження автомобіля. Після постановленої ухвали позивачці стало відомо про розміщення відповідачем на вебсайті «AUTO.RIA» оголошення щодо продажу спірного транспортного засобу, у зв`язку з чим позивачкою повторно подано клопотання про забезпечення позову. Проте суд повторно відмовив у забезпечення позову з мотивів неспівмірності заявленого заходу забезпечення позову.
Вважає, що суд належним чином не обґрунтував, чому накладення арешту на автомобіль, за наявності відомостей про намір його відчуження, не відповідає характеру та обсягу заявлених позовних вимог.
Також суд не розглянув можливості часткового задоволення клопотання шляхом застосування арешту спірного транспортного засобу з обмеженням права розпорядження ним, зокрема його відчуження, до вирішення справи по суті.
Суд не врахував належним чином наданих відомостей щодо наміру відповідача продати автомобіль, обмежившись висновком про неспівмрність заявленого заходу забезпечення позову.
На підтвердження реальної можливості відчуження спірного транспортного засобу, позивачкою надано посилання на оголошення, розміщене ОСОБА_2 на вебсайті «AUTO.RIA», а також відповідні скріншоти.
Зазначає, що ризик відчуження спірного транспортного засобу ґрунтується не лише на загальній можливості відповідача розпоряджатися належним йому майном, а й на конкретних обставинах справи.
Вважає, що у справі наявні достатні правові та фактичні підстави для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб.
Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на транспортний засіб.
ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористався.
Позивачка ОСОБА_1 подала заяву про розгляд апеляційної скарги за її відсутності, заявлені вимоги підтримала повністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведена співмірність застосування такого заходу забезпечення позову у справі, що розглядається, як накладення арешту на транспортний засіб.
З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів для забезпечення позову.
Так, згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у цій справі, позивачка просив накласти арешт на автомобіль CHERY JETOUR НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, є обмеженням, яке включає заборону в тому числі на користування майном.
Заборона на відчуження об`єкта майна це перешкода у вільному розпорядженні майном, проте не є перешкодою для користування ним.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивачка просить припинити право спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб CHERY JETOUR НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на вказаний транспортний засіб та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки грошову компенсацію ринкової вартості частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки CHERY JETOUR X70, д.н.з. НОМЕР_2 , сумі 271 581,94 грн.
Предметом спору у цій справі є придбане сторонами у шлюбі рухоме майно, проте позивачка не порушує питання про визнання за нею права власності, а просить стягнути з відповідача на свою користь компенсаційну виплату частини вартості автомобіля.
Таким чином, суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку цим обставинам з точки зору співмірності та доцільності вжиття заходів саме у вигляді арешту майна.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 391/7/21.
Позивачка порушила питання лише щодо права на частину транспортного засобу, в той час як застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна в цілому та обмеження прав в іншій його частині є неспівмірним із заявленими вимогами. За відсутності вимог про визнання права на весь транспортний засіб, накладення арешту на нього в повному обсязі є надмірним, невиправданим та таким, що порушує баланс інтересів сторін, обмежуючи право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги твердження ОСОБА_3 щодо можливості часткового задоволення клопотання шляхом застосування арешту спірного транспортного засобу з обмеженням права розпорядження ним, зокрема його відчуження, до вирішення справи по суті.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду – без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2026 року – без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
Є. Є. Мальцева
Оригінал: reyestr.court.gov.ua