Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №339/332/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №339/332/26

Суддя: Василишин Л. В.

Справа № 339/332/26

Провадження № 22-ц/4808/1947/26

Головуючий у 1 інстанції Кілик М. П.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Томин О.О.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Крушельницької Даяни Миколаївни на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2026 року, ухвалене в складі судді Кілик М. П. в місті Болехові, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» – Огоновська Ю. С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 18.10.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1614-8314.

Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, сума кредиту – 15 500 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; комісія 15% від суми кредиту; знижена % ставка – 1% в день; стандартна % ставка: 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів з дати укладення цього Договору; 0.74% за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Кредитодавець взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору на картковий рахунок, вказаний відповідачем. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме: отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. У подальшому відповідач порушив умови кредитного договору і не виконав в повному обсязі свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем. Станом на 05.05.2026 загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29023,44 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 12400 грн, заборгованість за анарахованими процентами – 16623,44 грн.

Кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, однак така вимога останнім була проігнорована.

Враховуючи наведене, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просила суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором №1614-8314 від 18.10.2025 в розмірі 29 023,44 грн, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2026 року частково задоволено позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1614-8314 від 18 жовтня 2025 року в розмірі 10 918,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1001,56 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення між сторонами кредитного договору, виконання ним умов укладеного договору та неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Разом з тим, суд вказав, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що 16.12.2025 відповідач здійснив платіж у сумі 19475 грн, що було зараховано позивачем як оплату прострочених відсотків за користування кредитом (6145 грн), відсотків нарахованих за ст.625 ЦК України (7750 грн), комісії (2325 грн), тіла кредиту (3100 грн), відсотків за користування кредитом (155 грн).

Проте відповідно до умов п.4.9 кредитного договору та п.6.11 Правил відкриття кредитної лінії: уразі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом, 2) у другу чергу – сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу – неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

У зв`язку із викладеним, суд зарахував вищевказаний платіж у частині 7750 грн як здійснений відповідачем на погашення заборгованості з тіла кредиту, що, на думку суду, відповідає п.6.11 Правил відкриття кредитної лінії щодо черговості зарахування платежів. У зв`язку із цим суд виснував, що заборгованість з тіла кредиту станом на 16.12.2025 становила 4650 гривень (12400 грн-7750 грн).

Крім того, суд зазначив, що нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України за кредитним договором є безпідставним з огляду на звільнення позичальника від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця (позикодавця) суми, передбачені статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.

Враховуючи, що станом на 16 грудня 2025 року непогашеною залишилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 650 грн, суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитом, які підлягали нарахуванню та стягненню з відповідача відповідно до умов договору, становить 6 268,20 грн, з яких: 5 580 грн – проценти за період із 16 грудня 2025 року до 15 квітня 2026 року (4 650 грн ? 1 % ? 120 днів); 688,20 грн – проценти за період із 16 квітня до 5 травня 2026 року (4 650 грн ? 0,74 % ? 20 днів).

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме 4 650 грн заборгованості за тілом кредиту та 6 268,20 грн процентів за користування кредитом, а всього – 10 918,20 грн, і наявність підстав для їх задоволення.

Водночас суд зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача решти нарахованої заборгованості в розмірі 18 105,24 грн, оскільки її нарахування кредитором здійснено з порушенням вимог пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, про що зазначено вище, що призвело до нарахування процентів після 16 грудня 2025 року в збільшеному розмірі. У цій частині суд визнав позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

Крім того, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вирішив питання про розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» – Крушельницька Д. М. на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що умови кредитування, зокрема щодо нарахування процентів за користування кредитом, були погоджені сторонами під час укладення договору. Відповідач не скористався своїм правом відмовитися від договору протягом 14 календарних днів із дня його укладення без пояснення причин та користувався кредитними коштами на погоджених умовах. З огляду на це, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки вони погоджені за взаємною згодою сторін, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає обмеження щодо розміру неустойки (штрафу, пені), нарахованої за порушення позичальником своїх зобов`язань. Водночас у цій справі кредитодавець не нараховував штрафу та пені за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування» встановлено обмеження щодо максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %. Водночас спірним кредитним договором передбачено денну процентну ставку в розмірі 0,918 %, що не перевищує встановленого законом обмеження та свідчить про відповідність умов договору вимогам законодавства.

З огляду на наведене, представник товариства просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1614-8314 від 18 жовтня 2025 року в розмірі 10 918,20 грн та 1 001,56 грн судового збору скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення заборгованості за договором у розмірі 29 023,44 грн.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 18 жовтня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1614-8314.

Згідно з умовами договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 15 500 грн, дата видачі кредиту: 18.10.2025.

Відповідно до п.2.2 Договору про відкриття кредитної лінії кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, у порядку, передбаченому цим договором.

Цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.3.10 Договору укладаючи цей Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі цей Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (у тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована (п.4.7 Договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 17.10.2026 (п.4.14 Договору).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною стандартною ставкою: 1% за кожен день користування Кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,74 % - яка застосовується починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору (п.4.10 Договору). Денна процентна ставка – 0,918% (п.4.17), у п.4.18 – п.4.20 вказано розрахунок денної процентної ставки та загальні витрати за споживчим кредитом.

Згідно з п. 4.11 Договору: комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого Кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів.

Сторони також узгодили, що цей Договір про відкриття кредитної лінії та Правила відкриття кредитної лінії разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту (п.12.1 Договору про відкриття кредитної лінії).

Вищевказаний Договір про відкриття кредитної лінії, Правила відкриття кредитної лінії відповідач підписав за допомогою одноразового ідентифікатора.

Позивач умови укладеного договору виконав, оскільки надав відповідачу кредитні кошти в сумі 15 500 грн, які перераховано 18.10.2025 на номер особистого електронного платіжного засобу № 44411110*7066, що був вказаний відповідачем у договорі про відкриття кредитної лінії.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором №1614-8314 від 18.10.2025 відповідачу нараховано станом на 05.05.2026 (дата вимоги про дострокове повернення кредиту) таку заборгованість: за наданим кредитом (тілом кредиту) – 12 400 грн, нараховані відсотки – 16 623,44 грн, всього 29 023,44 грн.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення між сторонами кредитного договору, виконання ним умов укладеного договору та неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Водночас суд вказав, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що 16.12.2025 відповідач здійснив платіж у сумі 19475 грн, що було зараховано позивачем як оплату прострочених відсотків за користування кредитом (6145 грн), відсотків нарахованих за ст.625 ЦК України (7750 грн), комісії (2325 грн), тіла кредиту (3100 грн), відсотків за користування кредитом (155 грн).

Проте відповідно до умов п.4.9 кредитного договору та п.6.11 Правил відкриття кредитної лінії: уразі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом, 2) у другу чергу – сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу – неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

У зв`язку із викладеним, суд зарахував вищевказаний платіж у частині 7750 грн як здійснений відповідачем на погашення заборгованості з тіла кредиту, що, на думку суду, відповідає п.6.11 Правил відкриття кредитної лінії щодо черговості зарахування платежів. У зв`язку із цим суд виснував, що заборгованість з тіла кредиту станом на 16.12.2025 становила 4650 гривень (12400 грн-7750 грн).

Крім того, суд зазначив, що нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України за кредитним договором є безпідставним з огляду на звільнення позичальника від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця (позикодавця) суми, передбачені статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.

Враховуючи, що станом на 16 грудня 2025 року непогашеною залишилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 650 грн, суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитом, які підлягали нарахуванню та стягненню з відповідача відповідно до умов договору, становить 6 268,20 грн, з яких: 5 580 грн – проценти за період із 16 грудня 2025 року до 15 квітня 2026 року (4 650 грн ? 1 % ? 120 днів); 688,20 грн – проценти за період із 16 квітня до 5 травня 2026 року (4 650 грн ? 0,74 % ? 20 днів).

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме 4 650 грн заборгованості за тілом кредиту та 6 268,20 грн процентів за користування кредитом, а всього – 10 918,20 грн, і наявність підстав для їх задоволення.

При цьому суд зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача решти нарахованої заборгованості в розмірі 18 105,24 грн, оскільки її нарахування кредитором здійснено з порушенням вимог пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, про що зазначено вище, що призвело до нарахування процентів після 16 грудня 2025 року в збільшеному розмірі. У цій частині суд визнав позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору та виконання позивачем своїх зобов`язань за ним шляхом надання відповідачу кредитних коштів. Водночас відповідач належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Наявність та розмір заборгованості підтверджуються наданим позивачем розрахунком та не спростована відповідачем. Водночас суд першої інстанції, перевіривши розрахунок заборгованості, обґрунтовано визначив суму боргу, яка підлягає стягненню, з урахуванням здійсненого відповідачем 16 грудня 2025 року платежу та законодавчих обмежень щодо нарахування процентів.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 10 918,20 грн заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки не стосуються обставин, які були покладені в основу оскаржуваного рішення та зумовили часткове задоволення позовних вимог.

Так, посилання представника товариства на погодження сторонами умов кредитного договору, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом, реалізацію відповідачем права на відмову від договору протягом 14 календарних днів, а також відповідність денної процентної ставки встановленим законодавством обмеженням не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд не визнавав умови кредитного договору несправедливими чи такими, що суперечать принципу свободи договору, та не ставив під сумнів правомірність погодженого сторонами розміру денної процентної ставки. Так само підставою для часткового задоволення позову не було нарахування кредитодавцем штрафу чи пені.

Натомість, як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із необхідності врахування здійсненого відповідачем 16 грудня 2025 року платежу та визначення залишку заборгованості за тілом кредиту з урахуванням установленої договором черговості зарахування платежів. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України та перевірив правильність нарахування договірних процентів з урахуванням установлених законом обмежень.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо погодження сторонами умов кредитування та відповідності денної процентної ставки вимогам законодавства не спростовують здійсненого судом першої інстанції перерахунку заборгованості, не підтверджують неправильності визначеного ним залишку основного боргу та не дають підстав для висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми в повному обсязі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Крушельницької Даяни Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

О. О.Томин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua