Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №205/14480/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №205/14480/25

Суддя: Петешенкова М. Ю.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7574/26 Справа № 205/14480/25 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Городничої В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок»

на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026 року у складі судді Коваленко Т.О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 2021 року між ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 було укладено електронний договір №3355113702-470821 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності.

На підставі укладеного договору, позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки не виконав, порушив умови кредитного договору і допустив утворення заборгованості у розмірі 23059,00 грн. яка складається із: 7000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 16059,00 грн. - заборгованості по процентам за користування позикою, яку позивач просить стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Заочним рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026 року позов ТОВ «Кошельок» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3355113702-470821 від 22 вересня 2021 року у сумі 10388,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1090,08 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки договір позики укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та заборгованість по процентах за користування кредитом в межах строку кредитування.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Кошельок» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в частині залишених без задоволення вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про сплив строку кредитування після закінчення лояльного періоду користування кредитом, проігнорувавши продовження періоду користування кредитом внаслідок настання відкладальної обставини, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом встановлено, що 22 вересня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 3355113702-470821 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн. зі строком кредитування на 22 дні, тобто до 13 жовтня 2021 року («лояльний період»).

ТОВ «Кошельок» виконало умови договору та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 кошти в розмірі 7000,00 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у в розмірі 23059,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 16059,00 грн. – заборгованість по процентам за користування позикою.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування ТОВ «Кошельок» процентів за користування відповідачем кредитом після встановленого строку користування ним з огляду на наступне.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 23059,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 16059,00 грн. – заборгованість по процентам за користування позикою.

Разом з тим, за умовами договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, зокрема, п. 2.1 №3355113702-470821, кредит надається на 22 дні (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору, сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Тобто, ініціативу щодо продовження строку дії договору мав виявити саме позичальник, сплативши протягом лояльного періоду всі фактично нараховані відсотки за користування коштами.

За умовами п. 3.6 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду, є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

Разом з тим, доказів які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених пунктом 2.2 договору, а саме сплати протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, отже, відповідач не вчинила дій, які б свідчили про її намір скористатися передбаченою договором можливістю продовження строку кредитних правовідносин.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Колегія суддів вважає, що оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору щодо строку його дії 22 дні відповідно до п. 2.1 договору чи 90 днів (30 дні + 90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України) відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8 договору та процентної ставки, тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п.3.7 договору) та процентної ставки (п. 3.8 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що починаючи з 14 жовтня 2021 року у ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором.

Крім того, невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначені між сторонами, зокрема, 22 календарні дні та 2,2 % в день від суми кредиту за час користування ним. Таким чином, зміст п. 3.6 договору прямо суперечить змісту п. 2.1 договору та графіку розрахунків та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції. Проте, позивач не заявляв вимоги про стягнення з відповідача неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат в порядку, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «Кошельок».

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував та не надав належної оцінки тому факту, що після спливу лояльного періоду користування кредитом, строк користування кредитом за договором був продовжений до 11 січня 2022 року, а тому позивач правомірно нараховував проценти за користування кредитом, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки не містять посилання на обставини, які б свідчили про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про часткове задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

В.С. Городнича

Оригінал: reyestr.court.gov.ua