Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №171/2979/23 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №171/2979/23

Суддя: Никифоряк Л. П.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10001/26 Справа № 171/2979/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Томаш В.І.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 25 січня 2023року у розмірі 59841,00грн станом на 21 листопада 2023року.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 25 січня 2023року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У подальшому відповідачка виявила бажання отримати послугу "Миттєва розстрочка. Кредит готівкою", за допомогою ОТР пароля підписала Паспорт споживчого кредиту та кредитний договір б/н про надання строкового кредиту у розмірі 54900,00грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%.

Зазначав, що Банк виконав умови договору та надав кредитні кошти, проте відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за наданим кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов Договору та Графіку кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 21 листопада 2023року має заборгованість у розмірі 59841,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 54900,00грн та заборгованість за нарахованими відсотками 4941,00грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 січня 2023року у розмірі 59841,00грн станом на 21 листопада 2023року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачка підписала Кредитний договір, проте в порушення умов договору не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

27 липня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилась з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, оскільки вона особисто не здійснювала ідентифікацію, не підписувала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, Паспорт кредиту та Кредитний договір від 25 січня 2023року.

Стверджувала, що Кредитний договір було укладено внаслідок шахрайських дій зловмисників, які 25 січня 2023року зателефонували на її номер телефону, представились оператором мобільного зв`язку «Київстар» та з метою покращення інтернет зв`язку попросили перейти за посиланням, після чого заволоділи грошовими коштами заявниці на суму 12719,40грн, а також збільшили ліміт та відкрили онлайн кредити, в тому числі і онлайн кредит на суму 54900,00грн, внаслідок чого заволоділи грошовими коштами на загальну суму 261300,00грн, знявши готівку в банкоматах.

Наполягала, що вина відповідачки у даних подіях відсутня, вона своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому не можна стверджувати про те, що зняття коштів відбулось з вини клієнта Банку. Зазначала, що 26 січня 2024року зверталась до відділення Банку у м. Апостолове Дніпропетровської області та оператор заблокував її картки, видав нові та змінив її фінансовий номер телефону, проте оператор не повідомляв відповідачку про наявність укладених шахраями від її імені кредитів. Про ці кредити їй стало відомо лише 31 січня 2023року. Стосовно цих подій відповідачка також зверталась до поліції.

Вважала, що покладення вини та відповідальності на відповідачку є незаконним, оскільки вона має погашати заборгованість за кредитом та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, які нею не отримувались та сама послуга не замовлялась, наміру та волевиявлення на отримання кредитних коштів відповідачка не мала, розголошенню особистих даних не сприяла. Вказувала також, що представники Банку при верифікації клієнта не звернули увагу на одночасну зміну пін-коду входу до застосунку Приват24, входу з іншого пристрою, нетипову активність з переказу кредитних коштів, оформлення декількох кредитів одночасно, збільшення кредитного ліміту та миттєвий переказ майже всієї суми отриманих кредитних коштів на інший рахунок банку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

30 липня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду справу №171/2979/23 витребувано із суду першої інстанції; та 11 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

13 серпня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

28 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про призначення справи до розгляду та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є клієнткою АТ КБ «ПриватБанк».

25 січня 2023року від імені ОСОБА_1 за допомогою ОТР пароля підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг /а.с. 12-21/ та Кредитний договір №б/н, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» безготівковим шляхом надав строковий кредит на суму 54900,00грн, строком на 36 місяців, з процентною ставкою 1,5% щомісячно від загальної суми кредиту (18% річних) /а.с. 22-30/.

Як встановлено у рішенні Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024року в справі №184/1539/24 /а.с. 153-154/, залишеному без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2025року /а.с. 146/ та постановою Верховного Суду від 24 вересня 2025року /а.с. 149-152/, 25 січня 2023року при підписанні, зокрема, Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Кредитного договору №б/н на суму 54900,00грн Банк ідентифікував клієнтку ОСОБА_1 за її фінансовим телефоном.

Одночасно, у справі №184/1539/24 суд також встановив, що 25 січня 2023року, близько 21.00год, невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_1 з невідомого номеру НОМЕР_1 на мобільний номер ОСОБА_1 НОМЕР_2 та, представившись працівником компанії «Київстар», під приводом необхідності покращити мобільний зв`язок запропонувала ОСОБА_1 перейти за гіперпосиланням, що й зробила клієнтка, після чого її мобільний фінансовий телефон було заблоковано. У подальшому невідома особа з використанням електронно-обчислювальної техніки здійснила вхід до акаунта клієнтки «Приват24» і заволоділа як особистими коштами ОСОБА_1 в сумі 12719,40грн, так і кредитними коштами на загальну суму 261300,00грн, знявши їх готівкою в банкоматах міста Кривий Ріг. Після всіх цих подій ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», а також до правоохоронних органів, де було порушено кримінальне провадження № 12023041750000259 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України. 31 січня 2023року внаслідок телефонного звернення ОСОБА_1 між останньою та оператором гарячої лінії АТ КБ «ПриватБанка» 3700 відбулася розмова та на 00:15 хвил. розмови ОСОБА_1 визнає, що в неї вкрали її фінансовий телефон, на 01:25 хвил. - визнає, що її повідомлення про шахрайство до АТ КБ «ПриватБанк» було несвоєчасним, на 02:55 хвил. - повідомляє, що в неї було забрано сім-картку через додаток Київстар; на питання оператора гарячої лінії АТ КБ «ПриватБанка» 3700 чи переходила ОСОБА_1 за гіперпосиланням, яке їй надіслали невідомі особи, на 07:00 хвил. та 07:29 хвил. Розмови ОСОБА_1 визнає свою провину у тому, що перейшла за цим підозрілим гіперпосиланням для нібито «покращення мобільного інтернету». Службою безпеки АТ КБ «ПриватБанк» шляхом аналізу аудіо файлів розмови ОСОБА_1 з оператором гарячої лінії АТ КБ «ПриватБанка» 3700, даних входів до акаунта «Приват24» клієнта ОСОБА_1 з 04 січня 2023року по 31 січня 2023року та банківських виписок встановлено, що перше звернення клієнтки до АТ КБ «ПриватБанк» щодо шахрайських дій проти неї зафіксовано 31 січня 2023року о 13:48:27 на службу підтримки банка 3700 з номера телефону НОМЕР_3 , в якому клієнтка повідомила, що на пропозицію невідомої особи здійснила перехід за гіперпосиланням, невідома особа перевипустила СІМ-картку її фінансового мобільного номера телефону НОМЕР_2 та оформила кредити від її імені, знявши кошти. Аналіз логів входів до акаунта «Приват24» ОСОБА_1 відобразив, що входи проводились не тільки з пристрою клієнтки, але і з 25 січня 2023 року по 26 січня 2023 року з іншого пристрою, сума збитків 260934,41грн, канал проведення операцій Приват24, було відкрито кредитну карту «Універсальна» НОМЕР_4 , кошти знімались в банкоматі 25-26 січня 2023року. Картки клієнта було автоматично заблоковано системою моніторингу банка 25 січня 2023року о 22:06:17, однак невідомі особи їх розблокували, пройшовши успішно верифікацію в чаті онлайн АТ КБ «ПриватБанк», знаючи персональні дані клієнта (конфіденційну інформацію), розблокування карток відбулося 25 січня 2023року о 22:35:47.

ОСОБА_1 у серпні 2024року зверталась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, в якому вимагала: зобов`язати Банк відновити залишок кредитних коштів на її особистих рахунках до стану, у якому вони перебували перед виконанням несанкціонованих операцій 25 січня 2023року шляхом повернення коштів на рахунки, зокрема повернення на рахунок НОМЕР_5 54900,00грн; розірвати кредитний договір, укладений 18 вересня 2015 року шляхом підписання анкети-заяви б/н, на підставі якої видавались кредитні картки, зокрема, угоди від 25 січня 2023року, закривши кредитні картки. Проте, рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024року по справі №184/1539/24, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2025року та постановою Верховного Суду від 24 вересня 2025року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що звернення ОСОБА_1 до Банку з повідомленням про шахрайські дії та необхідністю блокування карток відбулось вже після того, які всі транзакції по зняттю коштів були здійснені, тобто запізно, та відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються ОСОБА_1 , повністю покладається на саму позивачку.

За змістом наданого Банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25 січня 2023року, станом на 21 листопада 2023року становить 59841,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 54900,00грн та заборгованість за простроченими відсотками 4941,00грн /а.с. 8-9/, що також відображено у виписці за договором №б/н за період з 25 січня 2023 - 22 листопада 2023 /а.с. 10/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вирішального значення надав тому, що відповідачка за допомогою ОТР пароля підписала Кредитний договір, проте не виконала зобов`язань за договором, не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні суду, не повністю відповідають обставинам справи, та суд не в повному обсязі дотримався вимог законодавства щодо законності і обґрунтованості рішення.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком /частина перша статті 1066 ЦК України/.

За змістом частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами /частина перша статті 1067 ЦК України/.

Згідно з частиною першою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання ОСОБА_1 сплатити суму коштів, наданих Банком на підставі укладеного від її імені Кредитного договору б/н від 25 січня 2023року (54900,00грн), та нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 4941,00грн.

Самі лише твердження позичальниці про те, що вона стала жертвою шахраїв не є підставою для відмови Банку у стягненні боргу за укладеним від імені позичальниці Кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних в частині стягнення тіла кредиту за Кредитним договором, проте вважає за необхідне зазначити інші мотиви такого рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 є клієнткою АТ КБ «ПриватБанк» та між ними існують кредитно-банківські відносини.

У статті 1073 ЦК України закріплено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, для клієнтів банку також встановлені певні обов`язки.

Так, зокрема, за змістом пунктів 3, 4, 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Подібна за змістом норма міститься і в пункті 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022року № 164, згідно з яким користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції /пункт 146 вищевказаного Положення/.

Згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось сторонами, що при підписанні 25 січня 2023року Кредитного договору б/н від імені ОСОБА_1 було використано ОТР пароль та клієнтку Банк ідентифікував за її фінансовим номером телефону.

Як було встановлено судом у рішенні суду по справі № 184/1539/24, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 25 січня 2023року особисто кредитні договори не укладала, а на пропозицію невідомої особи здійснила перехід за надісланим на її номер телефону гіперпосиланням, внаслідок чого її мобільний телефон було заблоковано, невідома особа перевипустила СІМ-картку фінансового мобільного номера телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 , здійснила вхід до акаунта відповідачки в «Приват24» та оформила кредити від її імені, знявши грошові кошти готівкою в банкоматах.

За результатами розгляду справи № 184/1539/24 суд виснував, що ОСОБА_1 сприяла своїми діями (перехід за гіперпосиланням) стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися її фінансовим номером, її рахунками та коштами в АТ КБ «ПриватБанк», а також можливістю укладати кредитні угоди.

Та обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом /частини четвертої статті 82 ЦПК України/.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги та відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 своїми діями не сприяла в отриманні сторонніми особами доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися її фінансовим номером телефону, рахунками та коштами, в тому числі з можливістю укладати кредитні договори. Саме дії відповідачки по переходу за гіперпосиланням надали змогу розпоряджатись її фінансовим номером та ініціювати укладення кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що вперше до відділення Банку з повідомленням про шахрайські дії відповідачка звернулась 26 січня 2026року, а також доводи про те, що про укладення невідомими особами від її імені кредитного договору на суму 54900,00грн відповідачка дізналась лише 31 січня 2023року, належними та допустимими доказами не підтверджені, та безпідставними є твердження відповідачки про те, що ці обставини були встановлені судом в ухвалах Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2023року по справі №214/1285/23 /а.с. 62, 63/. У зазначених ухвалах суд таких обставин не встановлював, посилання на такі обставини міститься лише в описовій частині ухвал, в яких суд виклав зміст клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів АТ КБ «ПриватБанк» та ПрАТ «Київстар».

До моменту повідомлення користувачем (клієнтом) банку про втрату фінансового номеру телефону при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023року у справі № 686/17744/21.

Заразом слід зазначити, що звернення до Банку з повідомленням про шахрайські дії та необхідність блокування карток і рахунків в будь-якому випадку відбулось вже після того, як кредитні кошти за Кредитним договором б/н від 25 січня 2023року на суму 54900,00грн були зняті в банкоматі.

Доказів, що ОСОБА_1 одразу після блокування її номеру телефону, який був зазначений як фінансовий, почала вживати заходи щодо звернення до оператора мобільного зв`язку та контакт-центру Банку з вимогою про блокування сім-карти та рахунків, суду не надано.

Не містять матеріали справи і доказів вини Банку у здійсненні несанкціонованої операції чи порушення Банком процедури ідентифікації клієнта.

Та за змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Клієнт несе відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІН коду або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Тож, відповідальність за здійснення банківської операції з укладення з Банком від імені ОСОБА_1 кредитного договору на суму 54900,00грн покладається на саму відповідачку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність відкритого кримінального провадження без винесення обвинувального вироку не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку сплатити на користь Банку тіло кредиту за Кредитним договором. Правових підстави для звільнення відповідачки від такого обов`язку судом апеляційної інстанції не встановлено.

Тож за наведених умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Банку слід стягнути тіло кредиту за Кредитним договором б/н від 25 січня 2023року у розмірі 54 900,00грн, проте вказав неправильні мотиви такого судового рішення в цій частині.

Заразом, з урахуванням поданих доказів апеляційний суд вважає, що у вказаній справі наявні правові підстави лише для стягнення з відповідачки на користь Банку наданих Банком у кредит коштів (тіла кредиту), оскільки у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування кредитними коштами, в той час як відповідачка кредитними коштами фактично не скористалась, наміру та волевиявлення на користування кредитними коштами не мала, у зв`язку з чим позовні вимоги Банку в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих відсотків в сумі 4941,00грн задоволенню не підлягають.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.

Заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості за кредитним договором №б/н від 25 січня 2023року з 59841,00грн до 54900грн та виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права /пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України/.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 2462,39грн (54900,00 / 59841,00 х 2684,00 = 2462,39).

Відповідно з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 265,94грн (4941,00 / 59841,00 х 3220,80 = 265,94).

Тож, застосовуючи частину десяту статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, слід остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2196,45грн (2462,39 - 265,94 = 2196,45).

Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості за кредитним договором, з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, та скасуванню в частині стягнення судового збору.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 25 січня 2023року - змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором з 59841,00грн до 54900грн та виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судових витрат по сплаті судового збору - скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2196,45грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua