Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №176/4268/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №176/4268/25

Суддя: Никифоряк Л. П.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9931/26 Справа № 176/4268/25 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Волчек Н.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 394,61грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту – 5 023,88грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 8 072,99грн; заборгованості по відсоткам нарахованим позивачем за 113 календарних днів – 11 297,74грн. Також позивач просив зазначити в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат та 3 % річних органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 23 вересня 2023року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір № 7099673 про надання споживчого кредиту – Кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала в кредит кошти в розмірі 5 100,00грн, які зобов`язалася повернути з процентами на умовах обумовлених в договорі, однак взятих на себе зобов`язань не виконала, через що утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь, так як за Договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024року право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (нова назва – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 7099673 від 23 вересня 2023року в розмірі 13096,87грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту – 5 023,88грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 8 072,99грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з доведеності укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою у кредит грошових коштів від первісного кредитора та порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість.

Водночас суд вважав, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами не є повністю обґрунтованою та дійшов висновку про необхідність часткового стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

24 липня 2026року Товариство подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і просив про задоволення позову повністю.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд зменшив розмір процентів не врахувавши умов договору, в яких чітко визначено розмір процентів за користування кредитними коштами. Та суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 на час укладення договору погодилася з його умовами про проценти, договір не оспорювала та умови договору узгоджуються із чинним законодавством.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

29 липня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 18 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026року.

24 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

23 вересня 2023року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7099673 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала в кредит кошти в розмірі 5 100,00грн, строком на 360 днів, які зобов`язалася повернути з процентами на умовах обумовлених в договорі /а.с.69-73/.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачкою договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А8800».

У пункті 1.5.1 вказаного договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,99 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.

Додатком № 1 до вказаного договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати /а.с.74/.

Відповідно до пункту 1.7.1 орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 45138,26 % річних.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

23 вересня 2023року ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі про надання споживчого кредиту № 7099673 від 23 вересня 2023року.

27 травня 2024року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 7099673 від 23 вересня 2023року, укладеним з ОСОБА_1 /а.с.21-25/.

Згідно витягу з реєстру боржників від 27 травня 2024року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 13 096,87грн, з яких: 5023,88грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 8 072,99грн – сума заборгованості за відсотками /а.с.87/.

Втім, свої зобов`язання за кредитним договором перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідачка також не виконувала.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» /а.с.62/.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7099673 від 23 вересня 2023року заборгованість відповідачки становить 13 096,87грн, з яких: 5 023,88грн – сума заборгованості за основним боргом (тілом кредиту); 8 072,99грн – сума заборгованості за відсотками /а.с.79-83а/.

Також позивачем нарахована заборгованість за несплаченими відсотками за 113 календарних днів за період з 28 травня 2024року по 17 вересня 2024року в межах строку дії вказаного кредитного договору в розмірі 11 297,74грн /а.с.84-85/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку фактично заперечує висновки суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення всієї суми заборгованості за відсотками – тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, які були задоволені, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами не є повністю обґрунтованою.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково та змінити рішення суду, так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони уклали кредитний договір.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи та отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні частини позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками з причин того, що їх розмір не відповідає принципам розумності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про необхідність часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, проте вважає за необхідне зазначити інші мотиви такого рішення.

Як встановлено, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 23 вересня 2023року укладено договір № 7099673 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту складає 5 100,00грн; строк кредиту 360 днів.

Так, відповідно до пункту 1.5.1 Договору стандартна процента ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору.

Згідно пункту 1.5.2 Договору знижена процентна ставка становить 1,493 % в день та застосовується на таких умовах: Якщо споживач до 13 жовтня 2023року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до пункту 1.5.3 Договору розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії договору, може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в пп.1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

За пунктом 1.8 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

п.1.8.1 за стандартною ставкою за весь строк кредитування 45138,26 % річних.

п.1.8.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 31583,81 % річних.

Пункт 3.1 Договору вказує роз`яснення щодо процентів: - економічна сутність процентів: плата за користування кредитом; - база для розрахунку процентів: залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту; - порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п.3.2 Договору» помножити на «процентну ставку вказану в п.1.5, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору.

Згідно пункту 5.1 Договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3 Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 7099673 від 23 вересня 2023року (графік платежів) реальна річна процентна ставка складає 45138,26 %.

Згідно умов кредитування, викладених в паспорті споживчого кредиту, стандартна процентна ставка складає 726,35 % річних (або 1,99 % в день), знижена процентна ставка 544,76 % річних (або 1,493 % в день).

Водночас, договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023року у справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами /стаття 629 ЦК України/.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Тож тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022року у справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними /частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»/.

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими /частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача /частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним /абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним /частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому /частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення /частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача /частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 07 вересня 2026року у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Апеляційний суд, витлумачивши умови кредитного договору, також наголошує, що первісний кредитор скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на двозначних положеннях та на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідачка не могла оцінити належно, що не є сумісним із принципом верховенства права і не може вважатися таким, що позбавлено свавілля.

Матеріали справи дійсно свідчать про підписання відповідачкою Договору про надання споживчого кредиту, але водночас вказаний договір, паспорт споживчого кредиту та додатки до нього, містять нечіткі та двозначні істотні умови кредитування щодо процентних ставок, в той час як Товариство не надало суду жодних достовірних доказів на підтвердження узгодження з відповідачкою зрозумілих умов щодо процентної ставки.

Враховуючи викладене, з урахуванням наявних у справі доказів, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок процентів за користування кредитом.

Через відсутність достовірних доказів про розмір заборгованості відповідачки за відсотками, позовні вимоги Товариства в цій частині не могли бути задоволені у зв`язку з їх недоведеністю.

У справі відсутній належний розрахунок заборгованості за відсотками, з якого б вбачалось, яку саме процентну ставку було застосовано до кредиту відповідачки, враховуючи встановлені судом нечіткі та двозначні умови кредитного договору.

Тож, за встановлених обставин у справі, всебічно проаналізувавши умови кредитного договору, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Товариство мало право на отримання процентів від позичальника за користування наданим кредитом, але водночас позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, з метою доведення своїх позовних вимог достатніми і допустимими доказами та задля уникнення доказування на підставі припущень, не надав суду достовірних та достатніх доказів, які б надавали можливість встановити правильність нарахування відповідачці відсотків за користування кредитом, що є обов`язковим для стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за Договором.

Отже, доводи апеляційної скарги Товариства про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову в частині стягнення повної суми заборгованості за відсотками, оскільки ним було надано достатньо доказів на підтвердження узгодження умов щодо порядку нарахування відсотків, не приймаються апеляційним судом до уваги.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /частина шоста статті 81 ЦПК України/.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Водночас, Верховний Суд у своїх численних рішеннях зауважував, що принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом – tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Тож, враховуючи вищевикладений принцип, незважаючи на висновок апеляційного суду щодо не доведеності розміру відсотків за кредитом, відсутні законні підстави для зменшення стягнутого судом першої інстанції розміру заборгованості за відсотками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення /пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України/.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права /пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України/.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткову відмову у задоволенні позовних вимог, але вказав неправильні мотиви такої відмови, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua