Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №210/858/26
Суддя: Остапенко В. О.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/11423/26 Справа № 210/858/26 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 210/858/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – судді Остапенко В.О.
суддів Акуленко В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2026 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії для опалення житла населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Так, позивачем на виконання своєї статутної мети здійснюється постачання теплової енергії відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок є багатоповерховим, опалення до квартири відповідача здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку, які є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідачі фактично отримують теплову енергію.
У зв`язку з невиконанням відповідачами обов`язку з оплати за отриману теплову енергію у останніх утворилась заборгованості за постачання теплової енергії.
Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 10 травня 2006 року по 29 травня 2019 року в сумі 23 549,23 грн, та за послугу з постачання теплової енергії з 30 травня 2019 року по 01 січня 2026 року в сумі 26 037,50 грн, заборгованість за плату за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року по 01 січня 2026 року в сумі 953,26 грн.
Заочним рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії за період з 30 травня 2019 року по 01 січня 2026 року в сумі 28 037,50 грн, заборгованість за плату за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року по 01 січня 2026 року в сумі 953,26 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судовий збір в розмірі 467,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судовий збір в розмірі 467,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судовий збір в розмірі 467,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судовий збір в розмірі 467,58 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі КПТМ «Криворіжтепломережа» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видане - 22 травня 2019 року. Отже відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 з часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право на розпорядження цією власністю отримали після отримання у 2019 році, що не позбавляє відповідачів обов`язків власника утримувати дану власність з часу переходу до нього права власності в даному випадку з 22 травня 2019 року в порядку спадкування. А оскільки успадковуються за законом не лише права (активи-майно) а й обов`язки (зокрема, борги за утримання цього майна), відповідачі повинні відповідати за накопичені спадкодавцем борги так і утворені після переходу права власності до нього. (Постанова ДАС від 29.06.2026 у справі № 210/7990/25). Відтак, на відповідачів покладається прямий обов`язок щодо оплати заборгованості за період з 10 травня 2006 року по 29 травня 2019 року в сумі 23 549,23 грн.
Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення із відповідачів на користь позивача суми заборгованості за послуги з централізованого опалення, що позивачем пропущено строк пред`явлення вимог до відповідачів щодо оплати за наданих житлово-комунальні послуги на користь позивача за адресою: АДРЕСА_3 за період з 10 травня 2006 року по 29 травня 2019 року в сумі 23 549,23 грн. є помилковим та передчасним.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 з 30 травня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.51).
ОСОБА_2 з 30 травня 2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 30.05.2019 (а.с.52).
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 30 травня 2019 року (а.с.53).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою, АДРЕСА_3 з 23 травня 2019 року (а.с.54).
Згідно відомостей наданих приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавською Тамарою Василівною, встановлено, 22 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , що складається з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.103, 104).
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що відповідачі в повному обсязі оплату за надані послуги не здійснювали, внаслідок чого за період з 10 травня 2006 року по 29 травня 2019 року утворилась заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 23 549,23 грн, за період з 30 травня 2019 року по 01 січня 2026 року в сумі 26 037,50 грн та заборгованість за плату за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року по 01 січня 2026 року в сумі 953,26 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії за період з 30 травня 2019 року по 01 січня 2026 року в сумі 28 037,50 грн та заборгованості за плату за абонентське обслуговування за період з 05 листопада 2021 року по 01 січня 2026 року в сумі 953,26 грн.
При цьому судом першої інстанції виснувано, що обов`язок спадкоємця споживача по оплаті житлово-комунальних послуг виникає не з моменту отримання свідоцтва а з моменту прийняття спадщини, яка у відповідно до вимог законодавства є днем відкриття спадщини, тобто днем смерті спадкодавця, а у відповідності до вимог ч.4 ст. 1283 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги, тому суд, враховуючи що позов було подано 12 лютого 2026 року, вважав що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості із спадкоємців за вищевказаний період не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском відповідного строку пред`явлення вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст.16 ЦК України.
Відповідно до приписів ст.4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
За змістом ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Індивідуальний споживач зобов`язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, від 02 жовтня 2024 року у справі № 755/292/22.
За змістом ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.526-527 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Виходячи зі змісту наведених норм та проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період з травня 2019 року по січень 2026 року.
Доводи апеляційної скарги сказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять yсі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст. 1218 ЦК України).
Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців, а тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2018 року у справі № 205/6410/16, від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц.
Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. ч. 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Таким чином, стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, борг за житлово-комунальні послуги у попереднього власника квартири за адресою: АДРЕСА_3 виник з 10 травня 2006 року. Проте КПТМ «Криворіжтепломережа» до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 попереднього власника квартири за адресою: АДРЕСА_3 - ОСОБА_5 , не зверталося з позовом до неї про стягнення заборгованості, у той час як нарахування оплати за надані послуги здійснюється щомісяця і відповідно позивач достовірно був обізнаний про наявність за вказаною адресою заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги і не був позбавлений можливості отримати відомості про зареєстрованих у вказаному житловому приміщенні осіб, а також у встановлені законом строки дізнатися про смерть ОСОБА_5 та прийняття спадщини неповнолітньою донькою відповідачки, звернувшись до відповідних дежавних органів із відповідними запитами. Отже, КПТМ «Криворіжтепломережа» пропустило шестимісячний строк з дня одержання спадкоємцем боржника свідоцтва про право на спадщину для звернення з вимогою про сплату заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, а відтак позбавлене права вимоги кредитора до спадкоємців боржника.
Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 в травні 2019 року, і саме з цього часу обов`язок з оплати наданих житлово-комунальних послуг покладено на них, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги саме з травня 2019 року.
З відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом першої інстанції правомірно стягнуто заборгованість з моменту їх реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» залишити без задоволення.
Заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua