Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №212/3829/26
Суддя: Остапенко В. О.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10951/26 Справа № 212/3829/26 Суддя у 1-й інстанції - Феняк О.Р. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 212/3829/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дончак Дмитро Михайлович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Феняком В.Д. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3113828 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7 000 грн строком на 15 днів, стандартна процентна ставка - 1,90 % в день.
Унаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 13 765 грн, яка складається з: 7 000 грн - заборгованості за за тілом кредиту, 6 765 грн - заборгованості за нарахованими процентами.
30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3113828 від 27 жовтня 2020 року.
На підставі наведенного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану загальну суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3113828 від 27 жовтня 2020 року у загальній сумі 13 765 грн, в рахунок відшкодування судового збору 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу 3 000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дончак Д.М., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 295 грн, 250,27 грн судового збору та 188 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що згідно пункту 1.4. договору про надання споживчого кредиту № 3113828 від 27 жовтня 2020 року, строк дії Договору 15 днів, знижена процентна ставка 1,43% в день (п. 1.5.1. договору, застосовується якщо Споживач вчасно здійснить повне погашення кредиту), стандартна процентна ставка 1,90 % в день (п. 1.5.2. договору, застосовується якщо Споживач не виконав умови, зазначені в п. 1.5.1. Договору), тіло кредиту 7 000 грн (п. 1.3. договору). Отже позичальник повинен був сплатити, тіло + проценти: або 8 496,25 грн (в разі погашення тіла та процентів в строк 15 днів), або 8 995 грн (в разі Непогашення тіла та процентів в строк), що підтверджується Паспортом споживчого кредиту, який разом з Договором був підписаний Сторонами. Тобто максимальна сума, яку повинен повернути позичальник, становить 8 995 грн. При цьому право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Саме тому не заслуговують на увагу доводи позивача щодо можливості нарахування процентів впродовж 90-та днів з моменту закінчення дії договору: в даному випадку не є важливим конкретна кількість днів: це може бути 90, а може бути і 190 - важливо що такі нарахування здійснювалися після закінчення строку дії договору, а тому слід ще раз нагадати правову позицію ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16: сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Доводи позивача про те, що строк кредитування було автоматично продовжено на 90 днів у зв`язку з неповерненням кредиту, а тому проценти підлягали нарахуванню за весь період 90 днів, є безпідставними.
Апеллянт зазначає, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 11 січня 2021 року (дата часткового погашення кредиту) розмір заборгованості становив 16 975 грн, тобто 7 000 грн тіло та 9 975 грн проценти. Тобто відповідач оплатив меншу суму ніж становила заборгованість по процентам, а тому цей платіж не підпадає під визначення пункту 4.3., та не може розглядатися як автопролонгація. Також з розрахунку позивача незрозуміло, з яких підстав 19лютого 2021 року позивач відрахував 500 грн від загального розміру нарахованих та сплачених відповідачем процентів, штучно зменшивши оплату відповідача з 7 700 грн до 7 200 грн. Розрахунок заборгованості не дає відповіді на це питання, в позовній заяві також нічого про це не вказано, а тому зменшення сплачених коштів на 500 грн сторона відповідача вважає незаконним.
Таким чином, до тіла кредиту 7 000 грн слід додати проценти, нараховані за 15 днів (згідно п. 1.5.2. Договору) 1 995 грн, і від загальної суми заборгованості відняти кошти, сплачені відповідачем (7 700 грн). Отже загальний розмір заборгованості становить: 7 000 (тіло кредиту) + 1 995 (проценти) - 7 700 (сплачена відповідачем сума) = 1 295 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанцї залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задовленню, з наступних підстав.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 31138284 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7 000 грн строком на 15 днів, стандартна процентна ставка - 1,90% в день. Вказаний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля М650009 (а.с.22-27).
Підписавши вказаний вище кредитний договір та супутні до нього документи, відповідач погодився з умовами цього договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «Авентус Україна».
Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
Факт перерахування кредитних коштів відповідачу за Договором про споживчий кредит № 31138284 від 27 жовтня 2020 року у сумі 7 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с.28 – зворот).
Крім того, відповідач по справі не заперечує факту отримання кредитних коштів за Договором про споживчий кредит № 31138284.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається із матеріалів справи, 30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 31138284 від 27 жовтня 2020 року (а.с. 33 зворот - 37).
Відповідно до витягу Реєстру боржників від 30 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна», у загальній сумі 13765 грн. (а.с.38).
Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведена наявність у відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 31138284 від 27 жовтня 2020 року, який укладено 27 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , яка відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.
Тому колегія суддів не може прийняти доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено пролонгації договору кредиту, виданого на 15 днів.
У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 13 765 грн, що підтверджується наданою до суду розрахунком та випискою по рахунку, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн; заборгованість за процентами в розмірі 6 765 грн.
Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведена наявність у відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 31138284 від 27 жовтня 2020 року, яка відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України підлягає стягненню на користь TOB «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеномустаттею 204 ЦК України.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить, а наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дончак Дмитро Михайлович, - залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 листтопада 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua