Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №177/305/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №177/305/26

Суддя: Остапенко В. О.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10958/26 Справа № 177/305/26 Суддя у 1-й інстанції - Панчук М. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 177/305/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горовенко Сергій Володимирович, на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Панчуком М.В. у м. Кривому Рогу Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102790137, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 5 000 грн.

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

29 серпня 2023 року піж первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан» в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102790137 від 28 серпня 2022 року.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 19 750 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту - 5 000 грн; заборгованість за відсотками - 14 250 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 500 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102790137 від 28 серпня 2022 року в розмірі 19 750 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а разом стягнуто 4 662 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горовенко С.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що протягом всього часу розгляду даної цивільної справи відповідач ОСОБА_1 послідовно та категорично заперечувала факт особистого укладення нею договору про споживчий кредит № 102790137 від 28 серпня 2022 року та наявність у неї вільного волевиявлення на отримання відповідного кредиту і набуття боргових зобов`язань.

Позиція відповідача полягає не в тому, що спірний на сьогодні електронний кредитний договір як форма правочину є недопустимим. Відповідач ОСОБА_1 ставить під сумнів інше - особу, яка фактично вчинила електронні дії від її імені, та стверджує, що її персональними і банківськими даними скористалися треті особи (шахраї) внаслідок обману та зловживання її довірою. А це принципово змінює предмет доказування у цій справі.

Зокрема, позивач мав довести не просто існування в інформаційній системі електронного документа на ім`я ОСОБА_1 , а належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтвердити, що саме відповідачка ОСОБА_1 ініціювала оформлення кредиту; подавала відповідну заявку; вводила в електронний пристрій свої персональні дані; 4) здійснювала авторизацію; для цього використовувала відповідний електронний пристрій; відповідно, отримала спеціальний одноразовий ідентифікатор; особисто ввела цей ідентифікатор; таким способом підписала оскаржуваний на сьогодні електронний кредитний договір; отримала кредитні кошти саме для власного використання; і що особливо важливо - особисто розпорядилася ними.

Саме ці ключові обставини справи, на переконання сторони відповідача, судом першої інстанції з одного боку належним чином встановлені не були, а з іншого - в отриманні цієї необхідної інформації на вимогу сторони відповідача ним безпідставно було відмовлено.

Сторона відповідача не стверджує, що інвалідність, низький рівень освіти або малозабезпеченість ОСОБА_1 самі по собі доводять факт вчинення проти неї шахрайства, однак ці важливі для справи обставини мають значення в сукупності з усією іншою доказовою інформацією, особливо з огляду на твердження самої відповідачки, що у 2022 році саме з цих причин вона і шукала можливість додаткового заробітку через мережу Інтернет, а невідомі особи під приводом працевлаштування та виплати їй коштів заволоділи її персональними та банківськими даними. Отже, суд першої інстанції мав особливо ретельно перевірити, чи дійсно за зовнішнім електронним оформленням договору стояло особисте та усвідомлене волевиявлення ОСОБА_1 на укладенння оскаржуваного на сьогодні договору.

Особливо важливою обставиною цієї справи є те, що ОСОБА_1 повідомила правоохоронний орган про можливі шахрайські дії по відношенню до неї ще 12 вересня 2022 року, тобто невдовзі після подій 28 серпня 2022 року і за декілька років до виникнення цього цивільного спору. Її звернення з цього приводу було зареєстровано у журналі єдиного обліку ВП № 6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за № 6979.

Апелянт зазначає, що для належного встановлення фактичної особи, яка здійснювала відповідні електронні операції, сторона відповідача просила суд дослідити та витребувати, зокрема: server-log-файли; IP-адреси; дані про електронний пристрій; device ID; IMEI, якщо він фіксувався; browser fingerprint; user-agent; інформацію про електронну сесію; телефонний номер; відомості про направлення SMS; одноразовий ідентифікатор; час його створення, направлення, доставки та введення; інформацію про спосіб і час авторизації; інші технічні дані, здатні ідентифікувати фактичного користувача, однак судом першої інстнації в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, з чим сторона відповідача не погоджується та вважає, що вказані дані мають вирішальне значення для вирішення спору по суті.

Також зазначає, що наявність у кредитній анкеті відомостей, які вочевидь не відповідають реальним даним про відповідачку ОСОБА_1 , як позичальника, не повинна була судом автоматично тлумачитися проти неї. Навпаки, враховуючи наявність у цій справі й інших істотних її обставин, це породжує очевидне для всіх додаткове питання хто саме вводив до електронної анкети ці відомості та з якою метою.

Апелянт наголошує на тмоу, що відповідачка ОСОБА_1 у цій справі послідовно стверджувала та стверджує, що її внутрішня воля ніколи не була спрямована на укладення цього спірного договору, який вона особисто не укладала та не підписувала, в будь який спосіб та отримання мікрокредиту для власних потреб.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102790137.

За умовами договору сума кредиту становить 5 000 грн.

Кредит надається загальним строком на 105 днів з 28 серпня 2022 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів що настає з дати видачі кредиту та завершується 12 вересня 2022 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 11 грудня 2022 року. Комісія за надання кредиту 500 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту. Проценти за користування кредитом - 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (а.с.95-100).

Також в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту та анкета-заява на кредит № 102790137 від 28 серпня 2022 року (а.с.101-102), у якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інша інформація по кредиту.

Згідно довідки про ідентифікацію наданої ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 102790137 від 28 серпня 2022 року ідентифікована ТОВ «Мілоан» шляхом використання одноразового ідентифікатора V60197 надісланого 28 серпня 2022 року на номер телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до виписки про щоденні нарахування та погашення по кредиту № 102790137 від 28 серпня 2022 року, нарахування відсотків здійснювалось з 29 серпня 2022 року по 11 грудня 2022 року (а.с.94).

29 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників, в том числі за кредитним договором № 102790137 від 28 серпня 2022 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, заборгованість ОСОБА_1 складає 19750 грн, з яких залишок по тілу кредиту - 5 000 грн, залишок по відсотках - 14 250 грн, залишок по комісії - 500 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 102790137 від 28 серпня 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», станом на 05 січня 2026 року складає 19 750 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту - 5 000 грн; заборгованість за відсотками - 14 250 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 500 грн.

Станом на 05 січня 2026 року заборгованість за кредитним договором не погашена.

Як вбачається з відповіді АТ «Акцент-Банк» від 24 березня 2026 року № 17874/47-260317/645-БТ, картка № НОМЕР_5 емітована на ім`я ОСОБА_1 , та надано рух коштів з 28 серпня 2022 року по 02 вересня 2022 року з якого вбачається зарахування коштів в сумі 5 000 грн від 28 серпня 2022 року (а.с.66-69).

17 вересня 2022 року ОСОБА_1 від ВП № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області видано талон-повідомлення єдиного обліку № 105 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію щодо факту шахрайства зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі за № 6979 (а.с.85).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 виданого 03 травня 2023 року, ОСОБА_1, призначена державна соціальна допомога як особі з інвалідністю з дитинства (а.с. 117).

13 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву до ВП № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до якої просить органи поліції провести перевірку за фактом шахрайських дій (а.с.121). Також подала письмові пояснення від 13 вересня 2022 року (а.с.122 - зворот).

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву до ВП № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якої просить органи поліції не проводити жодних розбирань за фактом її звернення на лінію 102 стосовно шахрайства щодо неї (а.с.121- зворот). Також відповідно до рапорту старшого лейтенанта поліції ВП № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області В. Жаботенка, 12 вересня 2022 року надійшло повідомлення зі служби 102 про кіберзлочин, в ході розмови з ОСОБА_1 (заявницею) було встановлено що допомоги поліції вона вже не потребує, претензій ні до кого не має (а.с.123).

Згідно з висновком ВП № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 07 жовтня 2022 року, за результатами матеріалів зареєстрованих в ЖЄО за № 6979 від 12 вересня 2022 року встановлено, що письмова заява ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 року не містить ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони кримінального правопорушення, тому не підлягає відповідно до вимог ст. 214 КПК України внесенню до ЄРДР (а.с.125).

03 червня 2026 року представником відповідачки адвокатом Горовенко С.В. до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу подано скаргу на бездіяльність слідчого стосовно невнесення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», як первісним кредитором було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 102790137 від 28 серпня 2022 року, за яким ТОВ «Мілоан» надало грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 5 000 грн, строком на 105 днів зі сплатою відсотків у розмірі 3 в день, однак відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала, унаслідок чого, на дату подання позову, заборгованість відповідачки за кредитим договором становить 19 750 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн, заборгованості за процентами в рзмірі 14 250 грн та заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 500 грн.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, матеріалами справи становлено, що 28 серпня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений договір № 102790137 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «V60197», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, підписавши вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась та погодилась з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування.

Факт перерахування відповідачці коштів відповідачці підтверджується відповіддю АТ «Акцент-Банк» від 24 березня 2026 року № 17874/47-260317/645-БТ, відповідно до якої картка № НОМЕР_5 емітована на ім`я ОСОБА_1 , та відповідно до руху коштів по вказаній картці з 28 серпня 2022 року по 02 вересня 2022 року вбачається зарахування коштів в сумі 5 000 грн від 28 серпня 2022 року (а.с.66-69).

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти за кредитним договором, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернула, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, що фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.

29 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників, в том числі за кредитним договором № 102790137 від 28 серпня 2022 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, заборгованість ОСОБА_1 складає 19750 грн, з яких залишок по тілу кредиту - 5 000 грн, залишок по відсотках - 14 250 грн, залишок по комісії - 500 грн.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Тобто, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором №102790137 від 28 серпня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ст.ст.76-81 ЦПК України, що підтверджують факти, викладені в позові не заслуговують на увагу з огляду на те, позивачем по справі надано належні та допустимі докази, в розумінні вимог ЦПК України, на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідач ОСОБА_1 заперечувала факт особистого укладення нею договору про споживчий кредит № 102790137 від 28 серпня 2022 року та наявність у неї вільного волевиявлення на отримання відповідного кредиту і набуття боргових зобов`язань та посиалась на те, що вона не є особою, яка фактично вчинила електронні дії від її імені а її персональними і банківськими даними скористалися треті особи (шахраї) внаслідок обману та зловживання її довірою, оскільки вказаним доводам відповідачки судом першої інстнації було надано належну оцінку.

Зокрема, судом першої інстанції вірно втановлено, що саме відповідачка вчинила дії, необхідні для укладення кредитного договору № 102790137 від 28 серпня 2022 року та отримала кредитні кошти.

Такий висновок підтверджується умовами кредитного договору, анкетою-заявою, паспортом споживчого кредиту, довідкою про проведення ідентифікації із використанням одноразового ідентифікатора, випискою про рух коштів по банківській картці, а також поясненнями самої відповідачки, наданими в судовому засіданні.

При цьому, в судовому засіданні в суді першої інстанції відповідачка підтвердила, що особисто спілкувалася з невідомою особою через інтернет по телефону, виконувала її вказівки, надала доступ до своєї банківської картки, а після зарахування кредитних коштів у сумі 5 000 грн самостійно перерахувала їх з однієї власної банківської картки на іншу, що також узгоджується з випискою АТ «А-Банк» про рух коштів.

Таким чином, відповідачка підтвердила, що саме вона вчиняла дії, пов`язані з укладенням кредитного договору та розпорядженням отриманими кредитними коштами.

На підставі наведенного, з урахуванням пояснень самої відповідачки, колегія суддів не вбачає необхідності витребування в цій справі, зокрема: server-log-файли; IP-адреси; дані про електронний пристрій; device ID; IMEI, якщо він фіксувався; browser fingerprint; user-agent; інформацію про електронну сесію; телефонний номер; відомості про направлення SMS; одноразовий ідентифікатор; час його створення, направлення, доставки та введення; інформацію про спосіб і час авторизації; інші технічні дані, здатні ідентифікувати фактичного користувача.

Судом першої інстанціх вірно критично оцінено доводи відповідачки про те, що всі дії щодо оформлення кредиту були вчинені іншими особами, оскільки із пояснень самої відповідачки вбачається, що вона добровільно надала сторонній особі реквізити банківської картки та доступ до неї, виконувала отримані вказівки та самостійно здійснила переказ отриманих кредитних коштів. Отже, навіть за наведених відповідачкою обставин вона свідомо вчиняла вказані дії, які призвели до укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Також, твердження сторони відповідача про шахрайський характер оформлення на її ім`я кредиту, не спростовують факту укладення кредитного договору, проходження процедури ідентифікації, використання персональних даних та отримання кредитних коштів у спосіб, визначений кредитодавцем.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки відомості до ЄРДР внесені не були, а доказів встановлення компетентними органами факту шахрайських дій суду не надано.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 19 750 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горовенко Сергій Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua