Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №213/2016/26
Суддя: Остапенко В. О.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10441/26 Справа № 213/2016/26 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 213/2016/26
Дніпровський апеляційний суд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Косенко Ніна Михайлівна, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Нестеренком О.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 16 липня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 06 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 511834550, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 600 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 0,98% за один день (357,70 % річних).
Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням та відповіддю АТ «Універсал Банк». Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим, станом на день подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 17 349,92 грн.
08 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/30, відповідно до якого право вимоги за Договором кредитної лінії № 511834550 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до якого право вимоги за Договором кредитної лінії № 511834550 перейшло до позивача.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 511834550 від 06 лютого 2025 року у розмірі 17 349,92 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 511834550 від 06 лютого 2025 року у розмірі 17 349 грн 92 коп, з яких: 5 600 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 469,92 грн - заборгованість по процентах; 280 грн - заборгованість по комісії.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
В задоволенні іншої частини вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Косенко Н.М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 5 600 грн в рахунок погашення тіла кредита, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 3 000 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 750 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача, судом не взято до уваги що нарахований розмір по процентах вдвічі більший чим сума тіла кредиту і не врахував те що у відповідача єдиний дохід це соціально допомога по інвалідності. Інших доходів він не має. Сплата такого розміру процентів непомірним тягарем для нього.
Також відповідач не погоджується із тим, що хоча судом і зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак відповідач просив зменшити цю суму до 2 750 грн. При цьому відповідачем чітко роз`яснено що така сума виходить із розміру погодинної оплати роботи адвоката і витраченим часом.
Ціна позову у даній справі становить 17 349,92 грн, що менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 06 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 511834550 (далі - Кредитний договір). Договір укладено в електронному вигляді шляхом направлення товариством пропозиції (оферти) укласти договір та прийняття її (акцепту) відповідачем, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором VRPN-5528, що підтверджується копією кредитного договору.
Відповідно до умов Кредитного договору: Сума кредиту: 5 600 грн. Строк кредитування: до 08 березня 2030 року (згідно з п. 7.3 Договору). Процентна ставка: 0,98 % за один день (357,70% річних). Комісія за надання кредиту: 280 грн. Дисконтний період: 30 днів (до 08 березня 2025 року).
Відповідно до п. 9.1.1.7 Договору, у разі затримання оплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту в повному обсязі.
Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» від 26 червня 2026 року, на виконання ухвали суду, підтверджено наступне: на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ; 06 лютого 2025 року на вказану картку було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 5 600,00 грн; номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Таким чином, первісним кредитором виконані умови договору, кредитні кошти в сумі 5 600 грн були перераховані відповідачу на його картковий рахунок.
Відповідач взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконав. Згідно з Повідомленням про дострокове розірвання Договору від 04 вересня 2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» повідомило відповідача про дострокове розірвання кредитного договору з 04 вересня 2025 року у зв`язку з простроченням оплати процентів за користування Кредитом.
Відповідно до Розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за Кредитним договором № 511834550 станом на 30 вересня 2025 року становить 20 149,92 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5 600 грн; заборгованості за процентами - 11 469,92 грн; заборгованості за комісією - 280 грн; заборгованості за штрафними санкціями - 2 800 грн.
Позивачем не заявлено вимог про стягнення штрафних санкцій (2 800 грн), тому загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню, становить 17 349,92 грн.
08 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/30, відповідно до Реєстру прав вимоги від 08 квітня 2025 року право вимоги за Кредитним договором № 511834550 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30 вересня 2025 року та Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги право вимоги за Кредитним договором № 511834550 перейшло до позивача. Факт фінансування підтверджується платіжною інструкцією № 636 від 06 жовтня 2025 року на суму 5 243 200,04 грн (загальна сума за Реєстром).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази, є належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 511834550 від 06 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20(провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20(провадження № 61-2303св21).
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).
З матеріалів справи слідує, що кредитний договір № 511834550 від 06 лютого 2025 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписівстатті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором.
Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
В обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження переходу до позивача ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за кредитним договором № 511834550 від 06 лютого 2025 року позивач надав суду належні докази.
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Юніт Капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором № 511834550 від 06 лютого 2025 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.
Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Юніт Капітал».
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 17 349,92 грн, розмір якої відповідачем не спростовано.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що судом не взято до уваги що нарахований розмір по процентах вдвічі більший чим сума тіла кредиту і не врахував те що у відповідача єдиний дохід це соціально допомога по інвалідності, інших доходів він не має а сплата такого розміру процентів є непомірним тягарем для відповідача, оскільки встановлена в договорі ставка 0,98 % в день (357,70% річних) не перевищує встановленого законом граничного розміру. Встановлена договором процентна ставка (0,98% в день) є меншою за граничний розмір, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (1%).
При цьому відповідач добровільно погодився з цими умовами, підписавши Договір одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідач не погоджується із тим, що хоча судом і зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак відповідач просив зменшити цю суму до 2 750 грн, при цьому відповідачем чітко роз`яснено що така сума виходить із розміру погодинної оплати роботи адвоката і витраченим часом, оскільки судом першої інстанції було надано оцінку тому, що справи про стягнення заборгованості за договором кредиту не є складними, не вимагають вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів. Враховано, що дана справа є малозначною, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, представник позивача не брав участі в судових засіданнях, тому судом було виснувано, що вартість послуг на правову допомогу в загальній сумі 7 000 грн є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для учасників у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано визначено, що розумною та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, буде 5 000 грн.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат апелянта, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Косенко Ніна Михайлівна, - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua