Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №216/7653/25
Суддя: Остапенко В. О.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10159/26 Справа № 216/7653/25 Суддя у 1-й інстанції - СТАРТАНОВИЧ Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 216/7653/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Стартановичем Д.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 06 вересня 2021 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку» та «Тарифами Банку», які розміщені на банківському сайті http://а-bank.cоm.ua, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тирифів, а також інших умов обслуговування рахунків. «Акцент-Банк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 28 вересня 2025 року відповідач має заборгованість у сумі 69 638,27 грн, яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме: 47 950,75 грн - заборгованість за кредитом; 21 687,52 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року позов АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 69 638,27 грн, з яких: 47 950,75 грн - заборгованість за кредитом; 21 687,52 грн - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шелудько О.О., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з наданим позивачем АТ «Акцент-Банк» розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28 вересня 2025 року становить – 69 638,27 грн, яка складається з наступного: 47 950,75 грн - заборгованість за кредитом та 21 687,52 грн - заборгованість по відсоткам.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків та штрафу, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», як невід`ємної частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент Банк», розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Заяву-Анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафу, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
З огляду на вищевикладене слід прийти до висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», в період з часу виникнення спірних правовідносин, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Також апелянт зазначає, що паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Апелянт вказує на те, що за весь період кредитування відповідачка витратила 643 920,15 грн кредитних коштів. При цьому за весь період кредитування відповідачка внесла на рахунок коштів в сумі 575 038,61 грн. Різниця становить 68 881,54 грн. При цьому на погашення відсотків було зараховано 55 154,09 грн, тому апелянт вважає, що вказана сума мала бути зарахована на рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, оскільки відсоткову ставку відповідачка не погоджувала як і інші умови кредитування.
Отже, відповідач визнає заборгованість в розмірі 13 727,45 грн (68 881,54 грн – 55 154,09 = 13 727,45 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтноване, на переконання предстаника позивача, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскількиціна позову складає менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 06 вересня 2021 відповідач ОСОБА_3 власноручним цифровим підписом підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», відповідно до якої вона погодилася, що до укладання цієї угоди, ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» (в т.ч. з правами та обов`язками), Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, та до укладання цієї угоди їй надана повна інформація про фінансові послуги, у відповідності до ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між нею та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг умови якого мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилася з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень дистанційними каналами обслуговування. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг визначені в Договорі.
У подальшому на підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно з довідкою за картами відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2028 року; № НОМЕР_3 , строком дії до жовтня місяця 2027 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року.
З довідки за лімітами, виданої АТ «Акцент-Банк», вбачається, що ОСОБА_3 16 вересня 2021 року було встановлено кредитний ліміт на картці в розмірі 18 000 грн, який 07 квітня 2023 року збільшено до 48 000 грн.
Випискою по картці підтверджується, що ОСОБА_3 , починаючи з вересня 2021 року активно користувалася банківською карткою, що видавалась їй, як платіжний засіб дебетно-кредитного типу в споживчих цілях шляхом здійснення розрахунків, переказів, погашення заборгованості, тощо.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06 вересня 2021 року,укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_3 , станом на 28 вересня 2025 року, заборгованість становить 69 638,27 грн, а саме: 47 950,75 грн заборгованість за кредитом, 21 687,52 грн заборгованість за відсотками.
До позовної заяви банк також додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи по картці «Зелена», які підпису відповідача не містять.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електроннукомерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договірукладається івиконується впорядку,передбаченому Цивільнимта кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
У частинах першій, третій статті 509ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент - Банк» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена», як невід`ємні частини договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил та Тарифи розумів відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил і Тарифи, які надав банк, відповідач розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від їх відступу суд не вбачає.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України).
Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частин 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст. 89 ЦПК України).
Анкета-заява від 06 вересня 2021 року, яка підписана відповідачем за допомогою власноручного (цифрового) підпису, не містить відповідних істотних умов кредитного договору та в заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, процентної ставки, строку повернення кредиту та інші істотні умови.
Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним підписом позичальником ОСОБА_3 , не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки інформація за цим паспортом надана без зазначення періоду, протягом якого ця інформація зберігає чинність і є актуальною.
До того ж, у цьому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, у зв`язку з чим цей паспорт не можна вважати складовою кредитного договору від 06 вересня 2021 року.
За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах.
Відповідно до висновку Об`єднаної палати ВС в складі КЦС, зробленого у постанові від 23 травня 2022 року під час розгляду справи № 393/126/20, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Таку форму правочину потрібно розмежовувати від способу підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, наданий банком паспорт споживчого кредиту не може вважатися погодженням позичальником ОСОБА_3 умов договору кредитування, так як лише засвідчує виконання позивачем свого обов`язку у розумінністатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»тастатті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Надана позивачем довідка за картками не містить інформації про те, який саме вид картки, відповідно до умов договору, отримав відповідач («Універсальна», «Універсальна Gold»).
У суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент - Банк» відсотків у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті - заяві від 06 вересня 2021 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
В даному випадку АТ «Акцент - Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів (тіла кредиту).
Випискою про рух коштів по картці за період з 06 вересня 2021 року по 28 вересня 2025 року підтверджується, що відповідач користувалася кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснювала платежі, розраховувалася в магазинах, а також поповнювала картку.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 06 вересня 2021 року, відповідно до якого, станом на 28 вересня 2025 року, заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 47 950,75 грн.
За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30 грудня 1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного Банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
При цьому, слід зауважити, що розрахунок заборгованості відповідача за кредитом необхідно здійснювати по виписці по картці відповідача та враховувати лише фактичні витрати відповідача, які остання здійснювала за допомогою виданої їй позивачем кредитної картки, та в рахунок заборгованості за кредитом не має враховуватись списання відсотків за користування кредитом, оскільки між сторонами не було погоджено як розмір таких відсотків, так і не погоджено те, що вказані відсотки за користування кредитом мають зараховуватися позивачем до заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів наголошує, що із виписки про рух коштів по картці відповідача, позивачем протягом всього часу кредитування, нараховувались відповідачу відсотки за користування кредитом, та вказані відсотки додавались до основної суми витрат позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства
Так, за період з 06 вересня 2021 року по 28 веренся 2025 року позивачем по справі були нараховані відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 55 154,09 грн, та вказані відсотки додавались до основної суми витрат позивача, однак, вказані грошові кошти не є коштами, фактично використаними відповідачем, тому не можуть бути стягнуті з відповідача.
Враховуючи наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що правові підстави для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачу в якості кредиту, відсутні.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 21 687,52 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке.
Керуючись вимогами закону, суд, провівши власний розрахунок заборгованості по тілу кредиту, відмічає наступне.
Відповідно до наданої позивачем виписки по картці, за весь період кредитування відповідачка витратила 643 920,15 грн кредитних коштів. При цьому за весь період кредитування відповідачка внесла на рахунок коштів в сумі 575 038,61 грн. Різниця становить 68 881,54 грн. При цьому, за період з 06 вересня 2021 року по 28 вересня 2025 року позивачем було списано 55 154,09 грн відсотків за використання кредитного ліміту.
У зв`язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 727,45 грн (68 881,54 грн заборгованість за кредитом – 55 154,09 грн відсотки списані позивачем за використання кредитного ліміту = 13 727,45 грн).
Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 21 687,52 грн відсутні з наведених вище підстав.
З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 06 вересня 2021 року, укладеного між нею та АТ «Акцент - Банк», суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент - Банк» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 727,45 грн.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі зміни судом апеляційної інстанції рішення або ухвалення нового рішення без передачі справи на новий розгляд цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 477,51 грн (13 727,45 грн (розмір задоволених вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / (69 638,27 грн розмір заявлених позовних вимог).
Крім того, з позивача на користь відповідача, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачкою за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 грн.
Оскільки розмір судового збору за подання позову (477,51 грн), який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача є меншим за збір, сплачений за подання апеляційної скарги (3 993,60 грн), різницю коштів у сумі 3 516,09 грн слід стягнути з позивача на користь відповідачки в порядку взаєморозрахунку.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06 вересня 2021 року, яка станом на 28 вересня 2025 року становить 13 727 (тринадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн 45 коп, та складається із заборгованості за тілом кредиту.
В іншій частині позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в розмірі 3 516 (три тисячі п`ятсот шістнадцять) грн 09 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua