Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №240/11367/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №240/11367/26

Суддя: Томчук А.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11367/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 13.02.2026 № 064450008680;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 трудовий стаж згідно з записами трудової книжки від 06.07.1984 серії НОМЕР_1 з 10.08.1992 по 17.12.1996 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2026 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позов задоволено. Так, суд вирішив:

"Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 13.02.2026 № 064450008680.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 10.08.1992 по 17.12.1996 згідно з записами трудової книжки від 06.07.1984 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2026 про призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (однієї тисячі триста тридцять одної гривні 20 копійок).".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі трудова книжка є достатнім первинним документом для підтвердження спірного стажу, а визначальним є підтвердження самого факту зайнятості, а не формальна бездоганність оформлення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку про зобов`язання Головного управління зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 10.08.1992 по 17.12.1996 згідно з записами трудової книжки від 06.07.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки назва установи при прийнятті на роботу не відповідає назві установи на печатці, якою завірено запис про звільнення з роботи. Крім того, уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію не надавались. Страховий стаж позивача складає 27 років 10 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

оскільки розмір пенсії позивача перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, саме тому відповідач правомірно застосував відповідні обмеження розміру такої пенсії.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.02.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області яким 13.02.2026 прийнято рішення № 064450008680 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, визначеного законодавством (33 роки).

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 10.08.1992 по 17.12.1996 відповідно до трудової книжки від 06.07.1984, оскільки назва установи при прийнятті на роботу не відповідає назві установи на печатці, якою засвідчено запис про звільнення з роботи.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2026 по 31.12.2026 - 33 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 років, після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 - від 15 до 23 років (частини 2 та 3 статті 26 Закону № 1058) .

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, статті 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції № 162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

Судом встановлено, що відповідач не зарахував період роботи з 10.08.1992 по 17.12.1996 відповідно до трудової книжки від 06.07.1984 НОМЕР_1 , оскільки назва установи при прийнятті на роботу не відповідає назві установи на печатці, якою засвідчено запис про звільнення з роботи.

Згідно з трудовою книжкою позивача 06.07.1984 серії НОМЕР_1 , вона 10.08.1992 призначена на посаду гардеробниці в Суханівську НСШ, що підтверджується підписом директора, наказом про призначення та відбитком печатки. 17.12.1996 позивач звільнена з роботи, що підтверджується підписом директора, наказом про звільнення та відбитком печатки.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з рекомендацією ГУ ПФУ в Чернігівській області з метою додаткового підтвердження стажу роботи позивач звернулася із відповідним запитом та отримала довідку № 03 від 27.02.2026, з якої вбачається, що архівні документи Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Суханово були передані на зберігання до Милівського закладу повної загальної середньої освіти Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Внаслідок окупації та активних бойових дій на території с. Милове Бериславського району Херсонської області у жовтні 2022 року заклад освіти зруйновано та знищено всі архівні матеріали (ЄРДР № 22022230000000504 від 15.03.2023).

Апеляційний суд зауважує, що вимога пенсійного органу надати документи, знищення яких підтверджено матеріалами кримінального провадження, є непропорційною і суперечить принципу верховенства права, закріпленому статтею 8 Конституції України. Покладання на позивача обов`язку підтвердити трудовий стаж документами, котрі об`єктивно не існують з причин, що не залежать від її волі й пов`язані зі збройною агресією проти України, фактично означало б позбавлення її конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами позивача про об`єктивну неможливість надати відповідачу додаткові довідки про оспорюваний період роботи в Загальноосвітній школі І-ІІ ступенів с. Суханово з причин, що не залежать від її волі.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Варто наголосити, що сама по собі трудова книжка є достатнім первинним документом для підтвердження спірного стажу, а визначальним є підтвердження самого факту зайнятості, а не формальна бездоганність оформлення. Записи у трудовій книжці позивача щодо прийняття та звільнення з роботи в Суханівській НСШ містять посилання на накази, засвідчені печатками підприємства, і є конкретними, несуперечливими та такими, що відповідають вимогам Інструкції № 58 щодо порядку ведення трудових книжок. Жодних доказів недостовірності цих записів відповідачем не надано, а тому підстав для їх невизнання немає.

Враховуючи належне оформлення записів у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, та підтверджений факт знищення архіву внаслідок воєнних дій, суд вважає зазначений період роботи повністю доведеним.

Таким чином, за наявності сумнівів щодо достовірності записів у трудовій книжці позивача відповідач мав законодавчо визначені засоби для їх усунення, проте такі не використав. Тому доводи апелянта про те, що позивач не подав додаткових документів на підтвердження спірних періодів, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Неналежне оформлення записів роботодавцем та невикористання пенсійним органом власних повноважень щодо перевірки не можуть мати наслідком обмеження права особи на соціальний захист.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 13.02.2026 № 064450008680 та наявністю підстав для його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 10.08.1992 по 17.12.1996 згідно з записами трудової книжки від 06.07.1984 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2026 про призначення пенсії за віком.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua