Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №711/10259/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/10259/26

Номер провадження 3/711/2378/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 № 781292 від 25.09.2026 року) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом встановлено, що 13 серпня 2026 о 10 год. 45 хв. у м. Черкаси по вул. Нечуя Левицького, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку, у лікаря нарколога в ЧОПНД, що підтверджується висновком лікаря № 372 від 13.08.2026. Діагноз: сп`яніння внаслідок вживання амфетаміну, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його представник – адвокат Війтенко В.Ю. у судове засідання не з`явилися. 26.10.2026 адвокат Війтенко В.Ю. подав до суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи без їхньої участі.

Крім того, адвокат Війтенко В.Ю. подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування клопотання зазначив, що матеріали справи повинні містити належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння, а також дотримання встановленого законом порядку проведення огляду. Водночас, на думку сторони захисту, у цій справі такі докази відсутні.

Зокрема, адвокат звернув увагу на те, що ОСОБА_1 було зупинено 13.08.2026, того ж дня складено висновок лікаря № 372, тоді як протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 781292 оформлено лише 25.09.2026. У зв`язку з цим вважав, що протокол складено з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, відповідно до якої він має бути складений не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а тому такий протокол не може бути належною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, сторона захисту вказала на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. Зазначила, що працівник поліції повинен був спочатку запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, і лише у разі його відмови від такого огляду або незгоди з його результатами направити до закладу охорони здоров`я. Однак, як стверджував адвокат, ОСОБА_1 огляд на місці зупинки не пропонували, а одразу доставили до ЧОПНД. За таких обставин вважав, що огляд проведено з порушенням установленого порядку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП його результати є недійсними, а отримані за його результатами докази – недопустимими.

Також адвокат поставив під сумнів обґрунтованість висновку лікаря № 372 від 13.08.2026 щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння. Посилаючись на пункти 6, 7, 14 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зазначив, що лабораторні дослідження у разі виявлення наркотичних засобів мають забезпечувати встановлення відповідної речовини та її кількісного вмісту, оскільки сам факт виявлення амфетаміну або його метаболітів у біологічному матеріалі не є безумовним підтвердженням перебування особи у стані наркотичного сп`яніння саме на момент огляду чи керування транспортним засобом. На думку сторони захисту, у матеріалах справи відсутні відомості про кількісний вміст виявленої наркотичної речовини, її перевищення порогового рівня та інші показники, які б давали змогу встановити наявність стану наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 саме 13.08.2026. При цьому адвокат наголосив, що позитивний результат лабораторного дослідження на амфетамін сам по собі не свідчить про психоактивний вплив цієї речовини на особу на момент проведення огляду, оскільки вона або її метаболіти можуть виявлятися в організмі й після припинення такого впливу.

З огляду на наведене адвокат вважав, що висновок лікаря № 372 є необґрунтованим та не може вважатися достовірним і допустимим доказом перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння. Також зазначив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б у своїй сукупності підтверджували порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» ПДР України.

Ураховуючи викладене, сторона захисту дійшла висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідивши письмові матеріали справи, записи з боді камери поліцейських, клопотання адвоката Війтенка В.Ю., приходжу до наступного:

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм є також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 266 КУпАП та п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно до п. 1 розділу 9 Інструкції, якою визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Тобто з аналізу нормативних актів, які регулюють порядок направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння, суд вважає, що огляду підлягають не всі водії, а тільки ті, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп`яніння.

Такий порядок огляду встановлений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858 (далі – Інструкція).

Згідно з положеннями розділу ІІІ Інструкції:

7. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

8. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

12. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

13. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

До справи приєднано запис із нагрудних камер поліцейських № 473279, 472919, який є доказом в розумінні ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, з якого встановлено що при події 13.08.2026 р. близько 10 год 45 хв, по вул. Нечуя-Левицького, 2, було виявлено транспортний засіб ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого керував транспортним засобом з відсутнім лівим бризговиком, тому було винесено постанову за ч.1 ст. 121 КУпАП. В подальшому в ході спілкування у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп?яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння в лікаря нарколога до ЧОПНД, на що водій погодився. В медичному закладі водій здав біологічну речовину.

Також, згідно з відеозапису із нагрудних камер поліцейських № 472427 та 473281, вбачається, що 25.09.2026, працівниками поліції було отримано висновок від ЧОНД №372 з приводу огляду на стан наркотичного сп?яніння ОСОБА_1 , результат - сп?яніння в наслідок вживання амфетаміну. В подальшому, водія було ознайомлено з висновком лікаря-нарколога, його правами та складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.

Порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9а ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено.

Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, настали в момент його огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Слід зазначити, що положення КУпАП посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів щодо регулювання суспільних відносин по притягненню до адміністративної відповідальності та мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються та затверджуються з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності уповноважених посадових осіб на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема працівників патрульної поліції тощо.

При цьому, логічне тлумачення положень ч. 2 ст. 266 КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп`яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп`яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов`язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.

Разом з тим, суд зауважує, що відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів, та поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з нагрудного відеореєстратора, діють відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливатиіз сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Дослідивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп`яніння.

Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 781292 від 25.09.2026 року; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; висновком КЗ «ЧОНД» № 372 від 13.08.2025 року; довідкою інспектора відділу АП УПП в Черкаській області А. Яковлева від 28.09.2026, згідно якої ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом календарного року не притягувався; витягом з бази ІПНП про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 ; рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 БУПП в Черкаській області ДПП патрульного поліції малодчого лейтенанта поліції Б. Ратушного від 26.09.2024; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції № 473279, 472919, 472427, 473281.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи, той факт, що правопорушник керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, чим грубо порушив правила дорожнього руху України, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, так як застосування до нього цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, із позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією статті та не відноситься до альтернативного покарання та є обов`язковим.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 283 КУпАП, п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Суддя: Ю.В.Михальченко