Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №120/13196/26
Суддя: Томчук А.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/13196/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Томчук А.В.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області, в порядку статті 283 КАС України, до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу
В С Т А Н О В И В :
27.08.2026 через підсистему "Електронний суд" Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою, в порядку статті 283 КАС України про стягнення коштів за податковим боргом зі ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2026 адміністративний позов задоволено. Так, суд вирішив:
"Стягнути зі ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 126094 (сто двадцять шість тисяч дев`яносто чотири) гривні 26 копійок.".
Ухвалюючи згадане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкового боргу підтверджено податковими повідомленнями-рішеннями, карткою особового рахунку платника та податковою вимогою. Податкові повідомлення-рішення відповідач не оскаржувала ні в адміністративному, ні в судовому порядку. З дня, з якого податкова вимога вважається врученою, сплив 30-денний строк, а доказів добровільного погашення боргу суду не надано.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вона просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ГУ ДПС у Вінницькій області повністю.
Апелянт зазначає, що терміновий характер провадження за статтею 283 КАС України не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести підстави стягнення, а суд - від обов`язку їх перевірити. На думку скаржника, предмет доказування у справах про стягнення податкового боргу охоплює також підстави та момент виникнення боргу. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 160/15207/25.
Скаржник вказує, що податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами перевірки, оформленої актом № 8142/02-32-24-05/3461907900 від 26.03.2026. Проте позивач не надав суду ні цього акта, ні первинних документів, на яких ґрунтуються його висновки. Суд, на думку апелянта, безпідставно визнав борг доведеним лише на підставі документів облікового характеру, зокрема картки особового рахунку. Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції порушив її процесуальні права, гарантовані статтями 7– 9, 44, 162 КАС України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і тим самим позбавив її можливості подати відзив і докази.
Крім того, на думку скаржника, позивач звернувся до суду передчасно, до спливу шестимісячного строку на судове оскарження податкових повідомлень-рішень (частина друга статті 122 КАС України). З огляду на це, вважає апелянт, позовну заяву належало повернути на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України. Скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24. Також апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19, від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20 та від 21.08.2025 у справі № 120/14874/24.
ГУ ДПС у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін.
У відзиві позивач зазначає, що предметом доказування у справі про стягнення податкового боргу є наявність або відсутність податкового боргу та підстави для його стягнення. Правомірність податкових повідомлень-рішень, порядок проведення перевірки та обґрунтованість висновків акта перевірки до цього предмета не належать. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 805/3284/17-а.
Податкові повідомлення-рішення № 0130682405, № 0130702405, № 0130712405 від 05.05.2026 є чинними, тому визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими. Картка особового рахунку разом із податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, на думку позивача, є належними та допустимими доказами.
Відмову у відкладенні розгляду справи позивач вважає правомірною з огляду на 96-годинний строк розгляду, встановлений статтею 283 КАС України. Посилання апелянта на пункт 8 частини четвертої статті 169 КАС України та на шестимісячний строк оскарження, на думку позивача, не враховують спеціального характеру провадження за статтею 283 КАС України. Сама лише можливість оскаржити податкові повідомлення-рішення у судовому порядку не позбавляє податковий борг статусу узгодженого.
З урахуванням приписів статей 283, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області.
Згідно з карткою особового рахунку платника за відповідачем рахується податкова заборгованість у загальній сумі 126094,26 грн., яка складається із наступних платежів:
- податку на доходи фізичних осіб у сумі 92864,69 грн., з яких 23556,17 грн. основний платіж, 23556,17 грн. - штрафні санкції;
- військового збору у сумі 7738,72 грн., з яких 7738,72 грн - основний платіж, 1934,68 грн. - штрафні санкції.
ГУ ДПС у Вінницькій області за наслідками проведеної перевірки відповідача прийняло податкові повідомлення-рішення № 0130682405, № 0130702405 та № 0130712405 від 05.05.2026.
Податкові повідомлення-рішення № 0130682405, № 0130702405, № 0130712405 від 05.05.2026 відповідач не оскаржувала ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Протилежного матеріали справи не містять, і в апеляційній скарзі на інше не вказано.
ГУ ДПС у Вінницькій області сформувало податкову вимогу форми "Ф" № 0015635-1303-0232 від 10.07.2026 на суму 126094,26 грн. Її направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Податкова вимога повернулася до податкового органу з відміткою поштового відділення про неможливість вручення.
Податкова вимога № 0015635-1303-0232 від 10.07.2026 не оскаржувалась, не скасована та не відкликана. Доказів погашення податкового боргу відповідач не надала ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 11:30 28.08.2026, а відповідачу встановлено строк для подання відзиву. 27.08.2026 о 23:14 відповідач подала клопотання про відкладення розгляду справи, зареєстроване 28.08.2026. Ухвалою від 28.08.2026 розгляд справи відкладено до 18:00 28.08.2026.
Відповідач повторно подала клопотання про відкладення розгляду справи, у якому просила відкласти розгляд не менше ніж на 15 днів. Ухвалою від 28.08.2026 у задоволенні цього клопотання відмовлено. У судове засідання 28.08.2026 о 18:00 сторони не прибули. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, і суд першої інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів і відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства.
Пдатковий борг, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України, якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 56.1 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пункт 56.18 статті 56 ПК України надає платнику податків право оскаржити у суді рішення контролюючого органу про нараховане грошове зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1– 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що заходи щодо погашення податкового боргу вживаються не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Процесуальний порядок розгляду таких вимог визначено статтею 283 КАС України. Відповідно до пункту 5 частини першої цієї статті провадження у справах за зверненням податкових та митних органів здійснюється, зокрема, на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Згідно з частиною другою статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
За змістом цієї статті суд вирішує такі справи у скорочені строки, обчислювані годинами, - не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Отже, правовою підставою для стягнення коштів за податковим боргом у судовому порядку є сукупність таких обставин:
- наявність узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений строк;
- надіслання (вручення) платнику податкової вимоги;
- сплив 30 календарних днів з дня її надіслання (вручення) за відсутності добровільного погашення боргу.
Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються предмета доказування та агрументів про ненадання акта перевірки, колегія суддів враховує наступне.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2018 у справі № 805/3284/17-а виклав висновок про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу. При цьому, питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідний штраф застосовано, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, викладено в постановах від 21 березня 2024 року у справі № 300/2859/22, від 12 вересня 2024 року у справі №240/41812/21, від 22 травня 2025 року у справі № 320/23543/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 240/9272/23), за якої предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
В постановах 12 вересня 2024 року у справі №240/41812/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 320/31761/23, від 11 листопада 2025 року у справі № 320/659/23 колегія суддів Верховного Суду наголосила при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених Податковим кодексом України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.
В зазначених постановах Верховний Суд також вказав, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Аналогічного підходу дотримується Верховний Суд і в постанові від 17.06.2026 у справі № 160/15207/25, на яку посилається апелянт. Згідно з цією постановою предметом доказування є, зокрема, наявність узгодженого грошового зобов`язання, складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені, підстави та момент виникнення боргу. Також встановлюються факт сплати чи несплати податкового боргу та вжиття контролюючим органом заходів щодо його стягнення.
Висновки Верховного Суду у зазначених постановах стосуються подібних правовідносин і відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.
Колегія суддів зауважує, що перевірка обґрунтованості висновків перевірки, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення, до цього предмета спору не належить.
В свою чергу, правомірність податкового повідомлення-рішення може бути перевірена лише в порядку оскарження такого, а не в межах провадження за статтею 283 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що податкові повідомлення-рішення № 0130682405, № 0130702405, № 0130712405 від 05.05.2026 відповідач не оскаржувала ні в адміністративному, ні в судовому порядку, і вони є чинними. Обставини виникнення боргу, його складові, факт надіслання податкової вимоги та відсутність добровільного погашення підтверджено належними та допустимими доказами. До них належать податкові повідомлення-рішення, податкова вимога форми "Ф" № 0015635-1303-0232 від 10.07.2026 та картка особового рахунку платника.
Картку особового рахунку суд першої інстанції оцінив не як самостійну підставу виникнення боргу, а в сукупності з іншими доказами - як документ, що відображає розмір і структуру заборгованості.
Тому доводи апелянта про ненадання позивачем акта перевірки № 8142/02-32-24-05/3461907900 від 26.03.2026 та первинних документів, недослідження судом підстав призначення та порядку проведення перевірки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду цієї справи відповідач не навела жодної конкретної обставини, яка б свідчила про відсутність податкового боргу, його погашення або неправильність розрахунку. Не надано відповідні докази і під час апеляційного провадження.
Щодо дотримання строку звернення та вручення податкової вимоги, апеляційний суд вказує про наступне.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2025 у справі № 500/5128/25 вказав про наступне. Якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, вона вважається врученою у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З цього моменту розпочинається відлік 30-денного строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 500/5129/25.
Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що перебіг 30-денного строку розпочався 27.07.2026, тобто з дня, наступного за днем, зазначеним поштовою службою із зазначенням причини невручення, і закінчився 25.08.2026. Право контролюючого органу на звернення до суду в порядку статті 283 КАС України виникло з 00 годин 00 хвилин 26.08.2026. Отже, станом на момент звернення до суду всі передумови для стягнення податкового боргу в судовому порядку настали.
Апеляційний суд погоджується з означеним висновком, а щодо доводів про передчасність звернення та застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, зазначає таке.
Статус податкового боргу грошове зобов`язання набуває з моменту його узгодження та несплати у встановлений строк. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України таким строком є 10 робочих днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення, якщо протягом цього строку платник не розпочав процедуру оскарження.
Водночас, шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України, є строком звернення платника податків до адміністративного суду за захистом своїх прав. Він не є строком, від спливу якого ПК України залежить узгодженість грошового зобов`язання чи виникнення податкового боргу. Сама лише можливість судового оскарження податкового повідомлення-рішення, яку пункт 56.18 статті 56 ПК України пов`язує з будь-яким моментом після його отримання, не перетворює узгоджене грошове зобов`язання на неузгоджене.
Наведені апелянтом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 стосуються обчислення строків звернення до суду платника податків з позовом про оскарження рішень контролюючого органу. Питання виникнення права контролюючого органу на стягнення податкового боргу в цій постанові не вирішувалося.
Так, колегія суддів встановила, що податкові повідомлення-рішення прийнято 05.05.2026, а заходи щодо стягнення боргу ініційовано лише після надіслання податкової вимоги від 10.07.2026 та спливу 30-денного строку, встановленого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення і на дату апеляційного перегляду відповідач не надала доказів звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, а ПК України пов`язує неузгодженість грошового зобов`язання з фактом оскарження, а не з самою можливістю такого оскарження. Поряд з цим, провадження у справі відкрито, і справу розглянуто по суті з урахуванням спеціальних правил статті 283 КАС України, які встановлюють окремий порядок і скорочені строки розгляду заяв контролюючих органів про стягнення коштів за податковим боргом. За таких обставин доводи апелянта про передчасність звернення позивача до суду та про необхідність повернення позовної заяви на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України колегія суддів відхиляє.
Надаючи оцінку доводам апелянта про порушення процесуальних прав відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, статтею 283 цього Кодексу, суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи про подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За приписами частини першої та другої статті 270 КАС України На обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283, 283-2 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.
Матеріали справи свідчать, що відповідач була обізнана про розгляд справи, а суд першої інстанції частково задовольнив її перше клопотання та відклав розгляд справи. Повторне клопотання про відкладення розгляду не менше ніж на 15 днів не могло бути задоволене без порушення встановленого статтею 283 КАС України строку вирішення справи, обчислюваного годинами. Тому відмова в його задоволенні відповідає вимогам процесуального закону.
Крім того, відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт реалізувала право на викладення своєї позиції в апеляційній скарзі, однак не навела доводів і не подала доказів, які б спростовували наявність податкового боргу чи свідчили про його погашення. Отже, доводи про позбавлення відповідача можливості подати відзив не свідчать про неправильне вирішення справи по суті.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного суду.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
ГоловуючийТомчук А.В.
СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua