Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №240/12784/25
Суддя: Яремчук К.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/12784/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Гуріним Д.М. у м. Житомирі) від 08 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Коростенська виправна колонія (№ 71)" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної установи "Коростенська виправна колонія (№ 71)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позов задоволено.
Так, рішенням суду:
визнано протиправною бездіяльність державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)", що полягає у незастосуванні чинної у період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року включно редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
зобов`язано державну установу "Коростенська виправна колонія (№ 71)" здійснити перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення та компенсаційних виплат ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року включно із застосуванням посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, обчислених у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, чинній у зазначений період, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року (Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року за період з 29 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року за період з 01 січня 2022 року до 18 липня 2022 року включно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
визнано протиправною відмову державної установи "Коростенська виправна колонія (№ 71)" у видачі ОСОБА_1 оновленої довідки для перерахунку пенсії;
зобов`язано державну установу "Коростенська виправна колонія (№ 71)" підготувати та видати ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням розмірів грошового забезпечення після здійсненого перерахунку на підставі рішення суду.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протиправно обраховував з 29 січня 2020 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що також вплинуло і на розмір інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням.
Крім того, суд установив, що неправильне визначення розміру грошового забезпечення впливає на формування документів, необхідних для перерахунку пенсії позивача, а тому дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що при обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що передбачено приписами постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Окремо апелянт заперечує проти покладення на державну установу «Коростенська виправна колонія (№ 71)» обов`язку щодо підготовки та видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Скаржник стверджує, що державна установа «Коростенська виправна колонія (№ 71)» є установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, однак не є державним органом, з якого позивач був звільнений зі служби, а тому не наділена повноваженнями щодо підготовки та видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На думку апелянта, такі функції належать Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, до основних завдань якого віднесено організацію з підготовки та подання матеріалів для призначення і перерахунку пенсій особам, звільненим із Державної кримінально-виконавчої служби України.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Стислий виклад встановлених обставин
ОСОБА_1 проходив службу в державній установі "Коростенська виправна колонія (№ 71)".
Наказом начальника державної установи "Коростенська виправна колонія (№ 71)" від 19 липня 2023 року № 104/ОС-23 ОСОБА_1 звільнено з державної установи за власним бажанням відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
07 листопада 2024 року представниця позивача звернулася до державної установи "Коростенська виправна колонія (№ 71)" із заявою, у якій просила здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року включно із застосуванням посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року.
Крім того, у поданій заяві представниця позивача просила видати ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.
Листом від 27 листопада 2024 року року державна установа "Коростенська виправна колонія (№ 71)" повідомила заявницю про те, що з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року в сумі 1762 гривень. Водночас відсутні підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року) передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Варто зауважити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Колегія суддів звертає увагу на те, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного кола осіб.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 внесено зміни.
Відтак зміни до пункту 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 приміток Додатку 1 та пункту примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01 лютого 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме з 29 січня 2020 року (дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, а тому з цієї дати виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також інших виплат, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Послідовною з означеного у цій справі питання є і позиція Верховного Суду, який зокрема у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та ряду інших виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».
Підсумовуючи, слід зауважити, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за відповідною посадою позивача у спірний період такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, взамін розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, діяв протиправно.
Таким чином, інші складові грошового забезпечення, розрахунок яких здійснюється відповідно до посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця, також підлягають перерахунку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності в апелянта повноважень на видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, то тут слід врахувати наступне.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, в органах, у підрозділах, закладах та установах виконання покарань МВС, у Державній кримінально-виконавчій службі (Державному департаменті з питань виконання покарань, Державній пенітенціарній службі, Мін`юсті) довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій за формою згідно з додатками 2 готуються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 березня 2024 року № 894/5 затверджено Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань (далі - Положення), одним з основних завдань якого згідно з підпунктом 32 пункту 3 Положення є організація підготовки та подання матеріалів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які проходили службу та були звільнені з апарату Державного департаменту України з питань виконання покарань, апарату Державної пенітенціарної служби України, Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та Департаменту, безпосередньо підпорядкованих воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та таборів для тримання військовополонених, а також прийняття рішення щодо призначення i виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності зазначених oci6.
Таким чином, оскільки позивач проходив службу в установі виконання покарань, тому слушними слід визнати доводи апелянта про те, що з огляду на наведені вище положення державна установа "Коростенська виправна колонія (№ 71)" не є уповноваженим органом для складання та подання до територіального органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку позивачу пенсії.
Вказані обставини судом першої інстанції залишено поза увагою, що призвело до безпідставного задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, частково відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Водночас доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
В силу приписів пунктів 1 та 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року в частині задоволення позовної вимоги, що стосується визнання протиправної відмови державної установи "Коростенська виправна колонія (№ 71)" у видачі ОСОБА_1 оновленої довідки для перерахунку пенсії та зобов`язання державну установу підготувати та видати позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням розмірів грошового забезпечення після здійсненого перерахунку на підставі рішення суду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 243, 240, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги, що стосується визнання протиправною відмови державної установи "Коростенська виправна колонія (№ 71)" у видачі ОСОБА_1 оновленої довідки для перерахунку пенсії, а також зобов`язання державну установу "Коростенська виправна колонія (№ 71)" підготувати та видати ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням розмірів грошового забезпечення після здійсненого перерахунку на підставі рішення суду.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідачЯремчук К.О.
СуддіГнап Д.Д. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua