Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №240/27716/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27716/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Куденков Кирило Олегович

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

8 жовтня 2026 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в призначенні пенсії від 19.03.2026 № 063350040965.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.03.2026, із зарахуванням до його страхового стажу періодів з 18.05.1981 по 29.06.1981 та з 08.05.1984 по 20.03.1997.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області суму судових витрат у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

За наслідками розгляду заяви позивача від 12.03.2026 про призначення пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло оскаржуване рішення від 19.03.2026 року №063350040965 про відмову в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

У вказаному рішенні зазначено, що з урахуванням ст. 26 Закону № 1058 необхідний стаж становить 15 років, страховий стаж позивача 8 років 9 місяців 1 день. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:

- з 18.05.1981 по 29.06.1981 згідно з трудовою книжкою, оскільки відсутня посада відповідальної особи;

- з 08.05.1984 по 09.12.1992 згідно з трудовою книжкою, оскільки відсутня печатка і підпис відповідальної особи.

- з 1984 - 1989 – згідно з архівною довідкою від 07.01.2026 Д-11, оскільки прізвище позивача не відповідає даним паспорта.

До суду надана копія трудової книжки позивача НОМЕР_1 , заповненої 25.01.1979, в якій наявні записи:

- № 3 і № 4 щодо роботи позивача водієм 3 класу з 18.05.1981 по 29.06.1981. Наявний підпис скріплений печаткою, без зазначення посади відповідальної особи;

- № 12 і № 13 щодо роботи позивача в колгоспі «Зоря» з 08.05.1984 по 20.03.1997. Ці записи без підпису відповідальної особи та печатки. Проте суд зазначає, що запис № 14 від 20.03.1997 містить відомості про реорганізацію колгоспу Зоря і цей запис скріплено печаткою.

Також до суду надана архівний витяг від 05.01.2021 № Д-828, архівні довідки від 16.02.2026 № Д-67, від 07.01.2026 № Д-11 і довідки від 16.02.2026 № Д-67, які підтверджують роботу позивач в колгоспі «Зоря». Проте прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_2 ».

До суду надана форма РС-право щодо позивача, з якої випливає, що спірні періоди, зокрема з 08.05.1984 по 20.03.1997, не зараховані до страхового стажу позивача.

Щодо періоду з 10.12.1992 по 20.03.1997 апелянтом взагалі не наведено обґрунтування не врахування його до страхового стажу.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови позивачу в призначенні пенсії.

Частиною 1 і ч. 3 ст. 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч. 2. ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Частиною 3 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і Загальнорадянської центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» було передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а у встановлених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників”, передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб роботодавця, а не на працівника.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У спірному рішенні апелянта не наведено обґрунтованих сумнівів щодо достовірності записів у трудовій книжці позивача, а наведені недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак апелянт безпідставно не зарахував періоди з 18.05.1981 по 29.06.1981 та з 08.05.1984 по 20.03.1997 до страхового стажу позивача під час вирішення питання про призначення пенсії за віком

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМацький Є.М.

СуддіЗалімський І. Г. Сушко О.О.